ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.07 р.                                                                               Справа № 16/405                               

Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур

При секретарі      Москаленко  О.О. ,  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом   Донецької залізниці м. Донецьк

До відповідача    Відкритого   акціонерного товариства   «   Металургійний  комбінат   “  Азовсталь “  м. Маріуполь

Про стягнення   37 882   грн.   45   коп.  

          За участю:

  Представників сторін :          

  від позивача:    не з’явився                

  від  відповідача :               Калабухова С.В.  по  дор.    

    

В С Т А Н О В И В:  в  судовому засіданні  було  оголошено  перерву  згідно ст. 77  ГПК  України до   14.03.2007р.  

          Ухвалою  господарського суду  Донецької  області  13.12.2006р. порушено  провадження  по  справі за  позовом  Донецької залізниці м. Донецьк до Відкритого   акціонерного товариства   «   Металургійний  комбінат   “  Азовсталь “  м. Маріуполь про стягнення 37 882  грн.   45  коп.   -  плати   за  користування вагонами  .

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не   було  надано клопотання про   фіксацію  судового процесу  технічними засобами , на  підставі  чого  фіксації  процесу  не  була  здійснена.  Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 119 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами, контейнерами, відомості плати за користування вагонами , на  договір   1/27    від   14.06.1999р.

          Відповідач проти заявлених вимог заперечує,  стверджує, що він  уклав з  позивачем   угоду № 1 /27    від  14.06.1999р.   про те, що   позивач (  Донецька  залізниця)  буде надавати послуги   експлуатації   ,  належного  ветвіволодарю  під`їздної  колії  ,  що  примикає  до  станції  Сартана  Донецької  залізниці  .  Також ,  відповідач   стверджує  , що   він  , як   вантажовласник ,    пред`являв  залізниці  у визначений            термін   місячні плани  перевезень   форми  ГУ-12  та  заявки   на  подачу  вагонів ,  а  залізниця  повинна  була  подавати  під  завантаження  вагони згідно  із  затвердженими  планами  і  заявками  вантажовласника.  Всуперечь    зазначеного    залізниця   подала   вагони   та  при   їх  подачі   порушила  п.п. 8, 9, 10  розподілу  ІІІ «Правил  користування  вагонами» , а  саме  -  порядок   оформлення  затримки  вагонів  на  підходах до  станції  призначення , то б то   не представила   копії  повідомлень  про  затримку  вагонів  вантажовласнику , не  надала  докази   вини   вантажовласника  у  затримці  вагонів .  Також,  відповідач   стверджує , що   позивачем  ( залізницею  )  був  порушений   пункт 8  §  13  договору  1/27 від 14.06.1999р.  , то б то     була  збільшена  неправомірно  кількість  поставляємих  під  вивантаження  вагонів  , коли  максимальна  переробна способність   по  навантаженню  , вивантаженню  під`їздної  колії   складає   1 450 вагонів   на добу .     Також ,  відповідач    наполягає  на  застосування   позовної  давності  при  вирішенні  спору  згідно  ст.   137  Статуту залізниць  України   , який  вже  минув  . На  підставі  викладеного  , відповідач  наполягає  на   відмовлені  в  задовленні  позовних  вимог   (  відзив   б/н  від  29.05.2006р., доповнення  до  відзиву  № 08/2313  від 06.06.2006р.) .    

          

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд  встановив  настуне :

Між   позивачем -  Донецькою  залізницею  м.Донецьк   та  відповідачем -  ВАТ            «    Металургійний  комбінат  “Азовсталь”  м.Маріуполь     був  укладений  договір                  № 1 /27 від 14.06.1999р . про  експлуатацію   залізничної  під`їздної  колії  ВАТ                         « Металургійний  комбінат  “Азовсталь”  м.Маріуполь   при  станції   Сартана   Донецької  залізниці  , щодо  експлуаатації  , регламенту  роботи   та  характеристики  під`їздної  колії  (  §  1  договору)   .

Необхідно зазначити , що  відносини між позивачем  та   відповідачем    , а  саме  умови  експлуатації  під`їздних  колій  визначаються  договором   (  згідно  до  вимог  ст.71  Статуту залізниць  України ) .  Ця  вимога  , також,   визначена п.2.1.  Правил   обслуговуання  під`їздних  колій ( ст. 12, 64-77  Статуту)  від 31.01.2004р.  

Згідно ст. 171  ЦК  України  , взаємні  зобов`язання за  договором  повинні  виконуватись  одночасно , якщо  в  закону  , договору  або  змісту  зобов`язання  не  впливає   інше .

          

На  підставі  вимог   договору  -  § 5      подача   вагонів   на  під`їздну  колію   проводиться   :  1. навантажених   по  інтервалам  не  менш  :  1.1.  флюси  за флюсами   - 3  години    ,  вугілля  за  вугіллям  - 2  години     , агломерат   за  агломератом – 3  години     , руда  за  рудою  - в   на піввагонах   -  8  годин ,   окатиши  за  окатишами – 2  години  ;  1.2.  в  інших  випадках –1  година .  Повернення  вагонів   з  під`їзної  колії   проводиться  з  інтервалом   не  менш 5  годин   . Про  час  повернення  вагонів  диспетчер   УЖДТ ветвіволодаря   зобов`язаний  повідомити   стаціонарного   диспетчера  ст. Сартана  Донецької   залізниці   за  2  години   до  виставки вагонів  ( п.  4 § 5  договору )  .   Ветвіволодарь  (  відповідач)   по  цьому  договору  зобов`язаний   сплатити  дорозі   за  подачу  та  уборку  вагонів   локомотивом  дороги   на   його  виставочні  шляхи   за  відстань   2, 4  км   , враховуючи в  оба  кінця (  § 10 договору )  .  

Середньодобова  кількість    поданих  та  убраних    вагонів  , за   які   щодобово    стягується  плата    визначається   по  висновкам   роботи   за  попередній  календарний  квартал   ( п.2 §  10  договору )  .   Максимальна    переробна   способність   по  навантаженню   ,  вивантаженню   під`їзної  колії    складає  1 450 вагонів  на  добу  ( п.8 § 13   договору )  .

Відповідно ст. 18  Статуту залізниць України  та    п.1.2. « Правил планування  перевезень  вантажів»    місячне  планування  перевезень   вантажів здійснюється  залізницями  відправлення  на  підставі договорів  та замовлень відправників . Замовлення  повинні  складатися  у  вагонах , і  у  випадках , передбачених  Правилами  і в тоннах .   Згідно зі ст. 17 Статуту залізниць України   для  забезпечення   перевезення  вантажів  залізничним  транспортом  здійснюється   місячне   планування  перевезень .  Умови и  та порядок організації  перевезень  визначаються   Правилами , в  яких   встановлений порядок   розроблення  , термін  подання  заявок , затвердження  планів та облік  виконання  перевезень вантажів .  

Як  свідчать  матеріали справи , вагони , плату  за  користування  якими   заявлено  позивачем  до  стягнення  (  37 882  грн. 45  коп. ) , були  подані  залізницею   понад  затверджену сторонами кількість   вагонів  на добу – 1 450  вагонів  ( п.8 § 13   договору), що  підтверджується     довідкою   про  подачу   залізницею  вагонів    за  квітень   2006  року    по ст.  Сартана   Донецької  залізниці , а  саме  залізницею  було  подано  , а  відповідачем  прийнято  на  протязі    квітня  2006  року   завантажених  вагонів  Укрзалізниці  на  1 748    одиниць  більше  , що  є   порушенням  п.8 § 13   договору   № 1 /27 від 14.06.1999р . про  експлуатацію   залізничної  під`їздної  колії  ВАТ    « Металургійний  комбінат  “Азовсталь”  м.Маріуполь   при  станції   Сартана   Донецької  залізниці.

