Апеляційний суд Чернівецької області

м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого - судді Чупікової В.В.

суддів: Яремка В.В., Заводян К.І.

секретар Варгоцька Н.С.

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2011 року,-

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В решті її позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. На дане рішення позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині відмови їй у задоволенні позовної вимоги щодо поділу доходу від діяльності БПФ «Петрас», та просить задовольнити позовну вимогу щодо стягнення на її користь половини від нарахованого чистого прибутку БПФ «Петрас» та половини від вартості основних фондів, в іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не звернув увагу на зібрані докази у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 та про задоволення його зустрічного позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.04.1990 року по 07.10.2008 року(а.с.5-6).

14.09.1992 року відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до вимог ст.ст.22, 28 К про ШС України, які були чинними на час набуття права власності на спірну квартиру, вказана квартира є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, як нажита подружжям за час шлюбу, їх частки в цій квартирі є рівними. Доводи відповідача, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які він зняв з депозитного рахунку в день оформлення договору, не підтверджується належними та допустимими доказами(а.с.75-78). З огляду на викладене колегія судців вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою право власності на Уі частину спірної квартири.

За матеріалами справи також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом з іншими фізичними особами був засновником багатопрофільної приватної фірми «Петрас», з 30.07.2005 року до 11.01.2007 року він був єдиним її засновником (а.с.81,10,11).

Відповідно до ст.57,61 СК України майно приватного підприємства не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. Таким чином, доход вказаного підприємства за період з 01.01.2004 року по 17.01.2007 року ,в сумі 824992 грн., який вирахуваний позивачкою із довідки про розмір виручки від реалізації продукції(а.с.13) не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу.

Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь половини чистого прибутку БПФ «Петрас» та половини від вартості основних фондів виходять за межі позовних вимог, заявлених нею в судії першої інстанції.

По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 набула пра власності в порядку спадкування на Уг частину будинку літ.А житлово] площею 45,60 кв.м. з господарськими спорудами (гараж літ.В, вбиральня літ Г, огорожа, замощення) за адресою: м. Чернівці, вул. Макаренко,35. В 200 році вона стала власницю всього зазначеного будинку з господарськими спорудами. Загальна площа будинку складає 67,40 кв. м., житлова 47,40 кв.м (а.с.167-168).

З довідки ЧБТІ №4009 від 04.11.2008 року на а.с.32, генерального плану на а.с.62, витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №155/10 від 23.04.1991 року (а.с.66, 67) вбачається, що спірна добудова з надбудовою розпочата будівництвом ОСОБА_3 і станом на час інвентаризації в 1994 році була зведена, але будинок в експлуатацію не перездано. Загальна площа будинку на час інвентаризації складала 146,3 кв.м. На час інвентаризації в 1994 році зафіксовано побудову спірних літньої кухні, гаражу та замощення. Наведене спростовує доводи відповідача про самочинність добудови з надбудовою до будинку та спірних господарських споруд.

Крім цього колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_2 належними та допустими доказами не довів, що цінність будинку, який успадкувала позивачка ОСОБА_1, істотно збільшилася внаслідок його трудових та грошових коштів, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність його позовних вимог в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 в листопаді 2004 року Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2011 року в порядку приватизації набула право власності на земельну ділянку площею 0,0466 га., що розташована по вул. Сумській,29-Б в м. Чернівці з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських споруд(а.с.214-217).

Відповідно до ст.61 СК України в редакції, яка була чинною на час приватизації земельної ділянки позивачкою, ст.ст.81Д16 ЗК України та п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 окрема земельна ділянка одержана громадянкою у період шлюбу шляхом приватизації є її особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. А тому спірна * земельна ділянка не підлягає поділу.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2011 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи обох апеляційних скарг не дають підстав для скасування цього рішення та задоволення їх вимог.

Керуючись ст. 209,218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному поряду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді