Справа №2-381/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/788/2053/13 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Ведмедь Н. І., Собина О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 21 червня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 21 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління незаконними.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі (далі - Управління) здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01.01. 2009 року по 31.12.2009 року (день розгляду справи) з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління на користь позивача витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 гривень та 51 гривню в рахунок повернення судового збору.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України “Про соціальний захист дітей війни”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але, у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов’язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв’язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у спірному періоді.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по суті позовних вимог оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни в цій частині не вбачається.

Однак, вирішуючи питання відшкодування судових витрат суд помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., визнаючи даний спір майновим, а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

Крім того, вирішуючи питання відшкодування судового збору суд не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач звільнений від сплати судового збору та розмір судового збору для вимог немайнового характеру –8 грн. 50 коп. У зв'язку із цим, в силу ст. 88 ЦПК України його слід компенсувати позивачу за рахунок держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає зміні в частині відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення ”Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 21 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на відшкодування витрат по сплаті інформаційно–технічного забезпечення судового розгляду.

Відшкодувати позивачу за рахунок держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -