ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.03.07 р.                                                                               Справа № 1/461пд                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур

При  секретарі      Москаленко  О.О. ,  розглянувши  матеріали  справи

за позовом Приватного підприємства “Завод будівельних матеріалів”                                                                      м. Маріуполь

до відповідача 1.  Товариство з обмеженою відповідальністю “Южні ворота”                           м. Маріуполь

до  відповідача 2. Приватне підприємство “Єнергомет” м. Маріуполь  

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

          За участю:

  Представників сторін :

  від позивача:            Гичкин А.В. по дор.

  від  відповідача :              1.не з’явився,  2. Габова Ю.Ю.  по дор.

  

В С Т А Н О В И В: в  судовому  засіданні  було  оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України  до  16.03.2007р.  

          Постановою    Вищого  господарського суду  України   від 23.05.2006р.    ухвалу  господарського  суду  Донецької  області   від 28.12.2005р.   по  справі  1/461 пд  було  скасовано   та передано   справу  на  новий  розгляд  до   господарського  суду   Донецької  області  .          

          Ухвалою  господарського суду Донецької  області   від  13.06.2006 р.  справу  1/461пд  за  позовом Приватного підприємства “Завод будівельних матеріалів” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Южні ворота” м. Маріуполь, Приватне підприємство “Єнергомет” м. Маріуполь  про   визнання    договору  купівлі-продажу   недійсним    було  прийнято  до  свого  провадження .            

              

У судовому засіданні  не  було   надано клопотання про   фіксацію  судового процесу  технічними засобами , на  підставі  чого  фіксація  процесу  не  була  проведена . Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення   ВДВС  Жовтневого  районного  управління  юстиції    м.  Маріуполя   під час підготовки до реалізації спірного майна приписів ст.64 Закону України “Про виконавче провадження”,  на  підставі  чого   рішенням  суду  №  19/341 а  від  15.11.2004р.    були  визнані  недійсними   публічні  торги   по  продажу  майна  , що  належить  позивачу ;  визнано  не  дійсним  свідоцтво   від 02.08.2004р.  , видане  приватним  нотаріусом   Маріупольського     міського   нотаріального  округу    Танарджи  Г.Г.  на право  власності     ТОВ  “  Южні  ворота”    на  майно , що  придбане  на  публічних  торгах    від  29.07.2004р.    та  зобов`язано  ТОВ                  “ Южні  ворота “  повернути  придбане  на  торгах  майно  .  Зазначене  рішення  суду  набрало  законної  чинності  , але  не було  виконане  за  сторони  відповідача -  ТОВ  “ Южні  ворота”, а  всупереч  йому   останнім  було  продане  майно згідно  договіру  купівлі-продажу    від 5.10.2004р.    Приватному   підприємству    “Енергомет”  м. Маріуполь  .

              Відповідач  № 1  -    Товариство з обмеженою відповідальністю “Южні ворота”                           м. Маріуполь   в  судові   засідання    16.03.2007р.  не  з`явився  , письмові пояснення  з  приводу  зазначених  вимог  не  представив  , але   надсилав  до  суду  клопотання про   відкладення  справи  .

Відповідач  № 2  -  Приватне підприємство “Єнергомет” м. Маріуполь    проти позову заперечує , вважає себе добросовісним набувачем  та просить суд в задоволені позову відмовити  .

26.06.2006р ПП  “Єнергомет” м. Маріуполь  відповідно  до  ст. 60 Господарського процесуального Кодексу України  було подано зустрічний позов до   відповідача   -  Приватного  підприємства “Завод    будівельних  матеріалів”   м. Маріуполь  про визнання  права  власності  на  об’єкти нерухомості-  недобудовані  нежилі  приміщення , що розташовані за адресою: Донецька область, м.   Маріуполь , вул. Лепсе  , 217   

В  обґрунтування  своїх  позовних  вимог  позивач по  зустрічному  позову  посилався на  договір  купівлі-продажу   від 05.10.2004р.  ,   невизнання  його  права власності на спірне майно відповідачем  за зустрічним позовом  та  положення  статті  392 Цивільного  кодексу  України.

Відповідач за зустрічним позовом не  визнає заявлені  вимоги ,  з  приводу    чого  посилається  на  визнані  недійсними  торги  з  приводу  продажи  нерухомого  майна  -  об`єкту  недобудованого  нежилового  приміщення  ,  на  підставі  чого  покупець  неправомірно придбав   належне  його  нерухоме майно  .  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників  сторін , суд встановив наступне:

          

На  підставі   свідоцтва   № 221  від 15.10.1999р.  Приватному  підприємству “  Завод    будівельних  матеріалів”  м. Маіруполь  на праві  власності  належало  адміністративна  будова , що  складалась   з   двох  основних   будівель   та  трьох  пристоїк   , що    розташована  за  адресою :   Донецька область, м.   Маріуполь , вул. Лепсе  , 217   .

          На  підставі  рішення  Виконкому    Маріупольської    міської  Ради  від 21.06.2000р.    № 210/9  позивачу     був   виданий   дозвіл   на  будівництво адміністративно- тогівельно-  битового   комплексу   , з  реконструкцією   існуючих  будівель   на  території  підприємства   за  адресою :   Донецька область, м.   Маріуполь , вул. Лепсе  , 217   .

          На  підставі  вказаного  рішення  Виконкомом  Маріупольської    міської  Ради    було  прийнято  рішення   № 281/4  від 16.08.2000р.   , п.3   якого   позивачу  був  представлений в  постійне   користування  земельна ділянка   площею    0, 5534 Га  для  будівництва  та  подальшої експлуатації  адміністративно- тогівельно-  битового   комплексу   .

          На  підставі  п.4.2.  вказаного  рішення  Виконкому    позивач  повинен  був  здати    закінчений  об`єкт  в експлуатацію  .  До    теперішнього    часу  об`єкт  не   був  зданий    в   експлуатацію , на  підставі  чого  суд  робить  висновок  , що  спірний  об`єкт  є  об`єктом незавершеного  будівництва  .

          

          До  завершення  будівництва    особа    вважається    власником  матеріалів   , обладнання  тощо  , які  були  використані  в  процесі    цього  будівництва  ( ст. 331  ЦК  України ) .

          29.07.2004р.   в  порядку  , що  передбачений  для   виконання  рішення    суду   , на    публічних  торгах   , проведених    Донецькою  філією   Спеціалізованого    державного   підприємства “ Укрспецюст”   майно  ,  що  належало  ПП “ Заводу  будівельних    матеріалів  “  було  продане   ТОВ “  Южні  ворота” згідно   протоколів   № 4050527-1 , № 4050528-2  , № 4050529-3 , № 4050530-4 .     За результатами  торгів    був  виданий  акт   про   проведення    публічних  торгів  від   29.07.2004р.    На підставі  вказаного    акту      ТОВ  “  Юні  ворота “   було     видане  свідоцтво   приватним  нотаріусом   Маріупольського     міського   нотаріального  округу    Танарджи  Г.Г.  від 02.08.2004р.  

          Зазначені  торги  , акт  та  свідоцтво   були оскаржені  з  боку  позивача   та  визнані  не  дійсними    -  рішення  суду  від  15.11.2004р.   по  справі  19/ 341  а,  яке   було  залишено  без  змін  та  набрало  законної  чинності.

          На  підставі  ст.  35  ГПК України    фати  , встановлені   рішенням  господарського  суду   під  час  розгляду   однієї  справи  , не  доводяться   знову  при  вирішенні   інших  спорів , в  яких  беруть  участь  ті  самі  сторони  .    

          

          Відповідно  до ст.330   ЦК  України   , якщо  майно   відчужене   особою   , яка  не  мала   на  це  права ,   добросовісний  набувач   набуває  права  власності   на  нього  , якщо   відповідно  до   ст.338  ЦК  України     майно   не  може    бути   витребуване   у  нього   , в тому  числі    якщо    майно   було  продане    у  порядку , встановленому  для  виконання  судових   рішень  .

          У  разі    визнання  прилюдних    торгів    недійсними    з  мотивів   продажу   майна з  порушенням  порядку   , встановленого    для   виконання  судових  рішень   , на  набувача   майна   не  можуть    поширюватись  положення  ч.2  ст. 338  ЦК  України   щодо  захисту   його  прав  .

          Рішенням  суду  по  справі  19/ 341  а  від 15.11.2004р.    було   встановлено  , що    чинне  законодавство щодо  проведення  торгів    було  порушено   іншими  особами , а  не сторонами  по  справі  .

          За  змістом  ст.338   ЦК  України  , продаж  майна   на  прилюдних  торгах   , проведених   з  порушеннями    вимог  чинного  законодавства  щодо   порядку   , встановленого   для  виконання  судових  рішень   , допущених  іншими  особами   , не  змінює   статус   особи   , що  придбала   майно  з  прилюдних  торгів   . Така  особа   не  перестає   бути  добросовісним   набувачем  майна   , однак , в разі   визнання  прилюдних  торгів  недійсними   у   такої  особи   придбане  з  прилюдних  торгів  майно  може  бути витребуване   , з  мотиву   правової   підстави  для  придбання.

