УХВАЛА

06 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9833/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Турчин С.О.)

від 01.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.)

від 28.03.2023

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до: 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_1

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк",

2. Національний банк України

про солідарне стягнення 640 591,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення 640 591,50 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено рішеннями кредитного комітету, до якого входили відповідачі. Ними здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, одною з яких є інвестування в цінні (іменні дисконтні облігації серії "В") емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам банку та його кредиторів. В результаті таких рішень банку було завдано збитків на суму 640 591,50 грн.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів заподіяну Публічному акціонерному товариству "Артем-Банк" та його кредиторам шкоду в розмірі 629 153,28 грн на користь Фонду. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів на користь Фонду витрати зі сплати судового збору в сумі 1 572,88 грн з кожного.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" № 51/15 від 08.05.2015, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи (пункт 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що придбані, на підставі їх, як членів кредитного комітету, рішень про придбання активів у вигляді цінних паперів, могли в майбутньому принести дохід банку, а емітент, в свою чергу, мав задовільний фінансовий стан, проводив сприятливу господарську діяльність з можливістю, у разі необхідності, забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти для розрахунку з АТ "Артем-Банк".

Оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення кредитним комітетом не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", не досліджувалась і його платоспроможність, а реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ "Артем-Банк" визначено не було.

Так, відповідачами порушено фідуціарні обов`язки, ризикованість дій щодо зазначеної операції, дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку, отже у їх діях наявний склад цивільного правопорушення (протиправна поведінка відповідачів та свідомий характер заподіяної шкоди банку та його кредиторам).

Суд встановив часткову обґрунтованість розміру збитків, тому позовні вимоги Фонду задовольнив у частині 629 153,28 грн.

Також суд дійшов висновку, що Фонд не пропустив строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку.

5. 17.05.2023 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

10. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої цієї статті, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

11. Предметом позову у цій справі є стягнення 640 591,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2270,00 грн = 1 135 000, 00 грн).

12. Обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження судових рішень скаржниця визначає підстави, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

13. Водночас, згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Верховний Суд зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає умови, за яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути оскаржені у суді касаційної інстанції. Наведення таких умов не звільняє скаржника від обов`язку зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України.

15. У касаційній скарзі скаржниця вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не дослідили наявні докази у справі та не розглянули питання правомірності та законності купівлі спільних цінних паперів, з огляду на спростування вини відповідачів у нанесені шкоди банку та відсутність причинно-наслідкового зв`язку придбаних цінних паперів з недостатністю майна банку для розрахунків з його кредиторами. Зокрема, скаржниця зазначає, що:

- під час прийняття спірного рішення, як і будь-яких рішень стосовно здійснення операцій, відповідачі керувалися внутрішніми нормативними документами банку, розробленими відповідно до законодавства та нормативних актів НБУ, а ціна визначалася на рівні ціни котирування на фондовому ринку;

- відповідачі не мали впливу на прийняття рішення НКЦПФР №1688 від 22.11.2012, які призвели до виключення з біржового реєстру (з лістингу) цінних паперів ряду невеликих емітентів та втрати ними свого котирування, що у свою чергу погіршило їх якість;

- за офіційним повідомленням НБУ, саме проблеми з обслуговуванням кредитів, а не з портфелем ЦП (кредитний портфель на 80% був непрацюючим та складав 385 млн. грн) призвели до втрати ліквідності Банку з початку листопада 2016 року, що спричинило невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами;

- Фонд сам мав відношення до проведення неправомірних дій та неефективного управління активами банку у період ліквідації;

- факт наявності протиправної поведінки Фонду (уповноваженої особи Фонду) у виведенні Банку із ринку, що призвели до заподіяння йому збитків на суму більшу за суму акцептованих кредиторських вимог встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 910/4149/21;

- відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" члени кредитного комітету відносяться до пов`язаних осіб та до них можуть застосовуватися норми законодавства щодо пов`язаних осіб, а не посадових осіб. Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми щодо встановлення винних осіб, які несуть солідарну відповідальність за завдану шкоду, оскільки останній, працюючи в Банку, не мав організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, був керівником структурного підрозділу, а не відокремленого, тому не був посадовою особою, а до пов`язаної особи відносився у зв`язку з тим, що був членом кредитного комітету;

- факти отримання членами кредитного комітету майнової вигоди від операцій, що призвели до заподіяння шкоди банку відсутні. Натомість членами кредитного комітету було прийняте рішення щодо придбання цінних паперів, які відносилися до активів, що не мали ризику або ризик був мінімальний, тому нанесена шкода банку спричинена не членами кредитного комітету, а змінами у законодавстві та умовами фінансового ринку;

- відповідно до пункту 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку, у відповідачів відсутня можливість надати докази, оскільки усі докази перебувають або перебували на стороні позивача та повністю під його контролем.

16. Однак скаржниця не визначає підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, та не наводить відповідного їх обґрунтування.

17. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

18. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

20. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

21. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

22. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

23. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

24. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

25. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

26. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

27. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

28. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/9833/21 залишити без руху.

2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 15,16 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.

3. Роз`яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова