Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)

м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72

 Справа 22-а-20706/11 Головуючий у І інстанції

Категорія – 10.3.2 ( 1V) ОСОБА_1

Доповідач Карнаух В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Карнаух В.В.,

суддів – Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу про визнання дій неправомірними , стягнення грошової суми, покладання зобов’язання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про визнання дій неправомірними , покладання зобов’язання . Посилаючись на те, що їй, як дитині війни, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 січня 2006 року по червень 2009 року відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у зв’язку із чим просить суд: поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав; визнати неправомірними дії відповідача; стягнути з УПФУ на її користь недоплачену соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2009 року у сумі 4582,2 грн. ; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок; зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком надалі.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 жовтня 2009 року року позовні вимоги ОСОБА_2Й задоволено частково.

Визнано бездіяльність УПФУ щодо не нарахування ОСОБА_2 соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії , передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2007 році протиправною.

Визнано дії в 2008 -2009 роках УПФУ щодо нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії , передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі , що не відповідає вимогам закону - протиправними.

Стягнуто з УПФУ на користь ОСОБА_2 , як дитині війни недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки у сумі 3292,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з УПФУ чсудові витрати в сумі 68 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 27 жовтня 2009року виправлено описку , зазначено вірним розмір недоплаченої державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки – у сумі 3198,47 грн.

В апеляційній скарзі УПФУ просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції; неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», окрім того позивачем пропущено річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, суд вирішив питання про стягнення державної допомоги у певній сумі підмінюючи орган пенсійного фонду.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період за 2007-209 роки, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів не може погодитися з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не звернув уваги на зазначені норми закону та їх пріоритетності , який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії  позивачу, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов помилкового висновку про дію в період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по червень 2009 року діяли приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано суд першої інстанції визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р».

У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, є безпідставними, оскільки зазначена Постанова суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції питання про поновлення позивачу, пропущеного ним строку звернення, встановленого ст. 99 КАС України, при подачі позову, й вважає, що висновок суду першої інстанції про не пропуск позивачем строку звернення до суду, є помилковим.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а ОСОБА_2 звернулася з позовними вимогами до суду першої інстанції 09 липня 2009 року (а.с. 3), то колегія суддів вважає, що вона пропустила річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування їй підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2008 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки про факт порушення свого права вона дізналася в 2009 році, коли відповідач відмовив їй у відновленні порушеного права. Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та визнаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.

Визначаючи конкретний розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й зобов’язуючи відповідача виплатити його на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Нарахування позивачу такої допомоги є компетенцією Управління праці та соціального захисту населення і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такої допомоги.

З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що  адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не розраховувати суму й зазначати її в резолютивній частині ухваленого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу про визнання дій неправомірними , покладання зобов’язання підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови , відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, про часткове задоволення позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду не оскаржена.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу задовольнити частково.

Постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 жовтня 2009 року – в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу про визнання дій неправомірними , покладання зобов’язання - скасувати та прийняти нову постанову.

Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 – поновити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: