№ 2-а-447/2009
П О С Т А Н О В А
( ВСТУПНА ОСОБА_1 ЧАСТИНИ)
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 06 » квітня 2009 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Гімон М. М., при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій з відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення, -
Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами та доповненнями, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій з відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення – задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_3 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2002-2005, 2007-2008 роки.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17, р/р 35211040001504 в УДК в Донецькій обл., МФО 834016) на користь ОСОБА_2 недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 рік в розмірі 673,3 грн., за 2003 рік в розмірі 998,3 грн., за 2004 рік в розмірі 998,3 грн., за 2005 рік в розмірі 1423,3 грн., за 2007 рік в розмірі 1880 грн., за 2008 рік в розмірі 2455 грн., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 8428,20 грн.
Апеляція на рішення може бути подана в Донецький адміністративний апеляційний суд через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Повний текст постанови буде складений 10.04.2009 року.
Суддя :
№ 2-а-447/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 06 » квітня 2009 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Гімон М. М., при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій з відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
06 березня 2009 р. позивач звернувся з позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги на за 2002-2005 і 2007-2008 роки згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 8428,20 грн.
В судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що він являється інвалідом 2-ї групи, внаслідок захворювань, пов’язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. В порушення вимог закону відповідач з 2002 по 2008 роки виплачував йому цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено законом. Просив стягнути недоплачену суму з 2002-2005 та за 2007, 2008 роки.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач дійсно є інвалідом 2 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи и згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних зарплат, але порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, який своїми постановами № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р. встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи, в 2002-2005 р.р. по 21,50 грн., а в 2006- 2008 роках по 90 грн., яка позивачу і була сплачена в повному обсязі. Крім того, на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р.” внесені зміни в ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» і визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень. Аналогічні положення були закріплені і на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Тому підстав для задоволення позову не має.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 являється інвалідом 2 групи унаслідок захворювань, пов’язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і віднесений до 1 категорії, тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічно разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних зарплат. Фінансування витрат пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік ,” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.02 р. 140 грн., а з 01.07.02 р. – 165 грн. на місяць.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік ,” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.03 р. 185 грн., а з 01.12.2003 р. – 237 грн. Але згідно ст. 72-16 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» (із змінами, внесеними Законом № 1328-4 від 25.11.03 р.), з 01.12.2003 року було встановлено мінімальну зарплатню в розмірі 205 грн.
Відповідно до ст.89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.04 р. 205 грн., з 01.09.04 р. – 237 грн.
Відповідно до ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.04.05 р. 290 грн., з 01.07.05 р. – 310 грн.
Відповідно до ст.76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.07 р. 400 грн.
Згідно ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.08 р. в сумі 515 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу в 2002 році допомогу на оздоровлення в сумі 700 грн., в 2003 році допомогу на оздоровлення в сумі 1025 грн., в 2004 році допомогу на оздоровлення в сумі 1025 грн., в 2005 році допомогу на оздоровлення в сумі 1450 грн., в 2007 році допомогу на оздоровлення в сумі 2000 грн., а в 2008 році – 2575 грн.
В зв’язку з тим, що в 2002-2005 роках позивачу щороку сплачувалось по 26,70 грн. допомоги, а в 2007-2008 р. позивачу було виплачено щороку по 120 грн., про що в судовому засіданні пояснив позивач, та не заперечував представник відповідача, недоплачена сума вказаної допомоги становить за 20023 р. – 673,30 грн., за 2003 р. – 998,30 грн., за 2004 р. – 998,30 грн., за 2005 р. – 1423,30 грн., за 2007 р. – 1880 грн., за 2008 р. 2455 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд вважає неправомірними доводи відповідача, а дії незаконними щодо сплати у 2002-2005, 2007, 2008 роках меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р., якими встановлювався розмір таких виплат, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи». вирішуючи спір, суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Крім того, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним Законом, який визначає основні положення з реалізації конституційних прав громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі основи їх соціального захисту.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними. Вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обігу існуючих прав і свобод.
Крім того, встановлений Постановою КМУ № 562 від 12.07.05 р. на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір допомоги на оздоровлення, згідно до якої у 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи встановлений в сумі 120 грн., є незаконним, оскільки положення п.30 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” , яким призупинено дію вище вказаної норми закону в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги, визнані рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року неконституційними.
Неправомірні на думку суду і доводи позивача щодо правомірності застосування у 2008 році розміру разової грошової допомоги на оздоровлення, на яку має право позивач, встановленої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними п.28 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме що вказану допомогу інвалідам війни виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки положення п.28 розділу П Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнаний рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. неконституційним.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення протягом 2002-2005, 2007, 2008 років в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами та доповненнями, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій з відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення – задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_3 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2002-2005, 2007-2008 роки.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17, р/р 35211040001504 в УДК в Донецькій обл., МФО 834016) на користь ОСОБА_2 недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 рік в розмірі 673,3 грн., за 2003 рік в розмірі 998,3 грн., за 2004 рік в розмірі 998,3 грн., за 2005 рік в розмірі 1423,3 грн., за 2007 рік в розмірі 1880 грн., за 2008 рік в розмірі 2455 грн., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 8428,20 грн.
Апеляція на рішення може бути подана в Донецький адміністративний апеляційний суд через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Повний текст постанови буде складений 10.04.2009 року.
Суддя :