УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-23136\11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 27 (_1________) ОСОБА_1
Доповідач - Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.
суддів: Неклеси В.І., Митрофанової Л.В.
при секретарі: Алісовій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у відповідності до ч. 2
ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування
судового засідання технічними засобами за допомогою звукозаписувального технічного
засобу апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2
-ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м.
ОСОБА_4 від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного
товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5
Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
ВСТАНОВАЛА:
В червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі -Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що згідно договору № 11017169000 від 07.07.2006 року Банк надав відповідачу ОСОБА_2М споживчий кредит в іноземній валюті на суму 7 000 доларів США під 13 % річних зі строком повернення кредиту 05.07.2013 року.
З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 11017169000 - П від 07.07.2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність перед позивачем, поручається за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2М своїх зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору утворилась заборгованість, яка станом на 27.04.2010. становить 5 105,2 доларів США, у зв'язку із чим Банк просить суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в сумі 40 464,33 гривні, витрати по справі -судовий збір у розмірі 404,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09
лютого 2011 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2
О.М. та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним
договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість, завдану порушенням зобов'язання станом на 27.04.2010 рік у розмірі 40 464,33 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом 4 500,10 доларів США, що за курсом НБУ становить -35 668,24 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом 539,17 доларів США, що за курсом НБУ становить - 4 273,52 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 38,10 доларів США, що за курсом НБУ становить -301,98 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом 27,83 доларів США, що за курсом НБУ становить 220,59 грн., всього пеня 65,93 доларів США, що за курсом НБУ становить 522,57 грн. , а також 404,64 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2011 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить
питання про скасування рішення суду та просить направити справу на новий розгляд в іншому складі.
При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема, вважає, що суд належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи; вважає, що умови кредитного договору щодо розрахунку за кредитом у валютній формі протирічать нормам законодавства, тому вважає його недійсним.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 липня 2006 року між Банком та ОСОБА_2М укладено споживчий кредит за № 11017169000 на суму 7 000 доларів США під 13 % річних зі строком повернення кредиту не пізніше 05.07.2013 року (а.сб-13).
В забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_5М 07 липня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність перед позивачем, поручається за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..ст.526,610,615,65 ЩК України та умови кредитного договору. Відповідно до ст..ст. 1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа \кредитодавець зобов*язується надати грошові кошти \кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти. Порушення вищевказаних умов тягне за собою встановлені наслідки порушення договору позичальником.
Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов,язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 05.07.2013.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов,язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов,язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов,язань у повному обсязі, які виникають із кредитного договору.
Відповідачам 30.01.2010. та 12.03.2010. були направлені письмові вимоги про негайне погашення простроченої заборгованості, які залишились не виконаними а.с.15-16\.
Оскільки відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту у встановлені строки не виконували, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 40 464 грн. 33 коп., яка відповідає розрахункам наданих позивачем до суду першої інстанції \ а.с. 19\, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Отже, суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі, що задовольняючи позов суд не звернув уваги на ті обставини, що договір між сторонами укладався в іноземній валюті, а не в гривневому еквіваленті; під час укладення договору сторони порушили вимоги закону, оскільки єдиним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня та у Банка відсутня індивідуальна ліцензія для видачі кредиту в іноземній валюті є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є
гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст..]92 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа \кредитодавець зобов*язується надати грошові кошти \кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст.ст.47,49 цього закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст..5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету КМУ.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою НБУ №275 від 17.07.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2. 07.07.2006. уклав з Банком договір про надання споживчого кредиту , згідно умов якого йому надано кредит в іноземній валюті в сумі сім тисяч доларів США під 13% річних зі строком повернення кредиту не пізніше 05.07.2013.; заперечень щодо отримання такого кредиту в іноземній валюті ОСОБА_2 в договорі не зазначив.
Підставою для укладення з відповідачем вищевказаного договору, відповідно до вимог матеріального права є Банківська ліцензія Національного Банку України, видана Публічному акціонерному товариству «УкрсСиббанк» та письмовий дозвіл НБУ на виконання окремих операцій.
Щодо вимог підпункту «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк \ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями \.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст..5 Декрету КМУ є
наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
На думку колегії суддів, при розгляді даного спору про надання кредиту в іноземній валюті, встановлено наявність у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» генеральної. ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, що підтверджує здійснення кредитних операцій у валюті та не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Посилання представника відповідача на порушення позивачем ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки норми цього закону на правовідносини, які виходять із банківської діяльності, не розповсюджуються.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, протирічить матеріалам справи \ а.с. 29-37\, із яких вбачається, що суд повідомив відповідачів про час та місце розгляду справи, а вони не повідомили суд про причини неявки в судове засідання.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по справі ухвалено законне і вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підпис/
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ
Суддя-доповідач: ОСОБА_6