Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/1506/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.

з участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми“, відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області та ОСОБА_2 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо виплати їй у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, просила стягнути з управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради невиплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 10637 грн. 50 коп. за період з 01.11.2005 року по 31.07.2008 року та 20000грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2009 року позов задоволено частково.

Зобов”язано управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області перерахувати та виплатити

____________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/1506/11 Головуючий у суді першої інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.3Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

на користь ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд не дав належної правової оцінки тому факту, що позивачка пропустила річний строк звернення до суду і не просила його поновити.

Вказує, що судом не враховано, що Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, не довело райміськуправлінням праці та соціального захисту населення кошторисні призначення для виплати коштів згідно позовних заяв, а тому останні не мають зареєстрованих в органах Державного казначейства України фінансових зобов”язань на ці цілі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача спірних коштів за період з 01.11.2005 року по 08.07.2008 року і відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та помилково прийшов до висновку, що вона не довела перенесених нею моральних стражданнях, оскільки в судовому рішенні не зазначено, які саме докази вона мала надати.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір”ю малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради, де отримувала з 31.03.2006 року по 23.10.2008 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щомісячно, а саме: протягом 2007 року - в січні в розмірі 98грн. 37коп., в лютому в розмірі 124грн. 39коп., в березні в розмірі 125грн. 74коп., в квітні-липні в розмірі 143грн. 74коп., в серпні в розмірі 194грн. 83коп., в вересні в розмірі 199грн. 96коп., в жовтні в розмірі 203грн. 46коп., в листопаді в розмірі 206грн. 34коп., в грудні в розмірі 209грн. 49коп.; протягом 2008 року – в січні в розмірі 221грн. 11коп., в лютому-березні в розмірі по 208грн. 62коп., в квітні-травні в розмірі по 215грн. 62коп. (а.с. 36).

Тобто, виплата спірних коштів протягом 2007 року здійснювалась в меншому розмірі, ніж було передбачено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та ст.43 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, оскільки дія вказаних норм була зупинена Законами України “Про державний бюджет на 2007”.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6/рп/2007 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії норм вищевказаних Законів.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Задовольняючи частково позов і зобов”язуючи відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати на користь позивачки спірних коштів, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватись в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Однак судом не в повній мірі було враховано вимоги ст.99 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, стосовно до дати звернення позивачки в суд, та той факт, що позивачка не ставила перед судом питання про поновлення пропущеного річного строку звернення до суду. В зв”язку з вищезазначеним та врахувуючи, що відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення за захистом порушених прав, колегія суддів вважає, що в даному випадку рішення суду слід змінити, зменшивши період, з приводу якого на відповідача покладено зобов”язання вчинити дії, оскільки позивачка звернулася в суд з позовом лише 18.11.2008 року.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” була викладена в новій редакції: „Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень”.

Вказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, та залишилися чинними у 2008 та 2009 роках.

З врахуванням вищенаведеного, дії відповідача по виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2008 року у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції зі змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” є правомірними, та узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо неналежної оцінки зібраних по справі доказів та помилкового висновку суду про те, що вона без поважних причин пропустила строк звернення до суду по вимогах щодо стягнення спірних коштів за період з листопада 2005 року по 09.07.2007 року, є необґрунтованими, оскільки в мотивувальній частині постанови наведені обставини, зазначені позивачкою на підтвердження своїх вимог, які суд оцінив за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на їх безпосередньому, всебічному, повному та об”єктивному дослідженні. Питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачка не ставила.

Доводи апелянта про те, що судом не було враховано, що недоплата спірних коштів по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перешкодила їй використати своє право, гарантоване ст.48 Конституції України, на достатній життєвий рівень, який має бути не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму, і позбавила її та дитину нормального харчування, лікування, утримання, що завдало позивачці, як матері, ні з чим не порівняні страждання, слід визнати необгрунтованими.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції позивачка не зазначила, які саме моральні страждання вона перенесла внаслідок невиплати їй в належному розмірі спірних коштів, від імені дитини з позовом до суду не зверталась, обмежившись лише посиланнями на норми Конституції України та Цивільного Кодексу України, які регламентують підстави відповідальності за завдану моральну шкоду неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень. До того ж, питання про визнання дій чи бездіяльності відповідача неправомірними вона перед судом не ставила, і судом таке рішення не ухвалювалось, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування такої шкоди, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують, не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення спірних коштів та відшкодування моральної шкоди слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області задовольнити частково.

Змінити постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2009 року, зменшивши період зобов”язання управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області здійснити дії щодо перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з „з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року” до „з 18 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року”.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді