Справа №2-1506/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/788/4940/13 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року позов задоволено частково:

Зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 21 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01січня 2010 року по 23 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з Управління на користь позивача 51 грн. повернення судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто на користь держави з управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі 37 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримуєте пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2009-2010 роках дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то ці доводи скарги не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Частково задовольнивши вимоги позивача, суд правильно з огляду на положення ст.102 КАС України фактично поновив строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Однак вирішуючи питання відшкодування судового збору в сумі 51 грн. на користь позивача суд не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач звільнений від сплати судового збору та розмір судового збору для вимог немайнового характеру – 8 грн. 50 коп.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує, що на даний час стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи законодавством не передбачено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення ”Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року у даній справі змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області виплат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відшкодувати за рахунок держави и на користь позивача 8 грн. 50 коп. витрати зі сплати державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -