Справа №2-928/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

      17 березня 2009 року

Хмельницький міськрайонний суд  у складі:

головуючого - судді Леванчука А.О.,

при секретарі –Сорокопуд Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року позивач звернулася з позовом до суду, у якому просила стягнути з відповідача кошти в сумі 87794 грн. 94 коп. витрачені на ремонт будинку по АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідачка по справі її бабця ОСОБА_2 25 квітня 1989 року стала власником глинобитного будинку жилою площею 14,0 кв.м. та господарських будівель вАДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було зареєстровано в БТІ 03 квітня 1990 року.

В листопаді 2002 року позивачка разом з чоловіком та дитиною зареєструвалися за адресою  АДРЕСА_1. Маючи у власності будинок відповідач в ньому не проживала і за ним не доглядала. Будинок фактично знаходився у непридатному для проживання стані. Тривалий час відповідачка вмовляла позивачку переїхати в село разом із сім’єю, щоб вони не витрачали кошти за найм квартири в м.Хмельницькому. При цьому,    відповідач обіцяла переписати на позивачку будинок та земельну ділянку біля нього.

Оскільки ОСОБА_1 разом з чоловіком підшуковували для будівництва земельну ділянку, то відповідач – бабця, порадила їм замість пошуку землі вкласти гроші в ремонт хати, яка буде їхньою.

Протягом квітня-вересні 2008 року позивач разом з чоловіком, витративши всі свої заощадження, зробили капітальний ремонт в будинку на загальну суму 87794 грн. 94 коп.. Після завершення ремонту відповідач  переоформляти будинок на позивачку відмовилася, пояснивши, що даний будинок залишить у спадок своїм дітям. Повертати  позивачу кошти,  витрачені на  капітальний ремонт будинку, відповідачка не погоджується.

В даний час, після завершення ремонту у будинку проживає позивачка разом із сім’єю, користуються ним, сплачують комунальні послуги і іншого  помешкання в них немає.

В судовому засіданні  позивач та її представник свої позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов у повному обсязі, оскільки відповідач відмовилася переоформляти право власності на спірний будинок, а тому просили стягнути витрати на його переобладнання.

Відповідач  в судовому засіданні позов не визнала, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити. При цьому пояснила, що за проханням своєї онучки – позивачки у листопаді 2002 року прописала її разом з сім’єю в будинку в  АДРЕСА_1, оскільки після закінчення навчання позивачці та її чоловікові необхідно було влаштовуватися  на роботу. Дозволу на ремонт будинку вона позивачу не давала, оскільки остання такого дозволу не запитувала. Проти проживання позивачки з своєю сім’єю у будинку відповідач не заперечувала і вважає, що поліпшення житлових умов в будинку позивач та її чоловік зробили в першу чергу для себе. Після завершення ремонту позивачка та її сім’я проживають у будинку і відповідач їх з нього не виганяє.

 Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до  задоволення  наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом являється власником глинобитного будинку жилою площею 14,0 кв.м. та господарських будівель в АДРЕСА_1 з 25 квітня 1989 року.

В листопаді 2002 року відповідач на прохання своєї онучки позивачки ОСОБА_1 прописала її разом з чоловіком ОСОБА_6 та їхньою дитиною ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку за адресою   АДРЕСА_1 , однак до вересня 2008 року в ньому не проживали.

В квітні-вересні 2008 року без дозволу відповідача позивачка відремонтувала спірний будинок і разом з сім’єю поселилася в ньому   де і проживають по даний час.

Посилання позивача, її представника та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на те, що ремонт сім’я позивачки робила з дозволу відповідачки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачка,  її представник та вказані свідки суду пояснили, що відповідачка мовчазно не заперечувала проти проведення ремонту і ніби-то обіцяла позивачці переоформити будинок на позивачку. При цьому, ніхто з них не стверджував про те, що відповідачка давала згоду на проведення даного ремонту, як того вимагає закон.

 Більше того, сама відповідачка   в судовому засіданні категорично заперечувала щодо такої згоди і пояснювала, що вона мовчазно не заперечувала  проти проведення ремонту, вважаючи, що позивачка та її сім’я робили ремонт для того, щоб проживати у спірному будинку за наявності більш пристойних умов. При цьому, відповідачка категорично стверджувала, що спірний будинок знаходився у придатному для проживання стані   і до проведеного ремонту. ОСОБА_2 не заперечувала проти проживання ОСОБА_1 та її сім’ї у спірному будинку без обмеження будь-яким строком.

Будь-яких достатніх, достовірних доказів на спростування цих обставин позивач та її представник суду не надали і таких судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає,   що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із договору позички ( ст.827 ЦК України), а тому відсутні правові підстави застосування до наявних між сторонами правовідносин положень Глави 83 (ст.1212) ЦК України, якими врегульовані положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна   без достатньої правової підстави.

За договором позички (ст.827 ЦК України) одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування.

         До договору позички застосовуються положення Глави 58 ЦК України, зокрема і положення ч.5 ст.778 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

       На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,60, 212-215 ЦПК України та ст.ст.778, 827, Главою 83 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду у Хмельницькій області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя (підпис):