ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.07 м. Київ 40/564-А
м.Київ
14год.40хв.
За позовом | Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, м. Київ |
до | Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України |
про | скасування припису |
Суддя Смірнова Л.Г. |
Секретар судового засідання Уманець А.В. |
Представники: |
від позивача: | Москаленко Т.В., представник за довіреністю №17037-1/14 від 21.12.2006; Нечипоренко О.В., представник за довіреністю №91-1/14 від 15.01.2007 |
від відповідача: | Рафтопулло Н.О., представник за довіреністю №12957/12 від 12.12.2006 Овсянніков Д.В., представник за довіреністю №1675/08 від 20.02.2007 |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У листопаді 2006 р. на розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” про скасування припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 06.10.2006 р. №СХ-08/06-489.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
- відповідачем безпідставно вказано у оскаржуваному приписі про порушення позивачем п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі –Закон), оскільки норми даного пункту визначають порядок затвердження відповідачем за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України розміру базового платежу, коригуючих коефіцієнтів, а також умови чинності їх попередніх розмірів, що не впливає на розрахунок позивачем розмірів страхових премій;
- при розрахунку страхової премії, яка підлягала сплаті суб’єктом підприємницької діяльності Бігуном І.М. на підставі укладеного з позивачем договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7932210 від 15.08.2006 р., позивач використовував показники коригуючих коефіцієнтів, вказані у п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону, та затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.12.2004 р. №3099 розмір базового страхового платежу за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
- положення п. 7.1 ст. 7 Закону не передбачають коригування коригуючих коефіцієнтів, а, отже, позивач не зобов’язаний був дотримуватися п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Відповідач адміністративний позов не визнав, посилаючись у відзиві на позов від 12.12.2006 р. №12958/12-9 на наступне:
- п. 7.3 ст. 7 Закону містить відсильні норми, а розмір базового страхового платежу та вимоги щодо застосування коригуючих коефіцієнтів, яких повинен був дотримуватися позивач, передбачені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.12.2004 р. №3099, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 21.12.2004 р. №1619/10218, а також Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11 квітня 2006 р. №5619 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2006 р. за №515/12389;
- при розрахунку страхового платежу по полісу №ВА/7932210 ВАТ „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” зобов’язано було керуватися пунктами 6 та 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону, які обов’язкові для виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 було відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 13.12.2006.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2007 р. закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 29.01.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 р. допущено заміну первісного позивача –Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” на належного відповідача –Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, розгляд справи призначено на 20.02.2007 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –
В С Т А Н О В И В:
08.09.2006 р. відповідачем проведено безвиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” щодо дотримання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг з питань обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, результати якої були оформлені Актом перевірки від 08.09.2006 р. №08/3-6.
В ході перевірки встановлено та позивачем не оспорюється, що 15.08.2006 р. між філією „Гарант Екологія” ВАТ „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” та суб’єктом підприємницької діяльності Бігуном І.М. було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №ВА /7932210.
При розрахунку позивачем страхового платежу за вказаним договором страхування його було визначено у розмірі 627 грн., що, як вказано у Акті безвиїзної перевірки від 08.09.2006 р., зумовлене застосуванням позивачем значення коефіцієнтів, які не відповідають вимогам п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону, а також добуток коригуючих коефіцієнтів ІІ, ІІІ, ІV типів, що застосовувались при розрахунку страхового платежу, менший за половину коригуючого коефіцієнта І типу, що не відповідає вимогам пункту 8 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону та пункту 2.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11 квітня 2006 р. №5619 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2006 р. за №515/12389.
У зв’язку з цим відповідачем у Акті безвиїзної перевірки від 08.09.2006 встановлено порушення вимог статті 7 та пункту 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону у частині укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах, що передбачає сплату страхових платежів (премій, внесків) у розмірі меншому, ніж такий платіж має бути розрахований з використанням коригувальних коефіцієнтів, затверджених Законом; та пункту 8 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону і пункту 2.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в частині розрахунку страхового платежу в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не відповідно до вимог Закону та Положення, а саме: добуток коригуючих коефіцієнтів ІІ, ІІІ, ІV типів, застосовувались при розрахунку страхового платежу, менший за половину коригуючого коефіцієнта І типу.
На підставі зазначеного Акту безвиїзної перевірки від 08.09.2006 р. відповідачем 06.10.2006 р. прийнято оскаржуваний припис №СХ-08/06-489.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.3 ст. 7 Закону розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів. Моторне (транспортне) страхове бюро України передає пропозицію щодо розміру базового платежу, коригуючих коефіцієнтів та їх обґрунтування відповідачу. Коригуючі коефіцієнти та розмір базового страхового платежу затверджуються відповідачем у термін, не більший за 45 календарних днів з дня подання Моторного (транспортного) страхового бюро України даної пропозиції до відповідача. Якщо протягом такого строку відповідач не затверджує розмір базового страхового платежу та коригуючих коефіцієнтів, то діють їх попередні розміри.
Згідно з пунктом 2.1, 2.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний самостійно встановлювати індивідуальний розмір страхового платежу шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів відповідно до законодавства. При цьому, при розрахунку страхового платежу добуток коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів не може бути меншим за половину коригуючого коефіцієнта I типу та перевищувати трикратний його розмір. Якщо добуток коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів є меншим половини коригуючого коефіцієнта I типу, то застосовується половина коригуючого коефіцієнта I типу, а в разі, коли добуток коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів є більшим трикратного розміру коригуючого коефіцієнта І типу, то застосовується його трикратний розмір.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.12.2004 р. №3099 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2004 р. за №1619/10218 за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України затверджено базовий страховий платіж за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 291,49 грн.
Розміри чинних коригуючих коефіцієнтів до страхових платежів визначені у пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону. В силу пункту 8 даного розділу Закону при розрахунку страхового платежу добуток коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів не може бути меншим за половину коригуючого коефіцієнта І типу та перевищувати трикратний його розмір.
Як вбачається з Акту безвиїзної перевірки від 08.09.2006 р., розрахунок страхового платежу по полісу № ВА/7932210 здійснювався позивачем наступним чином: 291,49 Ч 3,58 Ч 0,5 Ч 1,1 Ч 1,2 = 688,73 грн. При цьому добуток коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів становить: 0,5 Ч 1,1 Ч 1,2 = 0,66 грн.
Проте половина коригуючого коефіцієнта І типу для вказаного договору страхування № ВА/7932210 становила 3,58 Ч 0,5 = 1,79, що відповідно до п. 8 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону, п. 2.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладало обов’язок на позивача розраховувати страховий платіж із застосуванням половини коригуючого коефіцієнта I типу замість добутку коригуючих коефіцієнтів II, III, IV типів, тобто: 291,49 Ч 3,58 Ч 1,79 = 1867,92 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано та в межах повноважень, передбачених ст. 30 Закону України „Про страхування”, видано оскаржуваний припис про усунення позивачем порушень пункту 7.3 ст. 7 Закону та пунктів 6 і 8 розділу VIІ Прикінцевих та перехідних положень Закону у частині укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах, що передбачають сплату страхових платежів (премій, внесків) у розмірі меншому, ніж такий платіж має бути розрахований з використанням коригуючих коефіцієнтів встановлених Законом.
Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Смірнова Л.Г. |