Нетішинський міський суд Хмельницької області
м. Нетішин, пр. Незалежності, 12, 30100, (03842) 9-04-60
Справа№ 2-а-513-10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області
в складі головуючої - судді Гаврищук Л.П.
при секретарі – Василюк Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради “про визнання неправомірними дій та стяг-нення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік”, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧА-ЕС (евакуйована у 1986 році із зони відчуження) та віднесена до ІІ категорії. Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено, що постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження), ІІ категорії виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.. На її вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядової постанови. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові документи. Недовиплачена сума за 2009 р.р., згідно її розрахунку, становить 1800,0 гривень, яку просить стягнути в судовому порядку. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму.
В судове засідання позивачка не з”явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач просив справу розглянути у відсутність його представника. В запереченні на позов – позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивачки, як постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ категорії (евакуйованої у 1986 році із зони відчуження), факт виплати позивачці 75,0 грн. в жовтні 2009 року підтверджено довідкою. Вказує, що статтею 7 Бюджетного кодексу України основним принципом бюджетної системи визначено збалансованість. Виходячи з цього принципу, всі витрати бюджету на відповідний рік затверджуються із можливостей його доходної частини. Тому Кабінетом Міністрів України, виходячи з реальних можливостей державного бюджету, була прийнята постанова від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження) ІІ категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Суд вважає, що оскільки положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи» суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Закон має вищу юридичну силу аніж постанова Кабінету Міністрів України, то відповідачу слід було керуватись нормами Закону.
При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений змен-шувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомо-ги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зрос-тання мінімальної заробітної плати.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановлено-го Законам, є недопустимим.
Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконан-ня покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою пра-ва, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодав-ства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабі-нету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенс-тва права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесен-ня змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Закону Украї-ни "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи", оскільки цим Законом (ст. 48) встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (75 грн.), значно меншій ніж визначено Законом ( 3 мінімальних заробітних плати на момент виплати).
Відповідно до ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується гро-мадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” будь-яких змін до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи" внесено не було. Оскільки, в 2009 році Кабінет Міністрів України роз-мір одноразової допомоги особам, що постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС не ви-значав, тому відповідач повинен був провести виплату вказаної допомоги у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи".
Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту насе-лення Хмельницької міської ради позивачці у 2009 р. грошової допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) в розмірі меншому аніж визначено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є непра-вомірною.
Згідно з приписами ч.7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993р., від сплати державного мита звільняються, зокрема, органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його
сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно вип-лачених допомоги та пенсій.
Інших випадків звільнення відповідача від сплати державного мита Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” не встановлено.
Таким чином, оскільки позов у справі було заявлено не управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради, а ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8, 19, 22 Кон-ституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які пост-раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціаль-ні стандарти та державні соціальні гарантії", суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконав-чого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_2, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчужен-ня) ІІ категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 р..
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Не-тішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2009 році грошової допомоги на оздоровлення, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) ІІ категорії, з врахуванням положень абз.7 ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, що її розмір становить три мінімальних заробітних плати на момент виплати, та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області державне мито в розмірі 3,40грн.
Рішення може бути оскаржено поданням апеляційної скарги до апеляційного суду Хме-льницької області через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголо-шення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гаврищук Л.П.