ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-5488/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства O.L.KAR "Фарм-Сервіс"

до: Державної податкової інспекції у Шаргородському районі

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство O.L.KAR "Фарм-Сервіс" звернулось в суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Шаргородському районі № 0001082301/0 від 12.10.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 30500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що орендна плата отримана ним як орендодавцем від орендарів, не є розрахунковою операцією яка має проводитись з застосуванням РРО згідно вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як договір найму (оренди) не є договором про надання послуг, оскільки їх предметами є різні об’єкти цивільних прав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи (а.с. 74-75), зазначивши про правильність застосування штрафних санкцій до позивача. При цьому наголосив, що відповідно до затвердженого наказом Держстандарту від 30.12.1997р. № 822 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97) який є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, здавання під найм (в оренду) приміщень відноситься до сфери послуг, у зв’язку з чим та згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" плата за нарахування таких послуг повинна проводитись через зареєстрований належним чином РРО.

За даних обставин представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що за результатами проведеної ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області перевірки ПП O.L.KAR "Фарм-Сервіс", висновки якої відображені в акті № 198/23/13334866 від 29.09.2009р., відповідачем прийнято рішення № 0001082301/0 від 12.10.2009р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 30500 грн.

В процесі його адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Вінницькій області № 31895/10/25-090 від 02.12.2009р. первинну скаргу позивача залишено без розгляду, і відповідно оскаржуване рішення без змін.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для застосування вказаної суми санкцій, було порушення, на думку податкової інспекції, пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у здійсненні позивачем розрахункових операцій з оплати послуг оренди приміщень за готівкові кошти в сумі 6100 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

А саме, проведеною перевіркою встановлено, що на підставі прибуткових касових ордерів № 24 від 09.07.2008р. на суму 1800 грн., № 25 від 09.07.2008р. на суму 1200 грн., № 33 від 10.12.2008р. на суму 1500 грн., № 34 від 10.12.2008р. на суму 1000 грн. та № 5 від 18.02.2009р. на суму 600 грн. позивачем отримано в касу підприємства 6100 грн. готівкових коштів за надані послуги з оренди приміщень, без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу.

У зв’язку з цим до позивача за виявлене порушення застосовані штрафні санкції згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в п’ятикратному розмірі суми непроведеної операції - 30500 грн. ( 6100 грн. х 5).

Розглянувши спір по суті, суд визнав заявлені вимоги щодо скасування прийнятого відповідачем на підставі складеного акту перевірки від 29.09.2009 р. рішення № 0001082301/0 обґрунтованими виходячи з наступного.

Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України від 06.07.95р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі –Закон № 265).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Визначення поняття "розрахункова операція" дано в абзаці 3 статті 2 Закону № 265, якою визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). А місцем проведення розрахунків згідно цієї ж статті визнається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як свідчать матеріали справи отримання позивачем готівкових коштів за надані послуги оренди приміщень здійснювалось в межах виконання умов укладених з орендарями договорів.

У відповідності до статей 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

В той же час правовідносини щодо надання послуг врегульовані главою 63 ЦК України. Так, за змістом статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином предметом договору про надання послуг та договору найма є різні об’єкти цивільних прав. Так, предметом договору найма є неспоживча річ, що в даному випадку - приміщення (статті 760 Кодексу), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (статті 901 Кодексу).

Аналіз наведених приписів закону свідчить, що договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг, а орендно-правові відносини, які виникли у позивача з орендарями і відносини в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають різне правове походження, а тому не підпадають під дію Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Закон про РРО не містить прямого визначення поняття послуги, що в ньому вживається, а системний аналіз положень цього Закону свідчить, що даний термін в його розумінні є похідним від здійснення операцій з продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, однак аж ніяк не застосовується до правовідносин, пов’язаними з виконанням договорів оренди приміщень, що регулюються цивільним законодавством.

Основним актом цивільного законодавства України, що регулює цивільні правовідносини, в тому числі і орендні, є Цивільний кодекс України. (ст. 4 ЦК України), який має вищу юридичну силу в порівняні з наказом Держстандарту від 30.12.1997р. № 822, а тому посилання відповідача на затверджений цим наказом Державний класифікатор продукції та послуг (ДК 016-97), у відповідності з яким передача в оренду приміщень відноситься до сфери послуг, не заслуговує на увагу та не може бути підставою для висновку про регулювання орендних правовідносин Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отримані позивачем від здачі в оренду приміщень грошові кошти, оприбутковані ним шляхом оформлення прибуткових касових ордерів з видачею відповідної квитанції, яка є розрахунковим документом, з відображенням цих коштів у касовій книзі, відповідно до вимог пп. 2.2, 2.3, 2.10, 4.2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004р.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не регулює правовідносини у сфері оренди, застосування до ПП O.L.KAR "Фарм-Сервіс" штрафних санкцій згідно рішення № 0001082301/0 від 12.10.2009р. є неправомірним.

Такий висновок суду зроблено також із врахуванням судової практики Вищого адміністративного суду України, що знайшла своє відображення в ухвалі № К-28396/06 (К-27922/06) від 15.04.2009р.

Крім того, суд вважає за необхідним додатково зазначити, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані положення ст. 250 Господарського кодексу України, згідно яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як слідує з акту перевірки, частина виявлених податковим органом порушень мала місце 09.07.2008р. ( прибуткові касові ордери № 24 на суму 1800 грн. та № 25 на суму 1200 грн.), а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001082301/0 прийнято відповідачем 12.10.2009р., тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 250 ГК України.

З огляду на це ДПІ у Шаргородському районі не мала права застосовувати до ПП O.L.KAR "Фарм-Сервіс" штрафні (фінансові) санкції за вказаний період діяльності.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в пункті 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям щодо його правомірності, визначеним в статті 2 КАС України, і заперечення відповідача це не спростували.

Таким чином враховуючи відсутність факту порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", помилкове застосування відповідачем до орендних правовідносин положення закону, що їх не регулює, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню. А понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шаргородському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001082301/0 від 12.10.2009р.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства O.L.KAR "Фарм-Сервіс" 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 05.02.10

Суддя          Курко Олег Петрович

03.02.2010