Згідно  ст. 119 Статуту  залізниць  України  та  п.2.  “  Правил  користування           вагонами  і  контейнерами “  передбачено, що за  користування  вагонами  і  контейнерами  залізниці  вантажовідправниками , вантажоодержувачами ,  вантажовласниками ,  власниками  залізничної   под`їздної   колії , портами  , організаціями , установами  , громадянами – СПД  вноситься  плата  .   Згідно п.7  “ Правил  користування  вагонами  і  контейнерами “   час  користування  вагонами на залізничних під`їздних коліях , що  обслуговуються  локомотивами  власників колій , обчислюється  з  моменту їх передавання на  передавальних  коліях . Зазначена  плата   вноситься  за  кожен  час затримки  вагонів  на  станціях  призначення  і  на  підходах  до  них   в  очікуванні  подання  їх  під  вивантаження  , перевантаження  з  причин , що  залежать  від вантажоодержувача  , власника  залізничної   під`їзної  колії , порту  , підприємства . За  час   затримки  на  коліях  залізниці   вагонів , що  належать  підприємствам    чи  орендовані  ними , стягується  50   %   зазначених   розмерів  плати. Якщо  подання   вантажовідправанику  на  його  замовлення  порожніх  спеціальних  вагонів   затримується  з  вини   вантажовідправника   з  нього  стягується   плата  за  весь  час  затримки   вагонів  на  станції  навантаження.  

З посиланням на ст. 119 Статуту залізниць України (далі – Статут) та “Правила користування вагонами і контейнерами” (далі – “Правила”) за користування зазначеними вагонами позивачем на відповідача нарахована плата у сумі   37 882 , 45    грн. (з  ПДВ ) , про   що  останнім  на  адресу  відповідача     були  надіслані  відомості    плати  за    користування вагонами    від 08.06.2006р. , які  були  підписані  останнім  з зауваженнями , оскільки  залізницею   був  порушений     , § 3, § 5  ,  пункт 8  §  13  договору  1/27 від 14.06.1999р.  , то б то   вагони  повінні  були бути  подані  на  під`їздні  шляхи    №№  21, 22, 23   ст. Сартана – Азовсталь ,  коли  як  вони  не  були  подані  на  заначені  під`їздні  шляхи , а  були  затримані  на  шляху  пересування ;  також  , була  збільшена  неправомірно  кількість  поставляємих  під  вивантаження  вагонів  , коли  максимальна  переробна способність   по  навантаженню  , вивантаженню  під`їздної  колії   складає   1 450 вагонів   на добу .

Згідно п. 8.Правил користування вагонами і контейнерами, на які також посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог,  у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки подавання на під'їзну колію вагонів і їх кількість. Пунктом 9, цих Правил, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4).

Відповідно до п. 10 Правил,  облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.   Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.  Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання.

Також,   при  розгляді  справи  та  дослідженні  наданих  доказів  , судом  з`ясовано, що всуперечь   укладеного  договору  залізниця   подала   вагони   та  при   їх  подачі   порушила  п.п. 8, 9, 10  розподілу  ІІІ «Правил  користування  вагонами» , а  саме  -  порядок   оформлення  затримки  вагонів  на  підходах до  станції  призначення , то б то   не представила   копії  повідомлень  про  затримку  вагонів  вантажовласнику , не  надала  докази   вини   вантажовласника  у  затримці  вагонів .   

 Позивач  стверджує    , що  внаслідок не  виконання    зі  сторони  відповідача   вимог  договору  , а  саме   з-за   несвоєчасного  вивантаження  -  завантаження  вагонів був   встановлений   простой  вагонів   , про  що   керівництвом  станцій   в  присутності  уповноважених  осіб  були  складені  акти  загальної  форми   за  період  з  01.04.2006р.   по  16.04.2006р.  , в  яких  було  зазначено  , що  вагони  простаївають в  очікування  фронту  вивантаження.  

Представник   відповідача   щодо  нарахованої   плати  за  користування  вагонами  заперечує ,  стверджує , що нарахована  плати   є  неправомірною  , оскільки  ,  позивачем  не  були  представлені  на  його  адресу  документи  , що  підтверджують  данні   розбіжності ;  також  ,  зазначає  , що   час  затримки  фронту  вивантаження  , зазначений  в  актах  загальної  форми   є  різним   по зрівнянню  з  відомостями плати за користування вагонами  ;   акти  загальної  форми  не  визнає , оскільки  вони  складені  з  порушеннями  вимог   Правил  перевезення  вантажів  , Правил  користування   вагонами  , Правил  складання  актів  , так  як  в  зазначених  актах    відсутній  підпис  уповноваженої  особи  вантажотримувача    та  в  актах   не  вказана  посада  , призвище ,   ім`я  та  по  батькові    особи , що  відмовилась  від  підписання  акту   .

З  огляду  на  зазначені  доводи  та  заперечення   ,  дослідивши  матеріали  справи             ( договір  на  транспортне  обслуговування  №  1/27  від 14.06.1999р. ,   акти  загальної  фоми, складені  за  період   з    01.04.2006р.   по  16.04.2006р.  ,  відомості  плати    за  користування вагонами  )     судом  встановлено  наступне  :  

Згідно  зазначеного  договору    позивачем  на протязі  квітня  2006  року  були  надані  послуги  щодо  перевезення  вантажів  , які  були  затримані   на  підходах  до  станції , з  приводу  чого   за  користування  вагонами   була  нарахована   плата  -   відомості  на  оплату   та  рахунки  на  оплату  за  зазначений  період  - 01.04.2006р.   по  16.04.2006р.     

При  простої  вагонів  на  підставі   ч. 38 , ч. 39, ч. 39/ 1  ,  57  розпроділу  V «  Облік   простою  вгонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  прростою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення  вантажів    були  складені  акти   загальної  форми   за  період  з   01.04.2006р.   по  16.04.2006р.  Згідно                    розподілу   37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів   Акти   загальної  форми    повинні  складатися   для  посвідчення   (  в  даному  випадку  )   б) :  простоя   вагонів  на  станції   призначення  в  очікування    подачі  під   вивантаження   по  причинам   , що  залежать   від  вантажоотримувача ( ст. 156  Статуту  Залізниць  України )  .  На  підставі  вищевказаних  пунктів   Правил  перевезення  вантажів   акти   загальної  форми    повинні  бути  підписані    представниками  станцій  та  вантажовідправника  , вантажоотримувача   або  власника   залізнодорожної  під`їздної  колії  . В  актах   повинно  вказуватися   :   час   початку ,  закінчення   затримки  (  простою )   поданих   на  під`їздну  колію  вагонів   , час  їх  затримки   понад  встановлених  строків   в годинах   та  хвилинах   , та  кількість   всіх    затриманих   вантажів по  їх  роду   та  осності , що  простаївають   в  цей  час   на  станції   в  очікуванні  подачі.      Ні  одна    зі  сторін  не  має  права  відмовитись   від  підпису  акта  . При  не згоді  зі  змістом   акту   сторона  вправі   викласти  свою  думку ( п.4    розподілу   37   «  Правила  складання  атків»    Правил  перевезення  вантажів ).

 

В  зазначених   актах   є  порушення   норм  розподілу  п 37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів  ,  ч. 39, ч. 39/ 1   57  розподілу  V «  Облік   простою  вагонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  простою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення  вантажів   , а  саме   :  зазначені  акти    складені  без  присутності  представника  вантажоотримувача .     В  данному   випадку    в  заначених    актах   не  тільки  не  вказана  посадова  особа  вантажоотримувача  , її  призвіще  , ім`я  та  по  батькові , а  й  підставі  відмови  від  підписання , що  наводить  суд  на  думку  , що  зазначені  акти  були  складені  зовсім  без  представників  вантажоотримувача  .   

Також,  судом   виявлено , що  час  прибуття   вантажу  та  час   вивантаження  його, вказаний  в відомостях    плати  за  користування  вагонами  не  співпадає  з  часом  , вказаним в  актах   загальної  форми  та    пам`ятках    користування  вагонами .  Наприклад :  в  відомості №  0806 1936/06   до  акту  №  17   плати  за  користування  вагонами   від  16.04.2006р.  .  вказано  , що    вагони   прибули    під  подачу  вантажу  16.04.006р.   о. 23-10 год ,  а  вивантажені   17.04.2006р. о   18-50 год   , коли  в  акті                   №  17   вказано  , що   вагони    прибули   о  22 –26   , а  вивантажені 17.04.2006р. о  18-00 год.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Згідно ст.  34  Господарського процесуального кодексу України   господарський  суд   приймає  тільки  ті  докази   , які  мають   значення   для  спрапви  та  підтверджені   певними  засобами  доказування  .

В  данному  випадку    судом не  були  прийняти  , як  докази   простою    вагонів   акти  загальної  форми   за  період  з  01.04.2006р.   по  16.04.2006р.  , оскільки  зазначені  акти    були   складенні  з  порушеннями  норм  ч. 38 , ч. 39, ч. 39/ 1,  57  розпроділу  V «  Облік   простою  вагонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  простою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення   ,  розподілу   37                         «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів   .

Відповідач надав до суду   заперечення  , згідно яких  просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на ст.137 Статуту залізниць України, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні було досліджено питання щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем порушений строк звернення до суду для захисту порушеного права  , оскільки  подією , що стала підставою для подання позову   є   затримка  вагонів  на  під`їзних  коліях  , на  підставі  якої  були  складені  акти  загальної  форми в період  з  01.04.2006р. по  16.04.2006р.   

Представник  позивача    стверджує  , що  підставою  для  подання  позову  стала  відмова  відповідача  щодо  сплати   боргу  за   користування  вагонами  по  відомостям  плати    за  користування вагонами .  Зазначене  ствердження  суд  не  приймає  , оскільки   зазначені  відомості  плати  за  користування  вагонами від 08.06.2006р.      були  складені  на  підставі   саме  події  - затримки  вагонів  на  під`їзних  коліях  , на  підставі  якої  були  складені  акти  загальної  форми в період  з  01.04.2006р. по  16.04.2006р. ,  по  яким  строк  позовної  давності  минув   -  в  період   з 01.10.2006р.   по  16.10.2006р.   , коли  позов  було  подано  08.12.2006р.   (  штамп   на  конверті   ) .

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення суми відшкодування плати за користування вагонами у розмірі  37 882  грн. 45    коп.  не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача ПДВ, який позивач  нарахував на плату  за користування вагонами, то суд зазначає наступне  :

-   користування вагонами в розумінні Статуту не може вважатися послугою. Плата за користування вагонами , виходячи зі змісту Статуту є мірою відповідальності  відповідної особи перед залізницею у зв'язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями;    у зв'язку з затримкою вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження   перевантаження з причин причин  що залежить від зазначених осіб та у зв'язку з затримкою вагонів, пов'язаних з митним оформленням .

- Державний класифікатор продукції та послуг затверджений наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997 року не містить такого виду послуги ,як плата за  вагонами.

-          За  змістом  Закону України “Про податок на додану вартість”об”єктом оподаткування ПДВ є товари, роботи та послуги, а плата за користування вагонами, будучі мірою відповідальності,  не відноситься ні до товару, ні до роботи ані до послуг.

То б то    ,  сума   ПДВ  - 20 %   -   6 313 , 74   грн.  , нарахована  на  суму  плати  за  користування  вагонами    37 882 , 45   грн. є  безпідставною   ,  оскільки   податок на додану вартість є внутрішнім  податком та, згідно норм Закону України “Про податок на додану вартість”,  нараховується на суму вартості реалізованих платником податку товарів, робот чи послуг, а підставою виникнення суми    37 882 , 45   грн. грн.  була не реалізація позивачем товарів, робот та послуг, а   застосування  норм ст. 119 Статуту передбачають відшкодування    залізницям лише суми плати за користування вагонами.

          Витрати по держмиту та по судовому процесу покладаються на позивача згідно ст.ст. 44,49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись  ст. ст. 18, 47 ,  119 Статуту залізниць України,    ч. 38 , ч. 39, ч. 39/ 1,  57  розпроділу  V «  Облік   простою  вгонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  простою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення   ,    розподілу   37   «  Правила  складання  атків»    Правил  перевезення  вантажів ,   ст. 12, 64-77  ,  ст. 156  Статуту  Залізниць  України ,     п.2.1.  Правил   обслуговуання  під`їздних  колій     від 31.01.2004р.  ,   ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 В  задоволенні  позовних  вимог  Донецької залізниці м. Донецьк до Відкритого   акціонерного товариства   «   Металургійний  комбінат   “  Азовсталь “  м. Маріуполь про стягнення  37 882 , 45   грн.  -  плати   за  користування вагонами  ,  відмовити .

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

                                                      

        Рішення   підписане   14.03.2007р.       

          

Суддя                                                                         Манжур В.В.