Справа № 2 – 466/ 2009 року

    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      7 квітня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

        головуючої судді             Зайончковської І.А.

        при секретарі                 Павлику В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно встановленого металевого гаража та звільнення земельної ділянки,

                       в с т а н о в и в :

      Відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1, на прилеглій території до якого має металевий гараж без фундаменту орієнтовними розмірами 6 м  х 5 м , в зв'язку з чим самовільно займає земельну ділянку приблизною площею 0,0030 га.  Рішенням сесії Смілянської міської ради № 28-37/У від 24 червня 2008 року, яке не було ним оскаржено, йому було відмовлено у виділенні вказаної земельної ділянки з посиланням на те, що містобудівна документація не передбачає встановлення на цій території гаражів та невизначеністю в законодавстві порядку передачі земельних ділянок в оренду.

      Позивач, представник якого у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просить зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, оскільки він не має документів, що надають право на землекористування і пройшли державну реєстрацію, та її межі не визначені в натурі, а також привести земельну ділянку до попереднього стану. Витрати по справі позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

      Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він користується земельною ділянкою з 1995 року, коли встановив на ній тимчасовий металевий гараж, а також про отримання її домовлявся з фізичною особою землекористувачем, так як вона належала до будинковолодіння АДРЕСА_2, де ця особа проживала. Він мав бажання узаконити своє землекористування, але йому було відмовлено, проте поряд з його гаражем знаходяться гаражі інших осіб, які встановлені в тому числі і на комунікаціях тепломережі, і продовжують ними користуватися до цього часу.

      Заслухавши сторони, спеціалістів управління Держкомзему по м. Сміла та управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міської ради, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

      Відповідно до ст. ст. 118, 124 ЗК України встановлений порядок передачі земельних ділянок у власність та користування, підставою чого є рішення відповідного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування. А також ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності чи право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання власником чи користувачем документа, що посвідчує його право, та його державної реєстрації. Крім того приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та одержання вказаного документа, що пройшов державну реєстрацію забороняється.

      На підтримку своїх вимог представник позивача посилалась також на те, що гараж розміщено на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, без погодження зі співвласниками багатоквартирного житлового будинку.

      Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що ні площа, ні межі прибудинкової території не визначені та не встановлені в натурі. Про це відсутній будь-який документ, а лише орієнтовно встановлена загальна площа для сплати податків за користування землею. Також рішенням сесії Смілянської міської ради від 26 лютого 2009 року № 36-47/У у платника цих податків КП „Гранд” земельні ділянки, в тому числі і спірна, фактично вилучені та на даний час зараховані до земель міської ради.

      Таким чином статус земельної ділянки, на якій знаходиться металевий гараж відповідача фактично не визначений, хоча вона дійсно перебуває у віданні міської ради та є комунальною власністю.

      Судом також встановлено, що будинок  АДРЕСА_2 являвся багатоквартирним і відносився до державного житлового фонду, а тому наймач житла, на яку посилався відповідач, також не являлась і власником земельної ділянки, а тому не могла нею розпоряджатися, з врахуванням того, що порядок користування нею між всіма наймачами теж встановлений не був. На підставі наведеного суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що гараж він встановив у 1995 році на земельній ділянці фізичної особи, яка дала на це згоду і у якої він земельну ділянку фактично купив.

      Таким чином відповідач, хоча і при наявності всіх вказаних спірних обставин, порушує вимоги земельного законодавства та самовільно зайняв і використовує земельну ділянку під гаражем, що знаходиться у комунальній власності, а тому він повинен її звільнити відповідно до вимог ст.ст. 211, 212 ЗК України.

      Разом з тим не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо приведення її до попереднього стану, оскільки ніяких доказів, яким цей стан був до початку використання земельної ділянки відповідачем, позивачем не надано, як і доказів щодо того, які саме зміни її стану ним проведені, а тому не визначено яким саме чином вона повинна бути приведена до попереднього стану.  

      Задоволенню підлягають і вимоги позивача щодо відшкодування витрат по справі.

      На підставі ст. ст. 118, 124, 125, 211, 212 ЗК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України суд, -

                        в и р і ш и в :

       Зобов’язати ОСОБА_1  звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, та на якій розміщено належний йому тимчасовий металевий гараж.

       В решті позовних вимог відмовити.

      Стягнути з ОСОБА_1 на користь Смілянської міської ради судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 51 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуюча :