Справа № 1-47

за 2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

З квітня 2006 р. Мостиський районний суд Львівської області у складі :

головуючого     - судді Борисенко В.В.

при секретарі     -     Вантух К.Г.

з участю прокурора     -     Бабій A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська кримінальну

справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Костильники Мостиського району, жителя АДРЕСА_1, українця, гр.

України, з середньотехнічною освітою, працюючого

приватним     підприємцем,     військовозобов'язаний,

одруженого, раніше не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1. будучи приватним підприємцем та здійснюючи підприємницьку діяльність у вигляді надання послуг населенню по помолу зерна в орендованому ним млині с. Зав'язанці Мостиського району, приймав на роботу працівників без належного оформлення. Так, у вересні 2005 р. прийняв до себе на роботу вагарем в млин ОСОБА_2. та використовував його найману працю на протязі з вересня 2005 р. по кінець 2006 року. У вересні 2002 р. прийняв до себе на роботу різноробочим в млин ОСОБА_3 та використовував його найману працю включно по грудень 2006 року. При цьому, трудові відносини ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не були оформлені відповідним наказом по підприємству і не зареєстровані в центрі зайнятості. Заробітна плата виплачувалася "в конвертах", тим самим ОСОБА_1. не сплачував обов'язкові відрахування з заробітної плати ОСОБА_2. та ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, при цьому на ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не поширювались гарантії, передбачені чинним законодавством про працю, про соціальне забезпечення, як на працівника, чим грубо порушив вимоги ст. ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст., ст. 2, 5-1, 21, 22, 24, 29, 50, 54, 94, 95 Кодексу Законів про працю України та ст., ст. 1, 5, 12, 15 Закону України „Про оплату праці".

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину визнав повністю та пояснив, що підприємництво здійснює в с. Зав'язанці Мостиського району, де з вересня 2001 р. орендує млин. Для роботи найняв місцевих жителів, в тому числі ОСОБА_2. та ОСОБА_3, однак офіційно зареєстрував трудові відносини лише з мельниками - ОСОБА_4. та ОСОБА_5., взяв їхні трудові книжки і заяви, а договір з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був усний. Усвідомлював, що приймаючи їх на роботу без належного оформлення, виплачуючи їм зарплату без сплати податків та інших загальнообов'язкових відрахувань, вчиняв протиправні дії. Медичні книжки на ОСОБА_2. і ОСОБА_3 не були заведені. На даний час сплачено всі штрафні санкції, які були нараховані податковою інспекцією. Вказані вище особи відсторонені від роботи. Просить суворо не карати та врахувати його важке матеріальне становище.

Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним та учасниками судового засідання не оспорюються, а тому суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо встановлення фактичних обставин справи.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена повністю. Вірно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст.172 КК України, оскільки він, будучи приватним підприємцем, своїми діями грубо порушив законодавство України про працю.

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підсудний щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно усунув заподіяну шкоду, що пом'якшує його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, по справі не встановлено.

Також суд враховує, що підсудний скоїв злочин невеликої тяжкості та вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе шляхом застосування до нього покарання у вигляді штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним та засудити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172 КК України до штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1. залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок протягом 15 діб з дня його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області.

Даний примірник вироку виготовлений в нарадчій кімнаті і має силу оригіналу.

Суддя                            В.В.Борисенко.

2