          Згідно  ст.ст.   48, 50  Закону  України  “  Про власність “   , ст.. 387  ЦК  України   власник  майна  -  ПП  “  Завод  будівельних   матеріалів “  вправі  витребувати    майно   від  такого  набувача  .

Згідно  зазначеного    рішення  суду     було  зобов`язано   відповідача  № 1  -   ТОВ  “  Южні  ворота”     в  місячний  термін   повернути   Приватному  підприємству  “  Завод   будівельних  матеріалів” м. Маріуполь  майно   , придбане  на  публічних  торгах   , що  відбулися   29.07.2004р.  , право   власності  на  яке  оформлене Свідоцтвом   від 02.08.2004р.  

          В  супереч   вимогам  суду      набувач     майна  за  прилюдними  торгами  -    відповідач  № 1 -   ТОВ  “  Южні  ворота”     продало  зазначене  спірне  майно                                   (  незавершену  будівлю)     ПП “Єнергомет”    на  підставі    договору  купівлі-продажу від 05.11.2004р.

          Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки   Продавця  (  ТОВ  “ Южні ворота “ )  та    Покупця  (  ПП”  Енергомет” ) , суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України. Договір посвідчений приватним нотаріусом Танаджи  Г.Г. , внесений до реєстру нотаріуса під номером 3147  , та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 05.11.2004 року  , про що свідчить відповідний витяг.

Право власності на Будівлю виникає у Компанії з моменту державної реєстрації Договору, що визначено сторонами в пункті 9 оспорюваного правочину.

Таким чином, в силу статті 655 ЦК України, пунктів 1 та 4 Договору, продавець  зобов’язався передати у власність покупця  незакінчену будівництвом будівлю  , яка  розташована    за  адресою  :  м.Маріупол , вул.Лепсе , б. 217   -  основні  будівлі  літера  А-3    готовністю 75 %,  літера  Б-3 -  76  %  готовності   , літера  В-2 -  76  %  готовності   , літера  Г-1 -  72  % готовності  , літера  Д-1  -  76  %  готовності   , літера  Ж-1 -  63  %  готовності  , літера  И-1 -  75  %  готовності  , навес  літера  №  , огородження  № 1-4  ( довідка від 01.10.2004р.  за  № 76 ) ,   а    покупець   зобов’язався   прийняти Будівлю і сплатити за неї грошову суму  113 064  грн.  48 коп.     до    05.10.2005р. (  п. 4  зі  змінами  відповідно  до    додаткової   угоди   від 29.12.2004р. ) .  

Представник  відповідача  № 2  стверджує , що   зазначена  сума    була  сплачена   відповідачеві  № 1  , з  приводу  чого надає  до  суду   в  якості  доказів  уплати   видаткову  накладну   №  РН-0000027/1    від   05.10.2004р.     

Зазначена  видаткова  накладна  не  являється  доказом  оплати   . Доказом  оплати    грошових  коштів   є  платіжні  доручення   або  приходний  касовий  ордер .

Факт оплати   суми  за Договором  не  підтверджено    матеріалами  справи    , оскільки   представник    відповідача № 2  не представив  суду  докази    сплати   недобудованого  нежитлового  приміщення   платіжні  доручення    або  виписки  банку    на  суму  113 064  грн.  48 коп.     

Представник  відповідача  № 2  всупереч   факту  неоплати  за цим договором  заперечує, стверджує , що   зазначену суму  було  списано    шляхом  зарахування  однорідних  вимог   , з  приводу  чого  був  представлений    договір  займу  , акт   зарахування  зустрічних однорідних  вимог   а  саме   : акт  прийому  -  передачі  векселя            №  7  від  07.11.2006р.  ,   вексель  Серії  АА  №  0206571   на  суму  113064 , 48  грн.                   ( копія).    

Згідно ст. 1046  ЦК  України    вбачається  , що  договір  займу   вважається  укладеним   з  моменту  передачі грошових  коштів  .

З  огляду  на  зазначені  ствердження  відповідача №2  господарський    суд  витребував  у  нього  докази  представлення  займу  , а  саме   докази  передачі  грошових  коштів  у  займ.

На  підставі  ст.ст. 33-34  ГПК  України  кожна  сторонами  повинна  довести  свої  ствердження  та  підтвердити  матеріалами  .

В  ході  розгляду  справи  представник  відповідача  № 2  не  представив  докази  передачі  грошових  коштів  у займ  , то б то  його  ствердження  про  займ  коштів  та  про  зарахування  з  цього  приводу  зустрічних  однорідних  вимог    (  передача  векселя)   судом  не  приймаються  як  належний  доказ  по  справі   в  порядку  ст. 33-34  ГПК  України  , оскільки   , по - перше  : відповідно  до  статті  21 Закону  України  „Про цінні папери та фондову біржу” вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити обумовлену в ньому суму власнику векселя (векселедержателю). В  силу статті 47 Уніфікованого закону про прості  та  переказні  векселі  всі  ті, що  видали,   акцептували,  індосували   переказний  вексель  або  поставили  на  ньому  аваль  є  солідарно   зобов’язаними  перед  власником.  Стаття  78 Закону  передбачає,  що  за  простим  векселем векселедавець  зобов’язаний  так  саме,  як  і  акцептант  за  переказним векселем.   По-друге: зазначений   вексель   оформлений  з  порушенням  норм  п.1. ст. 75   розподілу  ІІ  “  Про  прості  векселя”  Уніфікованого  закону    про прості  та  переказні  векселі  , а  саме  :    на  векселі    відсутній  припис   в  якій  установі   (  місце  платежу  )   підлягає  сплата  та  відстутній строк  платежа , то б  то   з зазначеного  не  вбачається  були  лі  дійсно  отримані  зазначені  кошти  відповідачем  № 1   за  вказаним  векселем  .

З  приводу  зазначеного  , суд  робить висновок  , що  зазначена  сума    оплати  в  розмірі   113 064  грн.  48 коп.     не  тільки     до    05.10.2005р.  (  умови п.4. договору )  , але  і  до  теперішнього  часу  не  була  сплачена   , то  б  то  умови  договору  купівлі - продажу  від  05.11.2004р.   не  були  виконані   , а  будівля  не  перейшла  во  власність  відповідача   № 2   , який  являється  не   добросовісним набувачем   .  

Також ,  представник   відповідача    (  позивача  по  зустрічному  позову  )    стверджує , що    він   з  моменту  покупки  будівлі   добудував   її  , то б то  з  процентного  відношення  60 %   незавершеного  будівництва   ,   будівля     склала  97  %   незавершеного будівництва .

Але  докази  покращення  стану  придбаної будівлі   в  судове  засідання  ним не  були  представлені.   З  огляду  на  що  суд  не  приймає  ці  ствердження  як  доказ по  справі   .

Також,  дослідивши  матеріали  справи , суд  дійшов  висновку  , що  спірний  договір  купівлі-продажу  від 05.11.2004р.  є  не дійсним  оскільки  він   протиречить  вимогам  Цивільного  кодексу  України  .  

Спірний  договір  укладався  05.11.2004р., тому суд при розгляді справи керується нормами Цивільного кодексу України в редакції 2003р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із п. 1, 4 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

 

У  відповідності  зі   ст. 658 ЦК України  визначено , що   право продажу    товару    , крім  випадків   примусового  продажу   та  інших випадків  , встановлених  законом  , належить власнику  товару   .   На  даний  час  власником  товару    (  незавершеного  будівництва )   є   позивач   , оскільки   прилюдні торги  , акти   та   свідоцтва  визнані  не  дійсними   (  рішення  суду )  .

За  такиз  обставин   , спірний  договір   підлягає   визнанню  не дійсним   внаслідок   порушення   норм ст. 658  ЦК  України  .  

Крім  того   , ч.2. ст. 331  ЦК  України  зазначає    , що  право  власності   на  знову создане   нерухоме  майно  (  жилі  дома  , будівлі  , споруди )    виникає  з  моменту    завершення   будівництва  .    Спірне  майно  є  об`єктом     незавершеного  будівництва  .

Також,  згідно  норм    ст. 236  Ц  України    угода   , визнана  судом   не дійсною   , є  недійсною   з  моменту  її  укладення  .

  

У  зв`язку  зі  ст.  215 ЦК  України  (  в редакції 2004р.)  підставою недійсності  угоди  є  недотримання  в  момент  укладення  угоди  сторонами ,  вимог , встановлених  ч.1-3 , 5 , 6  ст. 203  ЦК  України .

На  підставі ст.203 ч.1. ЦК  України  зміст  угоди  не  може  суперечити  чинному  законодавству  .  Крім  того  ,   сторони    в  договорі   купівлі-продажу   від 05.11.2004р.   засвідчили  про  те, що  нерухоме  майно в  спорі   не  перебуває ,  чим  порушив  вимоги  закону  , коли    на   той  час      був  спір  в  господарському  суді  Донецької  області щодо  визнання  торгів  не  дійсними  , на   який  був  проданий  спірний  об`єкт .

