ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-162/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,

при секретарі судового засідання: ПЕтрунчаку А.Г.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Авангард"

про: стягнення адміністративно - господарських санкцій

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» (ПСП «Авангард») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 2-х робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з поданих матеріалів, за нестворені робочі місця для працевлаштування інваліда у 2008 року відповідач у рядку 06, поданого звіту, нарахував суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17342,86 грн., яка в установлені строки не сплачена.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З урахуванням вищенаведеної норми відповідачеві нараховано пеню в розмірі 1461,20 грн.

Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 підпункт 3 Положення “Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1434 передбачає, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що підприємство повинно виділити і створити робочі місця для інвалідів та повідомити державну службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А державна служба зайнятості направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з врахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК та професійних навичок.

Підтвердженням факту виділення та створення робочих місць для інвалідів ПСП «Авангард» є подання до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про наявність вакансій на протязі 2008 року, згідно з якими ПСП «Авангард» створило робочі місця для інвалідів у кількості 3-х (трьох) робочих місць. Разом з тим, підприємством надані звіти щодо вже працюючих інвалідів на підприємстві, згідно яких кількість даних осіб становила 1 особа.

Дана інформація підтверджується листом Оратівського районного центру зайнятості №04-10/186 від 08.07.09 року до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому чітко зазначається, що протягом 2008 року ПСП «Авангард» надало звіт до центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів (Ф 3-ПН). Разом з тим в даному листі зазначається, що 12 вересня 2008 року на вакансію було видано направлення №2150804080001001 однак інвалід відмовився від запропонованої роботи.

Таким чином, судом з’ясовано, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Авангард» приймало міри по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином інформував центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів. Натомість Оратівським районним центром зайнятості на ПСП «Авангард» для працевлаштування інваліди в необхідній кількості не направлялись.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги ч. 3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Однак, суд не вбачає в діях роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Авангард" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 17342,86 гривень - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 10.02.10

Суддя           Аліменко Володимир Олександрович

08.02.2010