Справа № 2-а- 2138/09/1170
Категорія 2.11.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.
при секретарі -Турік Л.С.
за участю:
прокурора - Яременко О.Д. посвідчення № 774
представників:
позивача: Надєєвої О.О. довіреність від 01.10.2008р., б/н
відповідачів: ОСОБА_1 довіреність НОМЕР_1 від 02.06.2008р.;
ОСОБА_2 довіреність НОМЕР_2 від 10.03.2009р.
ОСОБА_3 довіреність НОМЕР_3 від 09.01.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „ІНФОРМАЦІЯ_1” до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді та Головного управління Державного казначейства у Кіровоградській області, за участю Прокуратури Кіровоградської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетної заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство ”ІНФОРМАЦІЯ_1” (далі - ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1”) звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді НОМЕР_4 від 21 жовтня 2008 року , яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250464,00грн., судові витрати покласти на відповідачів.
Поданою заявою позивач уточнив позовні вимоги в частині власних банківських реквізитів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, суперечать нормам чинного законодавства, зроблені без урахування всіх фактичних обставин, відповідачем незаконно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, без врахування положень п.п.7.4.1. .7.4 ст.7, п.1.18 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.1.20, пп.1.20.5-1, п.1.20.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ”. Зазначає, що відповідачем не проведено дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів, а також не визначено з якої підстави було застосовано звичайну ціну, крім того відповідачем не доведено, що саме застосована ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично та безпідставно зроблено висновок про завищення підприємством суми податкового кредиту за червень 2008р. в розмірі 514804, 06 грн.
Позивач вважає, що відповідачем також безпідставно встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” шляхом завищення підприємством суми податкового кредиту за липень 2008р. в розмірі 539678,0 грн. Відповідач дійшов висновку про втрату підприємством права на включення до податкового кредиту сум ПДВ по операції з постачальником ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” в сумі 572800,0 грн., виходячи із обставин (відсутність документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно - матеріальних цінностей та їх наявність) внаслідок відсутності на ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” документів, що підтверджують транспортування продукції ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” з складу ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” , при цьому навмисно було проігноровано що фактичне місце знаходження даних підприємств співпадають. Крім того, перевіркою встановлено, що ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” ПДВ в сумі 572800,0 грн. віднесено до складу податкових зобов'язань за липень 2008р. Під час перевірки не було встановлено безпідставності або незаконності видачі та одержання податкової накладної ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” на підставі якої товариством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 572800,0 грн.
Позивач стверджує, що відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість”, умовами, за яких підприємство мало право на бюджетне відшкодування ПДВ є: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання за червень 2008р. та сумою податкового кредиту за червень 2008 року; від'ємне значення суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону: різниця між сумою податкового зобов'язання за липень 2008р. та сумою податкового кредиту за липень 2008р. з урахуванням залишку від'ємного значення ПДВ за червень 2008р., що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду; фактична сплата податку ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” у червні 2008 року постачальникам товарів.
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону, яка дорівнює сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Посилається на те, що Законом України „Про податок на додану вартість”, право на бюджетне відшкодування не ставиться під умову сплати податку до бюджету контрагентами постачальника товарів або контрагентами таких контрагентів.
Крім того, зазначає, що податкове повідомлення - рішення було прийнято відповідачем наступного дня після складення акту перевірки, чим було порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 та позбавлено платника законного права надання заперечень та пояснень до акту перевірки.
Посилаючись на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 ,7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню та строки надання органом державного казначейства суми бюджетного відшкодування платнику податку шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, позивач зазначає, що всі встановлені зазначеним Законом умови при декларуванні ним суми бюджетного відшкодування виконані. Позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 1250464,00 грн., оскаржуваним повідомленням - рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування на 886532,00 грн., але різницю в сумі 363932,00 грн. позивачу до цього часу на розрахунковий рахунок не відшкодовано.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач - ДПІ у м.Кіровограді в судовому засіданні та в письмових запереченнях на адміністративний позов, посилається на наявність встановлених порушень та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 20.10.2008р., просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області, в судовому засіданні та в письмових запереченнях на адміністративний позов, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” контроль та облік по нарахуванню та відшкодуванню ПДВ здійснюють органи державної податкової адміністрації, які і несуть відповідальність за несвоєчасність відшкодування такого податку. Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. №200/86 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Відповідний висновок про необхідність відшкодування позивачу податку на додану вартість податковим органом не видавався і до Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області не надходив. У разі, якщо податковий орган не доведе обставин, які б свідчили про відсутність у позивача законних підстав для відшкодування ПДВ ним буде вирішуватися питання про відшкодування бюджетної заборгованості на підставі рішення суду.
Представник Прокуратури Кіровоградської області в судовому засіданні проти позову заперечив, підтримавши доводи ДПІ у м. Кіровограді.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів та прокуратури, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” 28 серпня2008 року подано до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року з додатками, відповідно до якої заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1250464,00грн.
Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді на підставі направлення від 29.09.2008р. №1411 та відповідно до наказу ДПІ м. Кіровограді №526 проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, яка винила за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 травня 2008р. по 30 червня 2008р. за результатами якої складено акт НОМЕР_5 від 20.10.2008р.
Здійснивши перевірку податковий орган дійшов висновку, що ВАТ „Кіровоградський кар'єр” порушено вимоги п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 (з урахуванням п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7), п.4.3. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” “, в результаті чого підприємством було занижено суму податкових зобов'язань за червень 2008року в розмірі 34095,00 грн.; порушено вимоги п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством було завищено сум податкового кредиту за червень 2008року розмірі 523137,00грн. та за липень 2008 року в розмірі 539678,00грн. та на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 (з урахуванням п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7), п.4.3. ст.4, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ВАТ „Кіровоградський кар'єр” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00грн.
На підставі висновків вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення Кіровограді НОМЕР_4 від 21 жовтня 2008 року , яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00 грн.
Висновки податкового органу, ґрунтуються на тому, що підставою для заявки бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1250464,00 грн. за липень 2008р. є придбання в травні та червні 2008р. основних засобів та ТМЦ у великих розмірах. Сума заявленого бюджетного відшкодування сумі 1250464,00 грн., виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 01 травня 2008р. по 30 червня 2008р.
Податковий орган, встановлюючи порушення щодо завищення податкового кредиту за червень 2008р. в розмірі 514804,06 грн. виходив з того, що в червні 2008р. ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” придбало у ВАТ „2-ий імені Петровського цукровий завод” комплекс будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 5146000,00грн. ( в т.ч. ПДВ 857666,67 грн.). Розрахунки за даною угодою проводились в травні та червні 2008р.
Перевіркою встановлено, що визначення ринкової вартості об'єкту проведено ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_3” на замовлення ВАТ „2-й ім. Петровського цукровий завод”. Згідно звіту від 24.03.2008р. про незалежну оцінку вищевказаного майна ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 24.03.2008р. (комплекс будівель і споруд бурякоприймальної бази) складає 6084358,00 грн. без урахування ПДВ, в тому числі вартість права оренди вільної від забудови земельної ділянки складає 4370045,00 грн.
На підставі чого податковим органом було здійснено висновок, що вартість комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту без урахування вартості права оренди вільної від забудови земельної ділянки, складає 1714313,00 грн. без ПДВ (6084358,0 - 4370045,0) тобто, звичайна ціна об'єкта становить 1714313,00 грн.
Відповідно, ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” здійснюючи операцію з придбання комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту, мало право на податковий кредит з ПДВ в розмірі 342862,60 грн. (1714313,0 х 20%).
Позиція податкового органу полягає у тому, що має місце перевищення договірної ціни над звичайною при укладанні зазначеного договору купівлі- продажу від 28.05.2008р. та ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” по даній операції завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за червень 2008р. в розмірі 514804,06 грн.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за червень 2008 року) п одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Пунктом 1.18. Закону „Про податок на додану вартість” встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.
Відповідно до п. 1.20.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до п.1.20.51. вказаного Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни „справедлива вартість”, „ринкова вартість” та „чиста вартість реалізації”, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну „звичайна ціна”, визначеного цим Законом.
Відповідно до п. 13 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998р. №817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Визначення рівня звичайних цін податковим органом здійснено на підставі незалежної оцінки комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1, яка здійснювалася ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_3” на замовлення ВАТ „2-й ім.Петровського цукровий завод” станом на 24.03.2008р., продаж зазначеного об'єкту відбувався 28.05.2008 року.
Згідно оцінки від 24.03.2008р. вартість об'єкту (комплекс будівель і споруд бурякоприймальної бази) станом на 24.03.2008р. становить 6084358,0 грн. без урахування ПДВ. Договірна ціна комплексу за договором від 28.05.2008р. становить 5146000,0 грн. з ПДВ. В договорі купівлі - продажу комплексу бурякоприймальної бази від 28.05.2008 р. відсутнє посилання на звіт від 24.03.2008 року. Таким чином, не співпадають а ні дата проведення експертної оцінки та укладення договору купівлі - продажу, а ні вартість майна визначеного в звіті про оцінку та в договорі. Таким чином, звіт про оцінку комплексу будівель і споруд бурякоприймальної бази не був підставою для укладення договору купівлі - продажу та визначення договірної ціни. Податковий орган безпідставно посилається в акті перевірки на даний звіт як на підставу визначення суми податкового кредиту за червень 2008 року.
Податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п.п.1.20.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. Так, не було проведено дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів на час укладення договору; не визначено з якої підстави було застосовано звичайну ціну, не доведено, що саме застосована ціна є звичайною; не доведено, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін.
В акті перевірки, у порушення вимог пункту 2 частини ІІ розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, податковою інспекцією відображені необґрунтовані висновки, не підтверджені відповідними достовірними доказами.
За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорі купівлі продажу між ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” та у ВАТ „2-ий імені Петровського цукровий завод” комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту за адресою: АДРЕСА_1, не відповідає рівню звичайної ціни.
З огляду на викладене, виходячи із положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за липень 2008р. податковим органом встановлене порушення ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 539678,0 грн.
Перевіркою встановлено, що ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” укладено з ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” договір поставки від 15.07.2008р. На виконання умов договору ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” реалізувало ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” металоконструкції згідно накладної від 31.07.2008р. №40 в кількості 9,029 тон на загальну суму 200018,44 грн. та згідно накладної від 31.07.2008р. №65 в кількості 146,111 тон на загальну суму 3236781,56грн. ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” виписано податкову накладну від 31.07.2008р. №12 на загальну суму 3436800,0грн., в т.ч. ПДВ 572800,0грн., яку ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” відображено в реєстрі отриманих накладних за липень та включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ.
ДПІ у м.Кіровограді посилається на те, що перевіркою податкового кредиту сформованого ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” у липні 2008 року встановлено, що в порушення п.1.8. ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством завищено суму податкового кредиту сум ПДВ по операції з постачальником ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” в 539678,0 грн. (відсутність документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно - матеріальних цінностей та їх наявність) та податковий орган дійшов висновку про втрату ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” права на включення до податкового кредиту сум ПДВ по операції з постачальником ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” в сумі 572800,0 грн.
Податковий орган посилається на те, що при дослідженні ланцюга постачання товару контрагентами з 1-го по 3-ий ланцюги постачання не сплачено до державного бюджету суму зобов'язань з ПДВ, за рахунок якої ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” у липні 2008р. сформовано податковий кредит.
При цьому, перевіркою встановлено, що ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” ПДВ в сумі 572800,0грн. відображена у складі податкових зобов'язань за липень 2008р.
Висновку про обставини (відсутність документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно - матеріальних цінностей та їх наявність) перевіряючі дійшли внаслідок відсутності на ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” документів, що підтверджують транспортування продукції ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” зі складу ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2”, при цьому, не було враховано ту обставину, що фактичне місце знаходження даних підприємств співпадають.
Пунктом 1.3. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Пункт 1.6. ст.1 вказаного Закону визначає податкове зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз норм п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” дає підстави для висновку, що у Законі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Приймаючи до уваги, що Закон України „Про податок на додану вартість” підставою для отримання відшкодування визначає дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача є неправомірними.
Водночас, цей Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” умовами, за яких ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” мало право на бюджетне відшкодування ПДВ є: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання за червень 2008 року та сумою податкового кредиту за червень 2008 року; від'ємне значення суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 даного Закону: різниця між сумою податкового зобов'язання за липень 2008 року та сумою податкового кредиту за липень 2008 року з урахуванням залишку від'ємного значення ПДВ за червень 2008 року, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду; фактична сплата податку ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” у червні 2008 року
постачальникам товарів.
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка дорівнює сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Як встановлено матеріалами справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної N12 від 31.07.2008 року, виданої йому продавцем - ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2”.
Під час перевірки не було встановлено безпідставності або незаконності видачі та одержання податкової накладної ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2” на підставі якої підприємством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 572800,0 грн.
Зазначене свідчить про те, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно.
Підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Підпунктом 7.7.6. пункту 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства, свідчать про те, що за результатами перевірки позивача податковим органом неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 886532,00 грн.
При цьому, позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 1250464,00 грн. Оскаржуваним повідомленням - рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування на 886532,00 грн., проте різницю в сумі 363932,00 грн. позивачу до теперішнього часу на розрахунковий рахунок не відшкодовано.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ДПІ у м. Кіровограді, приймаючи в межах своєї компетенції рішення про виявлене завищення сум бюджетного відшкодування, фактично поклав на позивача відповідальність за дії третіх осіб та позбавив позивача -підприємство, яке є працюючим і не має ознак фіктивного, обігових коштів для подальшого використання в господарській діяльності, що не узгоджується з конституційними основами правопорядку у сфері господарювання.
Крім того, позбавляючи позивача права на отримання бюджетного відшкодування, ДПІ у м. Кіровограді діяла з порушенням принципу правової визначеності, оскільки позивач, виконавши всі передбачені Законом України „Про податок на додану вартість” вимоги щодо формування податкових зобов'язань і податкового кредиту, за умови відсутності законодавчо покладеного на позивача обов'язку здійснювати перевірку своїх контрагентів з питань сплати ними податку до бюджету, вправі був розраховувати на настання передбачених цим Законом наслідків.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, яка б гарантувала захист прав суб'єкта у сфері публічно-правових відносин, в тому числі шляхом визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 104, ч. 4 ст. 105 КАС України позивач самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. В разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету і способом захисту в даному випадку є вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. №200/86 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи задоволення позову, судові витрати в розмірі 1703 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді НОМЕР_4 від 21 жовтня 2008 року.
Стягнути з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Кіровоградській області (розрахунковий рахунок НОМЕР_6, одержувач: УДК у м. Кіровограді, банк одержувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, код одержувача 24145329, МФО 823016) на користь Відкритого акціонерного товариства „ІНФОРМАЦІЯ_1” (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 00292155, розрахунковий рахунок НОМЕР_7 в ЗАТ „ОТП Банк” м.Київ, МФО НОМЕР_8) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250464,00 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.
Судові витрати в розмірі 1703 (тисяча сімсот три) грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.І. Ясенова