ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, http://voas.gov.ua, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

О К Р Е М А У Х В А Л А

          25 червня 2010 р.                      Справа № 2-а-2264/10/0270

За позовом:           ОСОБА_1

до:                     Державної податкової інспекції м. Вінниці

про:                     визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2010 року №0001141721/0

Суддя: Сауляк Юрій Васильович

          ВСТАНОВИВ :

01 червня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2010 року №0001141721/0.

Ухвалою суду від 02.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2010 року №0001141721/0.

Суд при вирішенні справи, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, керувався принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під час розгляду справи в суді встановлені порушення закону з боку суб’єкта владних повноважень – Державної податкової інспекції м. Вінниці під час проведення перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок проведення перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами, зокрема державної податкової служби в Україні, встановлений нормами ст. 11, 11-2, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими обумовлені спеціальні повноваження податкових органів щодо здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України.

Всупереч вимогам зазначених положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державним податковим інспектором Морозовою О.О. зроблено безпідставні висновки, які призвели до неправомірного донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Так, на думку податкового ревізора, який проводив перевірку, позивачем неправомірно до валових витрат було включено витрати, які відповідно до закону не можуть визнаватися як такі.

Згідно із п.п. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Із змісту наведених норм слідує, що лише у разі, якщо Закон містить певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, то таке включення є неправомірним. Проте, положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено жодних обмежень щодо віднесення до складу валових витрат оплати бухгалтерських послуг.

Адже, очевидним є наявність безпосереднього зв'язку між одержанням доходу та витратами на здійснення обліку як доходу так і витрат, зокрема, з причини створення умов замовнику таких послуг для прийняття управлінських рішень у підприємницькій діяльності, об'єктивне відображення показників діяльності у звітності тощо.

На думку суду, не визначення законодавчо обов'язку підприємця здійснювати облік не може бути забороною його здійснювати та укладати відповідні угоди, з огляду на таке.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, так сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства).

З аналізу положень зазначених вище нормативно-правових актів судом встановлено, що відсутні підстави для заборони суб’єкту підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування здійснювати бухгалтерський облік своєї господарської діяльності, оскільки це необхідно для самого безпосереднього контролю здійснення підприємницької діяльності, зокрема, щодо надання звітності, сплати загальнообов’язкових платежів.

Адже, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відтак, на думку суду, відсутність нормативного врегулювання щодо ведення бухгалтерського обліку суб’єктами підприємницької діяльності не може слугувати підставою для заборони його ведення і включення даних послуг до валових витрат, оскільки ведення бухгалтерського обліку нерозривно пов'язано із здійснення самої підприємницької діяльності, а тому і витрати на дання бухгалтерських послуг є валовими витратами при здійсненні підприємницької діяльності.

Також, під час розгляду справи судом не бралися до уваги доводи відповідача відносно того, що ОСОБА_1 не мав права включати до складу валових витрат виконані монтажно-будівельні роботи на суму 134500,00 грн., які пов'язані з поліпшенням майна, що належить йому на праві приватної власності, так як їх включення до валових витрат для підприємців законодавством не передбачено.

Суд вважає, що наведене обґрунтування є не логічним та безпідставним, оскільки чинне законодавство не передбачає обмежень використання майна, що знаходиться в приватній власності фізичної особи, в якості основних фондів суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин реєструватиметься підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницькій діяльності є одним із способів розпорядження майном фізичної особи. Перевіркою встановлено використання позивачем належного на праві приватної власності майна як джерела отримання прибутку - об'єкту оподаткування та застосовані правила оподаткування такого прибутку за правилами встановленими для суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже витрати, які поніс позивач для відновлення та ремонту майна, передача якого в оренду формувало об'єкт оподаткування - дохід, є такими, що безпосередньо пов'язані з його отриманням, а відтак включаються до складу валових.

Так, згідно з судовим рішенням у справі встановлено відсутність правових підстав для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, у зв’язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд вважає за доцільне вказати на необхідність вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону з метою недопущення їх в майбутньому та вирішення питання про притягнення до відповідальності винних осіб.

Про встановлені судом обставини довести до відома начальнику ДПА Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 165, 166, 186, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ :

1. Про встановлені судом обставини довести до відома начальнику Державної податкової адміністрації Вінницької області для вжиття відповідних заходів спрямованих на усунення причин та умов що сприяли порушенню закону, які вказані в цій ухвалі.

2. Про вжиті заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд у місячний термін з дня отримання окремої ухвали.

3. Копію ухвали для відома надіслати Державній податковій інспекції м. Вінниці.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до ст. 186 КАС України ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали . Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя          (підпис)                     Сауляк Юрій Васильович

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар