Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/1243/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Григорович А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, та стягнути з відповідача доплату непрацюючим пенсіонерам в розмірі 3758 грн. 60 коп. та грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 1127грн. 30коп. за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації ____________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/1243/11Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2 Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

по здійсненню виплат, що встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 передбачену ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1127 грн. 30 коп. та передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 3758 грн. 60коп.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.05.2005 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, є невід’ємною складовою пенсійного забезпечення та виплачується відповідним управлінням Пенсійного Фонду України. Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів відмінімальної заробітної плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Встановлено, що ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером, віднесена до 4 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, а тому вона має право на отримання спірних щомісячних компенсацій.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області і отримує доплату, як непрацюючий пенсіонер, згідно зі ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 5грн. 10коп. щомісячно, та на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, де отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 1грн. 60коп., тобто, у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, та обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними та стягнення коштів за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в межах строку, визначеного ст.99 КАС України, в редакції, що діяла на час розгляду справи судом.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначення розміру стягнутої з відповідача суми виплат, передбачених ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому в цій частині законність оскаржуваного судового рішення не перевіряється.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача на отримання належного розміру виплат, передбачених ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, узгоджується з положеннями ст.105 та п.4 ст.162 КАС України, в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції. Вимоги про зобов’язання відповідача провести нарахування спірних сум та їх виплату позивачем не заявлялись.

Проте, стягуючи з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру у зв’язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки довідці управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі від 27.01.2009 року №1223/02, яка долучена до матеріалів справи, та не врахував, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.05.2005 року, ч. 1 ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення“, Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, вказані виплати здійснюються відповідними управліннями Пенсійного Фонду України.

З врахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання дій відповідача неправомірними та стягнення коштів за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області не є належним відповідачем по даній справі, а управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, в якому позивач перебуває на обліку, не було притягнуто до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року скасувати в частині визнання дій відповідача неправомірними та стягнення коштів за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 3758грн. 60коп.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді