У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі й гідності та відшкодування моральної шкоди,
В с т а н о в и л а:
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в той же суд до іншого судді.
Поклакаючись на ч.1,3,4 ЦК України зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги, що негативна інформація поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила її не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Доводить, що просила суд, щоб відповідачка надала суду докази вчинених нею злочинів, але суд відмовив в задоволенні клопотання. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання про взяття до уваги протоколів двох попередніх судових засідань, в яких відображені образи відповідачки в сторону позивачки. Зазначає, що в порушення роз»ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справи суд першої інстанції не з»ясував чи поширені відомості про спростування яких пред»явлений позов чи порочать вони честь та гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
Доводить, що викладення відповідачкою відомостей в своїй промові у судових дебатах слід вважати їх поширенням, оскільки з урахуванням принципів гласності та відкритості судочинства вони стали відомі не тільки сторонам у справі, а і складу суду та іншим особам.
У поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини
_________________________________________________________________________________________________________
Справа № 557/725/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Рудик Л.М.
Провадження № 22-ц/787/1903/2014 Суддя-доповідач - ОСОБА_3
справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані / пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону дане рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оцінка відповідачкою /потерпілою/ в судових дебатах дій позивачки /обвинуваченої/ є оціночними судженнями про поведінку останньої і виражають суб»єктивну думку потерпілої.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, у тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.
Пункт 1 ст.10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів.
Згідно зі ст. 1, 47-1 Закону України "Про інформацію" під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною 2 ст. 47-1 Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2014 року ОСОБА_2 в судових дебатах під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1Ю у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, виступаючи в якості потерпілої та підтримуючи обвинувачення, характеризуючи обвинувачену ОСОБА_1, вказала, що підсудна ОСОБА_1 є особою схильною до вчинення правопорушень та посилаючись на відомі їй факти, зазначила, що обвинувачена била своїх батьків та не впускала матір в квартиру, називала матір «Гашкою», що з часом стало і її прозвищем. На базарі в смт. Гоща побила свою тітку ОСОБА_4 та приватного підприємця ОСОБА_5, в аптеці побила і облила зеленкою ОСОБА_6, в будинку за місцем свого мешкання побила підлітка, внука ОСОБА_7І, на вулиці побила Сав»юк-Новак ОСОБА_8, а потім влаштувала в її будинку «погром», побивши меблі та холодильник. Зазначила, що зі слів самої ОСОБА_1 перед тим, як бити Зінчук добре «хильнула» коньяку. Далі вказала "що коньяк і горілка зробили з лицем, ми всі бачимо». Оці її «подвиги», оця низка побитих, а потім обпаплюжених нею людей говорить про те, що ця людина абсолютно впевнена в своїй безкарності, думає що вона «король світу». Вона з таким захватом, з таким оптимізмом, ніби розповідаючи захоплюючий фільм розповідає, як б»є ту чи іншу людину.
ОСОБА_2 стверджувала, що всі наведені факти мали місце, оскільки вона сама була очевидцем подій, а також знає про їх існування зі слів потерпілих та інших осіб, в тому числі і від самої позивачки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Доводи апеляційної скарги про те, що викладення відповідачкою зазначених вище відомостей у своїй промові в судових дебатах слід вважати їх поширенням, оскільки з урахуванням принципів гласності та відкритості судочинства вони стали відомі не тільки сторонам у цій справі, а і складу суду і іншим особам не спростовують висновків суду, що відповідачка, як потерпіла по кримінальній справі у формі приватного обвинувачення діяла в межах наданих їй законом прав, надаючи суду відому їй інформацію про негативну поведінку обвинуваченої нею особи, вона таким чином реалізовувала своє право подавати суду докази, зокрема ті, що характеризують обвинувачену як особу.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду, що в наданих суду доказах відповідачка виклала свої оціночні судження, що стосуються поведінки обвинуваченої, висловила свої погляди на поведінку останньої, виразивши свою суб»єктивну думку.
Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз’яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).
З матеріалів справи вбачається, що допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 охаректиризувала позивачку як конфліктну, неврівноважену особу, яка схильна до сварок та бійок, яка не поважає старших людей, часто б»ється із сусідами. Пояснила, що факти, які наводила у судових дебатах відповідачка, дійсно мали місце.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, взяв до уваги що факти, викладені в письмових дебатах по кримінальній справі необхідно вважати оціночними судженнями конкретної особи, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Крім того встановлено, що відповідно до квитанції № 54 від 26.08.2014 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі121 грн 80 коп. на рахунок апеляційного суду Рівненської області (а.с.41).
Згідно із підпунктами 6 і 8 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ „Про судовий збір” № 3674-VI від 08 липня 2011 року за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову до 5 розмірів мінімальної заробітної плати -0,2 розміру мінімальної заробітної плати; за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 50 відсотків, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Із зазначеного слідує, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
У зв'язку з тим, що позивач фактично не в повному розмірі сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги в даній справі, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави суму недоплаченого судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у розмірі 121 грн 80 коп.
Керуючись ст.ст. 307,308, 314,317,318 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 121 грн 80 коп судового збору за подання апеляційної скарги в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: З.М.Максимчук
Судді: М.П.Григоренко
ОСОБА_9