ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-4812/10/1770
30 листопада 2010 року 11год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник ОСОБА_2 третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Реноме-Партнер" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання протиправними і про скасування рішень суб"єкта владних повноважень
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Реноме-Партнер» (далі – ТОВ «Реноме-Партнер») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними й нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Рівне №0005061541/0/15-209 від 07.09.2010 року та №0005061541/0/15-209 від 29.09.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 252231,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Реноме-Партнер» податковий кредит у зв’язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав підстав викладених у позовній заяві, суду пояснив, що підпункт 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на який йде посилання як основного порушення в податковому повідомленні-рішенні - не має відношення щодо неправомірності включення податкового кредиту з податку на додану вартість, а також не підтверджує, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість і відсутність розбіжностей при співставленні податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України. За умови порушення продавцем товарів правил ведення податкового обліку відповідальність повинна наступати для останнього, а не для добросовісного покупця.
Представники позивача просив суд визнати протиправними й нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Рівне №0005061541/0/15-209 від 07.09.2010 року та №0005061541/0/15-209 від 29.09.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 252231,00 грн.
Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що у відповідності до вимог п.1.6 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у зв’язку із тим, що відповідно до детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціям з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «УБК-Інвест» не подана декларація по податку на додану вартість за червень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов’язання з даного податку.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м.Рівне складено акт №674 від 20.08.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з врахуванням автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. У висновках акту перевірки зазначається про порушення підприємством п.1.6. ст.1, пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету – 240220,00 грн.
На підставі акту №674 від 20.08.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість та за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень – заступником начальника ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №0005061541/0/15-209 від 07.09.2010 року та №0005061541/0/15-209 від 29.09.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 252231,00 грн.
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено згідно з поданою ТОВ «Реноме партнер» до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за червень 2010 року в рядку 10.1 в колонці «Б» зазначена сума ПДВ в розмірі 487738,00 грн. з них ПДВ в сумі 240220,00 грн., який виник за рахунок взаємовідносин з ТОВ «УБК-Інвест», індивідуальний податковий номер 32769405669. В ході проведення перевірки, згідно даних податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ «УБК-Інвест» не подана декларація по податку на додану вартість за червень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов’язання з даного податку.
Тому, відповідачем аргументувалось порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у зв’язку із відсутністю податкових накладних.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У спростування даних обставин представником позивача надано до суду оригінали для огляду та копії до матеріалів справи: договору поставки №39-2010-РП від 22.06.2010 року із ТОВ «УБК-Інвест»; податкової накладної ТОВ «УБК-Інвест» від 25.06.2010 року №373; видаткових накладних ТОВ «УБК-Інвест» №875 від 05.07.2010 року, №876 від 12.07.2010 року, №877 від 16.07.2010 року; товарно-транспортних накладних ТОВ «УБК-Інвест» №875/1 від 05.07.2010 року, №875/2 від 09.07.2010 року, №876/1 від 12.07.2010 року, №876/2 від 16.07.2010 року, №876/3 від 20.07.2010 року, №877 від 16.07.2010 року; журналу обліку довіреностей ТОВ «Реноме-Партнер» за 2010 рік (копія титульної сторінки, копії сторінок із записами про видачу довіреностей №903, №914; платіжного доручення ТОВ «Реноме-Партнер» №2809 від 25.06.2010 року; банківської виписки по рахунку ТОВ «Реноме-Партнер» у ВАТ «Укрексімбанк» від 25.06.2010 року; договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом №05-2010-РП від 22.02.2010 року із ФОП ОСОБА_4; акту про надані послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом №052010-РП/АП1 від 31.07.2010 року із ФОП ОСОБА_4; договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом №30-2010-РП від 01.06.2010 року із ФОП ОСОБА_5; акту №169/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.07.2010 року із ФОП ОСОБА_5
Вчинення господарських операцій між ТОВ «Реноме-Партнер» та ТОВ «УБК-Інвест» підтверджується вищезазначеними наявними в матеріалах справи копіями документів.
Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.
Відповідно до чинного законодавства сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов’язаннях останнього.
Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
ПП «Рівнеторресурси» дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а донарахування податкового зобов’язання та нарахування штрафних санкцій у зв’язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.
Крім того, відповідачем разом із запереченнями надано до суду лист ДПІ у м.Рівне від 30.08.2010 року №37846/15-234 адресованого ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецьк в якому зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності за червень 2010 року ТОВ «Реноме-Партнер» включено до податкового кредиту 240 тис.грн. по контрагенту ТОВ «УБК-Інвест», яким не задекларовано податкове зобов’язання. В зв’язку з викладеним, ДПІ у м.Рівне просило усунути розбіжності по системі автоматизованого співставлення за червень 2010 року між ТОВ «Реноме-Партнер» та ТОВ «УБК-Інвест».
На вимогу суду представником відповідача надано лист ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 22.10.2010 року №7064/7/15-013 адресованого ДПІ у м.Рівне на запит від 30.08.2010 року №37846/15-234 в якому повідомлено, що станом на 20.10.2010 року розбіжності по системі автоматизованого співставлення за червень 2010 року між податковим зобов’язанням з ПДВ ТОВ «УБК-Інвест» та податковим кредитом ТОВ «Реноме-Партнер» відсутні (а.с.113).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку що ТОВ «УБК-Інвест» сплачено податкові зобов’язання, а тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Рівне №0005061541/0/15-209 від 07.09.2010 року та №0005061541/0/15-209 від 29.09.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 252231,00 грн. підлягають визнанню протиправними й нечинними з моменту прийняття.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення- рішення державної податкової інспекціії у м.Рівне №0005061541/0/15-209 від 7 вересня 2010 року та №0005061541/1/15-209 від 29 вересня 2010 року.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Реноме-Партнер" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > ОСОБА_6