УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/1691/11

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, про визнання дій неправомірними, зобов”язання провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.50,54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, та зобов”язати відповідача провести з 01.04.2007 року перерахування та виплату державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 100% пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, як це передбачено законодавством та відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також нараховувати пенсію та додаткову пенсію в подальшому як учаснику ліквідації аварії на ___________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/1691/11 Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

ЧАЕС в розмірах, які визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті недоотриманої державної пенсії по 1 групі інвалідності особі, віднесеній до категорії 1, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю особі, віднесеній до категорії 1, передбачених ч.4 ст.54 та ч.1ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов”язано управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області провести перерахунок пенсії та здійснити виплату ОСОБА_2 державної пенсії як особі, віднесеній до категорії 1, в розмірах, встановлених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особі, віднесеній до категорії 1, в розмірах, встановлених ч.1 ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22.05.2008 року по 30.04.2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, тобто з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету і бюджетні асигнування надаються лише розпорядникам бюджетних коштів. Кошти Пенсійного фонду України до складу Державного бюджету не включаються, а тому управління Пенсійного фонду не є належним відповідачем по даній справі.

Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до вимог ст.50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах:

-інвалідам 1групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІІ групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.54 вказаного Закону розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

-по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, отримує пенсію по інвалідності 1 групи, пов”язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, віднесена до 1 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 1 серії А №444801, виданим 25.10.2005 року, та довідкою обласної МСЕК №035024 від 13.10.2005 року. Щомісячний розмір пенсії (основної та додаткової) складав в період з квітня 2007 року по квітень 2009 року 869грн. 90коп. – 877грн. 40коп., тобто, позивач отримує пенсійні виплати у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /а.с.14,15/.

При проведенні розрахунку пенсії позивача відповідачем застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” та постанов №894 від 13.07.2004 року „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, №530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, які є підзаконними нормативними актами по відношенню до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом від 22.04.2009 року №1420/02 позивачу відмовлено у встановлені розміру пенсії у відповідності з вимогами ст.ст.50,54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та її перерахунку.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених в ст.8 Конституції України як принцип верховенства права, при вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що постанови Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав, а тому державна пенсія позивача має становити 10 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія – в розмірі 100 відсотків від мінімальної пенсії за віком, як інваліду І групи, і нараховуватись відповідачем згідно положень ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, та ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України.

Доводи апеляційної скарги управління щодо відсутності фінансування з Державного бюджету України для здійснення доплат до пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи висновків суду не спростовують, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України та органами державної влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.

Крім того, відповідно до ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати згідно чинного законодавства. Тому, відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку пенсій за відповідними позовами є управління Пенсійного фонду України.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставним.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Посилання в апеляційній скарзі на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду при виконанні судового рішення є безпідставним, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування апелянта.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача, узгоджується з положеннями ст.105 та ст.162 КАС України, в порядку якого було розглянуто справу в суді першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 207 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відхилити.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді