ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 р.           Справа № 2-а-5443/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,

при секретарі судового засідання: Петрунчаку А.Г.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_4

до: Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулась ОСОБА_4 до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги повністю та просить задоволити їх повністю, посилаючись на те, що рішенням за №0001121701/0 Липовецької МДПІ від 8 жовтня 2009 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 8250 грн. за порушення п.1.3 ст.3 Закону України від 01.06.2000 року за №1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дане рішення є протиправним і порушує права, свободи та інтереси позивача, поскільки винесене безпідставно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його діяльність з надання грального автомату в оренду в кафе с.Зозів відповідно до укладеного договору оренди не відноситься до сфери торгівлі та громадського харчування, а тому на вказану діяльність не розповсюджується дія Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2000р. (надалі – Закон № 1776). У зв’язку з цим позивач вважає, що при наданні в оренду грального автомату він має право не застосовувати РРО, а здійснювати розрахунки у касі з оформленням прибуткових касових ордерів відповідно до вимог п. 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.

При цьому позивач зауважив, що він скористався нормою п. 1 ст. 9 Закону України «Про реєстратор розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою дозволено при наданні послуг не застосовувати РРО та розрахункові книжки, а здійснювати розрахунки у касі підприємства, у зв’язку з чим отримані від орендарів кошти в оплату орендної плати за укладеними договорами оренди оприбутковував у касі підприємства за прибутковими касовими ордерами і жодних розбіжностей між прибутковими касовими ордерами та здачею грошових коштів немає.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях долучених до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 28.03.2005 року отримала в Липовецькій МДПІ свідоцтво про державну реєстрацію номер запису про державну реєстрацію 215600000000202 і перебуває на податковому обліку в Липовецькій МДПІ з 15.04.2005 року.

Липовецькою міжрайонно державною податковою інспекцією Вінницької області проведена планова виїзна перевірка суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 11/17-026/НОМЕР_1 від 02.10.2009р. (а.с. 6-29).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1,3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995р., з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося в оприбуткуванні в касу по прибутковим ордерам грошових коштів за послуги оренди грального апарату без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу рішення Липовецької МДПІ № 0001121701/0 від 08.10.2009р. про застосування штрафних санкцій на суму 8250 грн. (а.с.5).

З наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій за актом планової документальної перевірки № 11/17-026/НОМЕР_1 від 02.10.2009р. за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р., покладеного в основу рішення Липовецької МДПІ № 0001121701/0 від 08.10.2009р. про застосування штрафних санкцій на суму 8250 грн., слідує, що позивачем у порушення п. 1,3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не було проведено через РРО орендної плати на суму 1650грн., у зв’язку з чим на підставі п. 3 ст. 17, а не п.1 вказаного Закону застосовані штрафні санкцій в розмірі 8250 грн. (1650 грн. х 5) .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши рішення відповідача, з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2);

- забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення (п.6);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п. 13).

Суд вважає неправомірними висновки Липовецької МДПІ щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 вказаного Закону внаслідок не проведення через РРО грошових коштів за послуги оренди грального автомату, що стало підставою для застосування штрафних санкцій згідно з рішенням № 0001121701/0 від 08.10.2009р. про застосування штрафних санкцій на суму 8250 грн. виходячи з наступного.

В розумінні ст. 2 Закону України № 1776-Ш розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р. та зареєстрованого в ОСОБА_5 юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298, реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг введені в режим реєстрації.

Ст. 2 Закону України № 1776-Ш визначає, що реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Крім того, відповідно до вимог Закону розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, викладені норми Закону свідчать про те, що суб’єкт підприємницької діяльності зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО саме при здійсненні операції з продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В розумінні ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

В свою чергу, згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Проаналізувавши вказані положення ЦК України, суд доходить висновку, що оренда не є послугою, натомість є переданим правом, зокрема, правом володіти та користуватися майном, що спростовує висновки Липовецької МДПІ про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» про необхідність проведення через РРО операцій від здавання в оренду майна. Також Липовецька МДПІ при прийнятті рішення не вірно застосувала норми матеріального права, а саме згідно рішення застосовано п.3 ст.17 Закону №1776-ІІІ- в той час як штрафні санкції застосовано згіно п.1 ст.17 вищевказаного закону.

Крім того, суд керується тим, що згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

В свою чергу, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., визначає, що підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем протягом перевіреного періоду були укладені договори оренди грального автомату, а отримані від орендарів кошти в оплату орендної плати позивач оприбутковував у касі з оформленням прибуткових касових ордерів відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що позивач є підприємством торгівлі, яке реалізує товар (морозиво, масло, сири, соки), проводячи розрахункові операції через РРО, а відтак і розрахункові операції з надання послуг зі здавання в оренду виробничих приміщень також повинен проводити через РРО.

При цьому суд виходить з того, що при здійсненні позивачем діяльності у вигляді надання майна в оренду він не є підприємством торгівлі та громадського харчування, оскільки здійснювана ним діяльність не відповідає поняттю «торгова діяльність» та «діяльність громадського харчування».

Так, відповідно до п.3 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006р., торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства, а згідно з п. 4.4 ОСОБА_5 зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України від 17.03.1998р. № 15-03/29-192 під роздрібною торгівлею слід розуміти сферу підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для власного некомерційного використання.

Суд вважає, що надання майна в оренду не відповідає вищенаведеному поняттю «торговельна діяльність», що свідчить про безпідставність висновків МДПІ.

В той же час, ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Стаття 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач правомірно не проводив розрахункові операції при прийнятті орендної плати від здавання грального автомату в оренду через РРО, а здійснював оприбуткування орендних платежів у касі з оформленням прибуткових касових ордерів, а відтак застосування відповідачем штрафних санкцій в цій частині є протиправним.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх рішень про нарахування штрафних санкцій в цій частині суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій № 0001121701/0 від 08.10.2009 року в сумі 8250 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3, 40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 22.01.10

Суддя          Аліменко Володимир Олександрович

18.01.2010