ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.03.07 р. Справа № 16/418
Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного територіально-галузевого обьеднання “Південно-Західна залізниця” м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча” м. Мариуполь
Про стягнення штрафу 31 570 грн.
За участю:
Представників сторін :
від позивача: Драга М.В. по дор.
від відповідача : Алешина С.В. за дор.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області 20.12.2006р. порушено провадження по справі за позовом Державного територіально-галузевого обьеднання “Південно-Західна залізниця” м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча” м. Мариуполь про стягнення штрафу в розмері 31 570 грн.
Представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 118-122 Статуту залізниць України, Правила оформлення перевізних документів , затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. , на п.3.15 Роз`ясненя президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 із змінами і доповненнями , внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. за № 04-5/1429 . У зв`язку з чим нараховує на відповідача штраф за самий факт допущення вантажовідправником порушень , встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення , так і на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення , незалежно від того , . чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує , стверджує що факт неправильного вказання адреси вантажоодержувача не доведений , то б то вина комбіната в цьому випадку є відсутньою; також, просить відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі витікання строку позовної давності ( відзив № 09/1-3-175 від 16.02.2007р. )
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , господарський суд встановив настуне :
Між підприємством відповідача ( ВАТ “ Маріупольський металургійний комбінат ім. . Ілліча “ м. Маріуполь - поставщик ) та стороннім підприємством ( ВАТ “ Вінницяметалопостач” м.Вінниця -покупець ) існувала домовленність щодо поставки товару ( сталі товстолистової ) , за умовами якої підприємство -поставщик поставило продукцію покупцю залізничним транспортом в узгоджене сторонами місце поставки . Місцем поставки вантажу - є станція Вінниця , код отримувача 5859 , адреса отримувача : Вінницька область , м. Вінниця , вул.. Ботанічна , 13 Б .
Державне територіально-галузеве об`єднання “Південно-Західна залізниця” м. Київ свої зобов`язання щодо оказання послуг перевезення вантажів виконало в повному обсязі .
01 березня 2006 року на станцію Вінниця Жовтневий ПЗЗ ветка ВАТ “ Вінницяметалопостач” м.Вінниця надішли ватажі ( сталь товстолистова ) у вагоні № 66847948 на підставі накладної № 52997869 . В зазначеній залізнічній накладній вказаний код отримувача – 5859 , адреса отримувача : Вінницька область , м. Вінниця , вул.. Ботанічна , 13 Б .Але на зазначеній адресі даний вантажоотримувач не знаходився , його адресою є м. Вінниця , вул. Київська , 78 . З приводу зазначеного залізницею був складений акт загальної форми № 1 від 01.03.2006р.
Відповідно до ст. 12 Закону України “ Про транспорт” , підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів , відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону , кодексу ( статутів ) окремих видів транспорту , та інших нормативних актів України , що регулюють діяльність транспорту.
Згідно п.2.1. Правил оформлення перевізних документів , затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 , “ вантажовідправник” при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи , підприємства , організації , особи - одержувача вантажу та його цифровий код.
На підставі ст. 24 Статуту Залізниць України , вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправільності , неточності або неповноти відомостей , зазначених ними у накладній .
В даному випадку вантажовідправником - Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча” м. Мариуполь було невірно вказано в накладній адресу вантажоодержувача .
Згідно зі ст.ст. 118 , 122 Статуту Залізниць України , у випадку неправильного зазначення маси вантажу , кількості місць вантажу , його назви , коду та адреси одержувача з відправника , порта стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевення.
Відповідно до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1 , перевізна плата при розрахунках залежить від ваги вантажу за відстань перевезення 1068 км від ст. Маріуполь - Сорт Донецької Залізниці до ст. Вінниця - Жовтневий ПЗЗ Південно-Західної залізниці . В залізничній накладній № 52997869 зазначено вантажну вагу 69 тонн , провізна плата складає 1 584 грн. Згідно Розпорядження КабМіну України № 455-р від 13.07.2004р. до тарифу перевезень вантажу для коду вантажів 324 застосовується коєффіцієнт 3, 986 , то б то провізна плата складає 6 314 грн ( 1 584 х 3, 986 ) . Розмір штрафу , нарахований позивачем складає 31 570 грн. ( то б то 6 314 х 5 ) .
Представник відповідача проти нарахування штрафу заперечує , посилається на витікання строку позовної давності в порядку ст.. 137 Статуту залізниць України .
Ст. 137 Статуту залізниць України передбачено , що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Представник позивача заперечує проти стверджень відповідача , вважає , що строк позовної давності щодо подачі матеріалів до суду не витік , оскільки він застосовує норми ст.ст. 258 та 925 Господарського кодексу України , які передбачають річний строк позовної давності .
Проте з такими ствердженнями позивача не можна погодитись. Цивільний кодекс України , який є основним актом цивільного законодавства , регулює особисті майнові відносини ( цивільні відносини ) застосовані на юридичній рівності . вільному волевиявленні ,майновій самостійності всіх учасників . У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини , що мають вказані ознаки .
Згідно ч.2. ст. 9 ЦК України встановлено , що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання . Таким законом є , зокрема , Господарський кодекс України , який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України ,та норми якого у регулюванні майнових відносин суб`єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положення про позовну давність .
Ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено , що при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності , передбачені Цивільним кодексом України , якщо інші строки не встановлені цим Кодексом . Згідно з ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів , що випливають з перевезення , встановлюється шестимісячний строк . Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників , вантажоодержувачів і пасажирів , що випливають з Статуту залізниць , ст.. 137 цього Статуту та передбачено , що за вимогами щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень та в усіх інших випадках обчислюється шестимісячний строк з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
З огляду на зазначене суд виявив , звертаючись до суду , позивач порушило строк позовної давності , що на момент слухання справи строк позовної давності дійсно є витікшим , так як подія відбулася - 01.03.2006р. , 6 – ти місячний термін минув 01.08.2006р. , коли позивач звернувся до суду тільки 19.12.2006р. ( про що є відмітка суду ) . Посилання позивача на ст.ст. 258 та 925 Господарського кодексу України є не правомірними з вищенаведеного .
На підставі викладеного , суд дійшов висновку щодо відмовлення в задоволенні позовних вимог .
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу , покладаються в разі неправомірних дій , на позивача по справі згідно ст.ст. 44,49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 4 ст. 119 , ст. 137 Статуту залізниць України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця” м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча” м. Мариуполь про стягнення штрафу в розмірі 31 570 грн. , відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Суддя Манжур В.В.