Справа № 347/831/23

Провадження № 1-кс/347/220/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м.Косів

Слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -

в с т а н о в и л а :

Стислий виклад доводів скарги.

04.04.2023 року ОСОБА_3 подав скаргу на постанову від 28.12.2022 старшого дізнавача про закриття кримінального провадження № 12022096190000137 від 28.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.

В обґрунтування вимог скарги покликався на той факт, що постанова про закриття кримінального провадження мотивована тим, що його ( ОСОБА_3 ) доводи, ґрунтуються виключно на його суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених ним у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій особам (потерпілої та свідків) за відповідною статтею ККУ. А також тим, що під час проведення досудового розслідування вжиті заходи не дали достатніх доказів про вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 зазначає, що вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки факт дачі завідомо неправдивих показань потерпілою ОСОБА_4 та свідками в ході розгляду Верховинським районним судом кримінального провадження відносно нього за ч. 1 ст. 125 КК України зафіксований за допомогою аудіо та відеофік сації записуючими пристроями суду. Проте, жодних слідчих дій на використання їх, як доказів у справі не зроблено. Не допитано осіб, які давали ці неправдиві свідчення ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), не допитано осіб, які вказують на винуватість цих осіб у дачі завідомо неправдивих показань, зокрема свідка ОСОБА_8 , котрий володіє додатково записами на електронних носіях, що доводять їх винуватість. Вказані докази в установленому законом порядку не вилучено, не оглянуто, речовими доказами не визнано, до матеріалів справи не долучено.

Фактично дізнавачем не проведено всіх необхідних слідчих дій для того, щоб прийняти законне та обґрунтоване рішення.

У зв`язку з вищенаведеним ОСОБА_3 просить скасувати постанову старшого дізнавача СД Косівського РВП ГУНП в Івано- Франківській області капітана поліції ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження № 12022096190000137 від 28.09.2022 р. за ст. 384 ч. 1 КК України.

Позиція скаржника в судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав. Ствердив, що на розгляді у Верховинському районному суді перебувало кримінальне провадження щодо нього, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Під час розгляду кримінального провадження, змінювався склад суду, і розгляд кримінального провадження розпочинався знову. При цьому під час розгляду кримінального провадження свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 надавали неправдиві свідчення. Вказані свідчення були відмінними від тих, які вони надавали під час досудового розслідування та судового розгляду. На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_3 долучав диски з судових засідань. Однак дізнавач, їх не дослідив, та не дав їм належної оцінки.

Також в судовому засіданні ОСОБА_3 ствердив, що ухвалою Верховинського районного суду від 09.05.2023 року ухвалено звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. Проте вказана ухвала ще не набрала законної сили. Також у вказаній ухвалі суд констатував, що закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, винуватість чи невинуватість такої особи.

З цих підстав, ОСОБА_3 просив скаргу задовольнити, та скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Заслухавши скаржника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги та матеріали досудового розслідування слідчий суддя доходить висновку, що скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги.

Відповідно до частини 3 статті 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 статті 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів , а також у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова прокурора та слідчого про закриття провадження у кримінальній справі повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Законність закриття провадження та відповідного рішення (постанови) буде зумовлюватися тим, що воно:

- винесене компетентним органом чи особою своєчасно,

- йому передувало проведення здійснених відповідно до закону процесуальних дій, які призвели до встановлення обставин, за наявності яких може бути винесено це рішення;

- правильно застосовано кримінальний закон України

- рішення має своїм вираженням установлену законом процесуальну форму й містить необхідні реквізити.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СД Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області перебували матеріали кримінального провадження, яке порушено за зверненням ОСОБА_3 щодо надання завідомо неправдивих показань свідками під час розгляду кримінального провадження №1201900901900000291 від 10.07.2019 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Відомості до ЄРДР були внесені на підстави ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21.09.2022 року, та зобов`язано розпочати досудове розслідування.

Постановою старшого дізнавача СД Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 кримінальне провадження №12022096190000137 від 28.09.2022 року розпочате за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку. При цьому в зазначеній постанові, старший дізнавач дійшов висновку, що доводи заяви ОСОБА_3 не містять фактичних даних, які б давали підстави для кваліфікації дій особи за ст. 384 КК України. Крім того, розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 ще незавершений, а відтак оцінку доказів, зокрема показань свідків, суд здійснить в нарадчій кімнаті, а тому припущення ОСОБА_3 про надання свідками завідомо неправдивих показань у кримінальному провадження є передчасними.

За приписами ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно диспозиції ч.1 ст. 384 КК України (Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) кримінальна відповідальність настає за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Об`єктивними ознаками складу кримінального правопорушення є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними - суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відповідно до науково - практичного коментаря Кримінального кодексу України до ст. 384 КК України під загальною редакцією ОСОБА_10 та інших, (видавництво «Ін Юре», 2004 рік) сторінка 1046, суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що він порушує нормальну діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду щодо виявлення та дослідження фактів і обставин, які мають значення для об`єктивного, повного та всебічного розслідування і розгляду для кримінальних та цивільних справ, перешкоджає встановленню істини та постановленню правосудного судового акта.

Об`єктивна сторона вказаного злочину може бути виражена в одній з таких дій: неправдивих показаннях свідка чи потерпілого. Суб`єктивна сторона полягає тільки в прямому умислі.

Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_3 було надані диски із аудіозаписами судових засідань у кримінальному провадженні, яке перебувало в провадженні Верховинського районного суду щодо ОСОБА_3 який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

На час винесення дізнавачем постанови, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не завершений.

Дізнавач дійшов правильного висновку, що саме в обов`язки суду входить оцінка доказів, їх належність та допустимість, а тому надавати оцінку показанням свідків наданими поза межами судового розгляду справи не відповідає вимогам кримінального кодексу України.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_3 не позбавлений права під час розгляду кримінального провадження щодо нього, висловлювати заперечення щодо допустимості та належності доказів.

Слідчий суддя наголошує, що у своїй практиці Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що за відсутності встановленої вироком суду, який розглядає справу, у якій свідок дає показання, недостовірності його показань, неможливо встановити обов`язковий елемент складу злочину, передбаченого статтею 384 КК.

Показання свідка мають бути надані суду під час розгляду по суті обвинувачення у провадженні, аби суд мав змогу їх оцінити у сукупності з іншими наданими сторонами доказами. Лише за наявності висновку суду щодо недостовірності цих показань може бути доведений другий елемент складу злочину, тобто завідомість їх неправдивості для свідка під час надання доказів.

Слідчий суддя зауважує, що відповідно до статті 6§3(d) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Висновок суду за обвинуваченням у завідомо неправдивому показанні свідка до того, як достовірність показань цього свідка стане предметом розгляду й оцінки упровадженні, у якому він дає показання, порушить право обвинуваченого у цьому провадженні, оскільки зведе нанівець його право на перехресний допит свідка.

Більше того, стаття 94 КПК передбачає, що суд, який приймає рішення за обвинуваченням, вирішує справу за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження і за умови, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Надання слідчим суддею, чи дізнавачем під час досудового розслідування оцінки показань свідка за відсутності вироку у справі, в якій такі показання надавалися, таким чином обмежує можливість суду у тій справі повно і всебічно дослідити всі надані сторонами докази і прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням.

Що стосується доводів скаржника про те, що 09.05.2023 року Верховинським районним судом прийнято ухвалу про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку з відмовою потерпілою від підтримання обвинувачення, то слідчий суддя звертає увагу, що жодної копії ухвали про закриття кримінального провадження, ОСОБА_3 в судовому засіданні не надав. Водночас ствердив, що вказана ухвала не набрала законної сили. За таких обставин, у слідчого судді відсутні об`єктивні обставини констатувати факт, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 завершений.

Таким чином, перевіривши доводи скарги ОСОБА_3 , слідчим суддею встановлено, що дізнавачем прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення та передчасністю звернення ОСОБА_3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за відсутності остаточного судового рішення у кримінальному провадженні щодо нього.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавач прийняв обґрунтоване процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження, тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и л а :

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження від 28.12.2022 року, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022096190000137 від 28.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1