ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"10" травня 2011 р. Справа № 5019/894/11
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АНП"
третя особа ОСОБА_2 Державної Автомобільної Інспекції ГУ МВС України в
Дніпропетровській області
про визнання права власності
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 10.05.2011р.);
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто" звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АНП" третя особа ОСОБА_2 Державної Автомобільної Інспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області про визнання права власності за ТзОВ "Славекс-Авто" на транспортний засіб марки Renault Megane Sedan 1.4/100 к.с., кузов №VF1LM1AAOH38613644. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Державної Автомобільної Інспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 листопада 2007 року на основі дилерської угоди № 290307/ЗОR, укладеної між ЗАТ “Рено Україна” та ТОВ “Славекс-Авто”, та акта прийому-передачі автомобілів № 271107/36 від 27.11.2007 р. позивач отримав у власність транспортний засіб марки Renault Megane Sedan кузов № VF1LМ1ААОН38613644.
27 березня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № СА-206-ІІ, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність товар (транспортний засіб марки Renault Megane Sedan 1.4/100 к.с., кузов №VF1LM1AAOH38613644), а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного договору.
Відповідно до п. 4.1. договору позивач зобов'язувався передати товар відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти товар по акту прийому-передачі після сплати відповідачем повної суми за товар.
Пунктами 2.2. та 3.1. договору сторони погодили, що договірна ціна товару складає 104 448 грн. 00 коп., яка відповідно до п. 3.2 договору повинна була бути сплачена відповідачем до 31 березня 2008 року.
31 березня 2008 року відповідач не виконав добровільно взяті на себе зобов'язання по договору та не сплатив позивачу відповідної суми, а саме 104 448 грн.
У зв'язку з відсутністю повної оплати зі сторони відповідача транспортний засіб відповідачу не передавався і відповідно ніякого акту прийому-передачі транспортного засобу не складалося. На момент пред'явлення позовної заяви даний транспортний засіб продовжує знаходитися у позивача за адресою: м. Рівне, вул. Пухова, 85.
28 березня 2008 року вищезазначений транспортний засіб був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області та було видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЕС 221918 від 28.03.2008 р. на ім'я ОСОБА_4 та було присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не визнається право власності на вищезазначений транспортний засіб.
В судовому засіданні 10.05.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися та не подали суду витребуваних ухвалою від 28 квітня 2011 року доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд приходить до висновку, що оскільки спірний транспортний засіб марки Renault Megane Sedan 1.4/100 к.с., кузов №VF1LM1AAOH38613644 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЕС 221918 від 28.03.2008р. зареєстрований за громадянином ОСОБА_4 (а.с.13), тобто фактично перебуває у власності вказаного громадянина, для встановлення всіх обставин справи та об'єктивного розгляду справи виникає необхідність залучити до участі в даній справі іншого відповідача, а саме громадянина ОСОБА_4.
Разом з тим, необхідно зазначити, що справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб’єктного критеріїв.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає критерії спорів, підвідомчі господарським судам. Зокрема, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи по чинається заново.
Проте, враховуючи вищезазначені норми законодавства, господарський суд зазначає, що позбавлений можливості згідно ГПК України залучити громадянина ОСОБА_4 в якості іншого відповідача при тому, що, на думку суду, участь у даній справі вищезазначеного громадянина є обов’язковою.
З огляду на вказані обставини в сукупності - такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і провадження у справі належить припинити на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п.3 ст.8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” позивачу необхідно повернути сплачене державне мито.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 43-3, 46-49, 68, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Провадження у справі припинити.
Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету 1044 грн. 48 коп. державного мита, сплаченого платіжним дорученням №686 від 26.04.2011р. та довідку про повернення з державного бюджету 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, сплаченого платіжним дорученням №687 від 26.04.2011р.
Суддя Павлюк І.Ю.