Таким  чином  , суд  дійшов  висновку  ,  що  договір  купівлі-продажу   від 05.11.2004р.   є  таким , що  порушує  норми  закону  та  є  недійсним  , а   первісний    позов  обґрунтований  та  такий   , що  підлягає  задоволенню  .  

          Зустрічні  позовні  вимоги  (  ПП “  Енергомет”)   щодо  визнання  права  власності  на  спірну  спору    , придбану  за  договором купівлі-продажу    є  не обґрунтованими  та  такими, що  не  підлягають задоволенню ,  оскільки  їх  правомірність  не  доведена  суду  .

      Частиною  другою статті  48  Закону  України  “Про  власність” визначено,  що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України  передбачено,  що  право  власності набувається  на  підставах,  що  не  заборонені  законом;  право  власності  вважається  набутим  правомірно,  якщо  інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На  час  розгляду  справи   судом  визнані зазначені  торги  , акт  та  свідоцтво не дійсними   -  рішення  суду  від  15.11.2004р.   по  справі  19/ 341  а,  яке   було  залишено  без  змін  та  набрало  законної  чинності.   Також,  договір  купівлі-продажу  від 05.11.2004р. , укладений   між  відповідачами  № 1  та  № 2   визнаний  таким , що  укладений    з  порушеннями  чинного  законодавства .   На  підставі  чого     відповідач  № 2  - ПП                     “  Енергомет”  не  має  законного  права  на  визнання за  ним  права  власності  на  об`єкт  нерухомості-  недобудовані  нежилі  приміщення , що розташовані за адресою: Донецька область, м.   Маріуполь , вул. Лепсе  , 217   .

  Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  зустрічні позовні  вимоги  про  визнання  права  власності   не    підлягають   задоволенню.

Також,  представник  відповідача  № 2  представив  до суду    довідку   Держреєстратора  про те  ,   підприємницька  діяльність   підприємства  відповідача  № 1  -  ТОВ  “ Южні  ворота  “  м. Маріуполь  є    припиненою  , про  що  зроблений  запис  - 23.01.2007р.   , на підставі  зазначеної  довідки  він  просить припинити  провадження  по  даному  спору   а  підставі  п.6. ч..1  ст. 80  ГПК  України .

З  огляду  на  зазначені  ствердження  суд  зазначає ,   , що    факт   виключення   підприємства  відповідача  № 1 з    ЄДРПОУ  не  тягне за  собою   припинення  провадження  по  справі   , оскільки   в  ній  приймає  участь   відповідач № 2  , який  не  є  ліквідованим  .  

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом   :  по  первісному  позову  на  відповідача   по справі  №  2   ;  по  зустрічному  позову    на  позивача  по  цьому  позову .

На підставі ст.ст.203, 215, 216, 655-697 ЦК України, ст.144 ГК України, керуючись ст.ст.1, 21, 22, 27, 33, 36, 43, 49, 66-67, 75, 82-85 ГПК України, суд –

                                                   ВИРІШИВ:

Позовні  вимоги  Приватного підприємства “Завод будівельних матеріалів”                          м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Южні ворота” м. Маріуполь, Приватне підприємство “Єнергомет” м. Маріуполь  про   визнання    договору  купівлі-продажу   від 05.11.2004р.   , укладеного  між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Южні ворота” м. Маріуполь  та  Приватним  підприємством “Єнергомет” м. Маріуполь,   недійсним  , задовольнити   .

 Визнати  недійсним   договір  купівлі-продажу   від 05.11.2004р.   , укладений   між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Южні ворота” м. Маріуполь  та  Приватним  підприємством “Єнергомет” м. Маріуполь.

В  задоволенні  зустрічного  позову Приватного  підприємства “Єнергомет”                       м. Маріуполь  до   відповідача   -  Приватного  підприємства “Завод    будівельних  матеріалів”   м. Маріуполь  про визнання  права  власності  на  об’єкти нерухомості-  недобудовані  нежилі  приміщення , що розташовані за адресою: Донецька область, м.   Маріуполь , вул. Лепсе  , 217   ,   відмовити  .

Стягнути   з  Приватного   підприємства  “Єнергомет” м. Маріуполь  на  користь  Приватного підприємства “Завод будівельних матеріалів” . Маріуполь  85   грн. 00  коп.  – на відшкодування суми сплаченого держмита; 118  грн. – на відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

Суддя                                                                         Манжур В.В.