УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/1765/11

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому, посилаючись на неправомірність дій відповідачів щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, просила стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 2678грн. 80коп. за період з 01.05.2008 року по 01.05.2009 року та з управління Пенсійного фонду України в м.Коростень доплату непрацюючим пенсіонерам в розмірі 13394грн. за період з 01.05.2008 року по 01.05.2009 року.

___________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/1765/11 Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної ради Житомирської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 коштів за період з 01.06.2008 року по 01.05.2009 року в розмірі визначеному ст.ст.37,39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов”язано управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії за період з 01.06.2008 року по 01.05.2009 року у розмірах, визначених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов”язано управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги ОСОБА_2 за період з 01.06.2008 року по 01.05.2009 року у розмірах, визначених ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Коростень просить постанову суду скасувати в частині стягнення на користь позивача коштів по підвищенню до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України і Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, виплата яких передбачена Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів відмінімальної заробітної плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 ч.2 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Дія вказаних норм була зупинена Законами України “Про державний бюджет на 2008 рік”.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6/рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії норм вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Протягом 2009 року зміни до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не вносились.

Встановлено, що ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером, віднесена до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому вона має право на отримання спірних компенсацій.

Позивач з 01.01.2007 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області і отримує доплату, як непрацюючий пенсіонер, згідно зі ст. 39 ч.2 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 10грн. 50коп. щомісячно та на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, де отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 2грн. 10коп., тобто, у меншому розмірі, ніж визначено вказаним Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягають саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, та обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення коштів за ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в межах строку, визначеного ст.99 КАС України, обравши інший спосіб захисту порушених прав позивача.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Посилання апелянта на те, що суд не встановив належного відповідача по даній справі та не притягнув до участі в справі Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерство праці та соціальної політики України, які являються розпорядниками бюджетних коштів, є необґрунтованим, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України та органами державної влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.

Крім того, частиною 2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення підвищуються у розмірах, визначених ч.1 ст.39 Закону. А відповідно до ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати згідно чинного законодавства. Тому, належним відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами є управління Пенсійного фонду України.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача на отримання належного розміру виплат, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, узгоджується з положеннями ст.105 та п.4 ст.162 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 207 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області відхилити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді