Справа №2-599/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року     Ясинуватскьий міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді              Доброріза А.В.

при секретарі                   Зайцевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу та процентів,

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – Укрпромбанк) про повернення банківського вкладу у сумі 30000 грн. та процентів у сумі 463 грн. 73 коп.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 3 жовтня 2008 року  між нею та  Укрпромбанком  в особі структурного підрозділу Ясинуватського відділення №1  був укладений  договір банківського вкладу №1051/0305688000303001 (вклад – Фантастичний +) (надалі – Договір), відповідно до умов  якого  Укрпромбанк прийняв від позивачки грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень строком на 122 дні – з 3 жовтня 2008 року (дата внесення) до 1 лютого 2009 року (дата повернення) за процентною ставкою у розмірі від 12,00 до 18,20 % річних.  

Згідно з п.3.6. Договору, якщо дата повернення вкладу припадає на вихідний день, повернення вкладу здійснюється у перший робочий день після вихідного дня.

Оскільки 1 лютого 2009 року є вихідним днем, позивачка звернулася до відповідача 2 лютого 2009 року з вимогою повернути суму вкладу у сумі 30000 гривень, але відповідач повернути грошові кошти відмовився.

Позивачка вважає відмову повернути належні їй грошові кошти незаконною у зв’язку з порушенням умов Договору та статей 319, 525, 1060 ЦК України та просила стягнути з відповідача 30000 гривень та відсотки за договором.

Відповідач позов не визнав. У своїх запереченнях відповідач зазначив про введення з 21 січня 2009 року мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, та послався на статті 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», постанову Правління Національного Банку України від 21 січня 2009 року про призначення тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу без її участі, але  за участю її представника - адвоката ОСОБА_2  

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Смирнова Н.В. позов не визнала, враховуючи що призначено тимчасового адміністратора Укрпромбанку та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вважала, що Укрпромбанк, відмовляючи позивачці у поверненні вкладу, діяв в межах закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2008 року  між  позивачкою та Укрпромбанком був укладений  договір банківського вкладу №1051/0305688000303001 (вклад – Фантастичний +).

Факт укладання цього договору та внесенням позивачкою грошових коштів у розмірі 30000 гривень сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.2.1.5. договору Укрпромбанк  зобов’язувався повернути повністю вклад у дату повернення, зазначену у п.1.1. цього договору готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника. У пункті 1.1. сторонами дата повернення визначена 1 лютого 2009 року.

Згідно пункту 1.4. договору, якщо дата повернення вкладу припадає на вихідний чи святковий день, повернення вкладу здійснюється у перший робочий день після вихідного та/або святкового дня.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Оскільки 1 лютого 2009 року є вихідним днем (неділя), датою повернення вкладу та, відповідно, датою виникнення строку виконання відповідачем зобов’язання щодо повернення суми вкладу є 2 лютого 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України по договору банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний повернути вклад.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від виконання зобов’язання.

Таким чином, суд вважає доведеним обов’язок відповідача повернути позивачці суму вкладу у розмірі 30000 гривень у дату повернення - 2 лютого 2009 року.

Посилання відповідача на дію мораторію щодо задоволення вимог кредиторів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Судом встановлено, що тимчасова адміністрація в ТОВ Укрпромбанк  призначена Правлінням НБУ з 21 січня 2009 року, в той час як строк виконання зобов’язання перед позивачкою настав 2 лютого 2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації.

По-друге, Указом Президента України №493/92 від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно статті 3 цього Указу Президента України, нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, державна реєстрація нормативно-правових актів полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, а також практиці Європейського Суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесення до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Як видно із тексту постанови Правління НБУ від 21 січня 2009 року, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Укрпромбанку  уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, - з 21 січня 2009 року.

Суд вважає, що вказана постанова Правління НБУ зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян. Однак, державна реєстрація вказаної постанови НБУ проведена не була, а тому вважати її чинної неможливо.

Крім того, згідно ст.56 Закону України "Про Національний банк України", нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Спеціальний Закон, що визначає повноваження Національного банку України, прямо вказує на те, що нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Статтями 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Також, статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких, відмова відповідача у видачі вкладу є незаконною.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 цієї статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі, а тому вимога позивачки про повернення суми вкладу є законною.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що проценти за договором банківського вкладу позивачці виплачені. Ці обставини також підтвердив і представник позивачки, тому суд вважає що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що даний спір не підсудний Ясинуватському міськрайонному суду Донецької області, безпідставні. Спір між сторонами виник з діяльності Ясинуватського відділення №1 Укрпромбанку , а позивачка, як споживач наданих банком послуг, відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України та ч.3 ст.24 Закону України “Про захист прав споживачів”, - мала право пред'явити позов за місцем свого проживання, а також за місцем виконання договору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу задовольнити.

Стягнути  з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»   на користь  ОСОБА_1 вклад  у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень   за договором банківського вкладу №1051/0305688000303001 від 3 жовтня 2008 року.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»   на користь  ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 30 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 гривень.

В позові про стягнення процентів за договором, - відмовити.

Рішення  може бути  оскаржено до  Апеляційного суду  Донецької області через Ясинуватський  міськрайонний суд.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя