УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23278/11
Справа № 22ц-23278/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія - №6 ( _4_ ) ОСОБА_1
Доповідач Карнаух В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.
суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності на об,єкт нерухомості після реконструкції,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 червня 2003 року через товарну біржу «Куратор» купив 1\10 частину комплексу приміщень та споруд, розташованих на пл.. Воровського, 7 у м. Кривому Розі. В той же день купив приміщення складу «Л» площею 26,4 кв.м. за тією ж адресою. Рішенням виконкому Центрально-Міської ради № 289 від 17.09.2003. вказаному об,єкту нерухомого майна присвоєно окремо поштову адресу пл.. Воровського, 7б.
Згідно рішення Криворізької міської ради від 29.09.2009. позивачу надана в оренду окрема земельна ділянка для розміщення виробничого комплексу \олійниці пл.. Воровського, 7б. Рішенням Криворізької міської ради №3258 від 14.10.2004. йому продовжено договір оренди земельної ділянки.
При поточній інвентаризації у 2010 році Бюро технічної інвентаризації виявило, що позивач самочинно виконав реконструкцію складу «Л» і прибудову складу «П» пл..63,7 кв.м.
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Криворізького бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності складу «Л», комплексу будівель та споруд, розташованих на пл.. Воровського, 7б на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Куратор» 26.11.2003. за № 33., але йому було відмовлено з тих підстав, що договір купівлі-продажу не відповідає нині діючому законодавству, а також з тих підстав, що позивач самочинно виконав реконструкцію складу «Л» і здійснив прибудову складу «П» пл.. 63,7 кв.м.
Вважаючи відмову незаконною, оскільки згідно технічного висновку, виданого ЧП ОСОБА_3, технічний стан будівлі : складу «Л» на території ділянки № 7б на пл.. Боровського є задовільний, просив позов задовольнити.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на окремо розташований цілісний майновий комплекс будівель та споруд літ. «Б», «б», «б-1» - загальною площею 346,9 кв.м. та склад «П» площею 63,7 кв.м. , розташований за адресою: м. Кривий Ріг, пл.. Воровського, 7б.
В апеляційній скарзі Криворізька міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оспорюваного рішення та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд в порушення ст.. 12 Земельного кодексу України ухвалив рішення без участі неналежного відповідача, яким є Криворізька міська рада.
Судом не перевірено, чи знаходяться самочинно побудовані споруди в межах раніше наданої у користування позивачу земельної ділянки. Крім того, власником земельної ділянки, на якій розташовані об,єкти самочинного будівництва, є територіальна громада в особі Криворізької міської ради, проте вона не була залучена до участі у справі, чим порушено права та законні інтереси останньої.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, вважаю рішення суду таким, що відповідає чинному законодавству, просить залишити його без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 26 червня 2003 року через товарну біржу «Куратор» позивач купив 1\10 частину комплексу приміщень та споруд, розташованих на пл.. Воровського, 7 у м. Кривому Розі. В той же день купив приміщення складу «Л» площею 26,4 кв.м. за тією ж адресою. Рішенням виконкому Центрально-Міської ради № 289 від 17.09.2003. вказаному об,єкту нерухомого майна присвоєно окремо поштову адресу пл.. Воровського, 7б.
Згідно рішення Криворізької міської ради від 29.09.2009. позивачу надана в оренду окрема земельна ділянка для розміщення виробничого комплексу \олійниці пл.. Воровського, 7б. Рішенням Криворізької міської ради №3258 від 14.10.2004. № 3528 йому продовжено договір оренди земельної ділянки.
При поточній інвентаризації у 2010 році Бюро технічної інвентаризації виявило, що позивач самочинно виконав реконструкцію складу «Л» і прибудову складу «П» пл..63,7 кв.м.
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Криворізького бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності складу «Л», комплексу будівель та споруд, розташованих на пл..Воровського, 7б на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Куратор» 26.11.2003. за № 33, але йому було відмовлено з тих підстав, що договір купівлі-продажу не відповідає нині діючому законодавству, а також з тих підстав, що позивач самочинно виконав реконструкцію складу «Л» і здійснив прибудову складу «П» пл.. 63,7 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із положень постанови КМУ від 30 червня 2009 року за № 1104, згідно якого не вимагається дозвіл на будівельні роботи з перепланування об,єктів громадського призначення із збереженням несучої конструкції. Суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка, яка надана позивачу в користування, знаходиться в межах відведеної земельної ділянки, а також із того, що розташування вищевказаної будівлі не порушує прав інших осіб.
Посилаючись на положення частин 3 та 5 ст. 376 ЦК України, суд дійшов висновку про можливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.
Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені на неповному з,ясуванні обставин справи; неправильному застосуванню та тлумаченню законодавства, яке регулює дані відносини.
За положеннями частин 1, 4, 7 ст.. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник \користувавч земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила \здійснює самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила \здійснює самочинне будівництво, або за її рахунок.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.
Згідно ст.. 124 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою підтверджується договором оренди земельної ділянки або державним актом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано договір оренди земельної ділянки, проте судом не було досліджено та не відображено в рішенні, чи знаходяться самочинно збудовані споруди в межах раніше наданої у користування земельної ділянки. Крім того, до участі у справі не була залучена територіальна громада в особі Криворізької міської ради, чим порушено її права та інтереси.
Будівництво \ нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об,єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст.. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» \ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Самочинно збудований та перепланований об,єкт нерухомого майна повинен відповідати будівельним нормам і правилам, які, відповідно до ст.. ст.. 16, 17 Закону України «Про основи містобудування», встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку та реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об,єктів. Розробка зазначеної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензію на виконання відповідних робіт. З огляду на зазначене, наданий позивачем технічний висновок щодо об,єкту самочинного будівництва, виконаний ПП ОСОБА_3, не відповідає Правилам обстеження та оцінки технічного стану будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від25.1.1997 року № 32\288., що ставить під сумнів викладені у ньому висновки, а саме – безпечну експлуатацію самочинно збудованих об,єктів.
Згідно положень ст.. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно \житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва \створення майна.
Крім того, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Стаття 18 Закону України «Про основи містобудування» передбачає, що закінченні будівництвом об,єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об,єктів забороняється.
Постановою КМУ від 08.10.2008. № 923 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об,єктів, який встановлює механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об,єктів. Згідно зазначеної постанови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об,єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об,єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної та транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об,єктів в порядку іншому, ніж встановлено вищезазначеними нормативними актами, не передбачено. Отже, дана постанова є основним нормативним документом, який регулює порядок введення в експлуатацію об,єктів будівництва та є обов,язковим для виконання всіма суб,єктами містобудівної діяльності.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об,єктом правового захисту, крім передбачених ч.3 ст. 376 ЦК випадку.
Залишивши поза увагою наведені положення законодавства, суд не врахував, що наявність у позивача договору оренди земельної ділянки та технічного висновку, відсутність порушення прав інших осіб, не змінює правового статусу реконструкції складу «Л» та прибудову складу «П».
Наведене свідчить про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не ґрунтується на законі.
За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконкому Криворізької міської ради.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: