ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2011 р. Справа № 5019/858/11
За позовом приватне підприємство "Прод-Трейд"
до відповідача публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк"
в особі відділення АТ "УкрСиббанк" № 636
про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Крейбух О. Г.
Представники:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суд з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору № 11385433000 від 21 серпня 2008 року, укладеного між АКІБ “УкрСиббанк»та приватним підприємством “Прод-Трейд”.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.08.2008 року між АКІБ “УкрСиббанк»та ПП “Прод-Трейд” було укладено кредитний договір № 11385433000, відповідно до якого позивач отримав кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в розмірі 716 000,00 грн. Пунктом 1.2.2 Даного договору встановлено, що позичальник має повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), тобто до 29.07.2011р. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору було змінено кінцевий термін повернення кредиту, що необхідно було вчинити до 27.08.2010р. Позивач вважає, що сторони при укладенні кредитного договору не погодили його істотні умови, зокрема, строк дії договору, що суперечить положенням част.3 ст.180 ГК України, част.1 ст.255 ЦК України. Крім того, розмір пені –24 % річних від суми простроченої заборгованості, встановлений п.7.1 Кредитного договору суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». А тому кредитний договір відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.
Позивач участі уповноваженого представника в судових засіданнях 24.05.2011р., 15.06.2011р. та 60.06.2011р. не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в установленому порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями /а.с.20, 35, 41/.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов до суду. Зазначає, що підстави для визнання кредитного договору відсутні.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протоколи судових засідань складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі – банк, відповідач) та приватним підприємством «Прод-Той» (надалі – позичальник, позивач) укладено кредитний договір № 11385433000 (надалі – Кредитний договір), згідно з п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у розмірі 716 000,00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим Договором /а.с.9-15/.
Відповідно до п.1.2.2 Кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору позичальник зобов’язується виплатити банку суму кредиту до 17.08.2011р. /а.с.15/.
31 серпня 2009 року між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11385433000 від 21.08.2008р. (надалі –Додаткова угода), відповідно до п.2.3 якої позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 27 серпня 2010 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору /а.с.16/.
Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов’язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 24 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та /або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360»(метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Згідно з п.9.5 Кредитного договору, строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені у разі її нарахування.
При прийнятті судового рішення за результатами дослідження наявних у справі доказів, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 3 статті 180 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статей 251 та 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.
У пункті 9.5 Кредитного договору сторони врегулювали строк його дії - з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені у разі її нарахування.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що повне погашення суми кредиту, плати за кредит та пені у разі її нарахування може бути визнано такою подією, що неминуче має настати, оскільки укладення згаданого Договору спрямоване на волевиявлення сторін щодо надання та повернення кредиту. Крім того, пунктом п.2.3 Додаткової угоди визначено обов’язок позичальника повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 27 серпня 2010 року.
Відтак, сторонами не порушено вимоги Закону щодо погодження строку дії договору.
Окрім того, позивач підставою недійсності Кредитного договору вважає встановлення п.7.1 Кредитного договору розміру пені –24 % річних від суми простроченої заборгованості, що суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Згідно з част.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до част.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до част.1 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Виходячи з норм ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів граничний розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.
Пунктом 7.1 Кредитного договору сторони погодили, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов’язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 24 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Відтак, сторони при укладенні Кредитного договору встановили, що розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України, тобто, виходячи зі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. А тому п.7.1 Кредитного договору не суперечить нормам законодавства в частині визначення розміру пені.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, доводи, якими позивач обгрунтовував викладені в позовній заяві обставини, є безпідставними і необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Крейбух О. Г.
повне рішення складено "11" липня 2011 року
Помічник судді
ОСОБА_2