Справа № 2-723/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2009 року Московський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого – судді Сиротникова Р.Є.,
при секретарі Хмельковій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб - виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради, відділу соціального захисту дітей служби в справах неповнолітніх Московської районної в м. Харкові ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про порушення права та вселення в житлове приміщення,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з первісним позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обгрунтування первісних позовних вимог в судовому засіданні позивач пояснила, що є основним наймачем квартири АДРЕСА_2, у якій зареєстровані вона та відповідачі ОСОБА_2, її син та онук ОСОБА_4 В 1995 році вона припинила шлюбно-сімейні відносини з чоловіком та стала проживати окремо від нього, а її син ОСОБА_2 став проживати разом з батьком за його місцем мешкання.
У зв’язку з реєстрацією шлюбу у 2001 році відповідач став проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 16.11.2004 року у нього народився син- Лихобаба ОСОБА_5, який був зареєстрований за місцем реєстрації відповідача.
У звязку з тим, що вона несе витрати по оплаті комунальних послуг та квартирної плати, відповідач не цікавиться житлом та не оплачує комунальні послуги, які нараховуються на нього та його неповнолітнього сина, як на зареєстрованих у спірній квартирі, а вона отримує мінімальну заробітну плату та не має можливості оплачувати комунальні платежі за відповідача та його сина, не має змоги оформити житлову субсидію, у зв’язку з чим просить первісний позов задовольнити та визнати відповідача та його сина такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки рішення відповідача покинути житлову площу носило добровільний характер.
Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом про поновлення порушеного права та вселення в спірне житлове приміщення, оскільки позивач перешкоджає в проживанні йому та його синові в квартирі та пояснив, що з 1995 року в квартирі не проживає, так як проживав з батьком , а з часу одруження з 2001 року мешкає за місцем проживання дружини. З приводу перешкод в проживанні в спірній квартирі звертався до Московського райвідділу міліції у 2008 році, по результатам перевірки було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи та рекомендовано звернутися до суду. Крім того, в поліклініці, за місцем своєї реєстрації, він проходив медичне обстеження, а заборгованість нарахувань за користування житлом він сплатив коли у нього з’явилася матеріальна можливість у 2008 році. Також, згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 07.07.2008 року Служби у справах дітей Червонозаводського району м. Харкова в приміщенні, яке зараз займає його сім”я, немає умов для повноцінного проживання його сина ОСОБА_3 У зв’язку з чим просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний – задовольнити.
Представник третьої особи – виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не зявилась, направила заяву, у якій просить справу розглянути у відсутність представника третьої особи та винести рішення на розсуд суду.
Представник третьої особи - відділу соціального захисту дітей служби в справах неповнолітніх Московської районної в м. Харкові ради, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечував, оскільки визнання малолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі, погіршить положення дитини. Зустрічний позов просив задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно копії ордеру № 2268 виданого Московською районною радою м. Харкова 29.07.1985 року, на підставі рішення Московської районної ради м. Харкова від 23.07.1985 року № 191/165, ОСОБА_6 була надана квартира АДРЕСА_2 на склад сім'ї з 4 чоловік: ОСОБА_6, дружина –ОСОБА_1, донька –ОСОБА_7, син- Лихобаба С.В.
Квартира АДРЕСА_2 виключена з числа службової житлової площі ЖЕО-2 та ОСОБА_8 визнано наймачем вказаної квартири на склад сімї з чотирьох чоловік, згідно копії рішення виконкому Московської районної ради від 05.05.1992 року № 81/04.
ОСОБА_1 визнана наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_2, згідно копії рішення виконкому Московської районної ради від 02.06.1992 року № 93/50 про зміну умов договору житлового найму.
Відповідно до довідки дільниці № 32 Московської філії КП «Жилкомсервіс» від 18.09.2007 року № 2 в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані : ОСОБА_1О, її син -ОСОБА_2, онук -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі АДРЕСА_3 з 1995 року, що підтверджується актом КЖЕП-113 від 22.09.2006 року, довідками міської поліклініки № 11, довідкою Московського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 16.10.2006 року, довідкою Харківської дирекції Поштамту від 24.04.2007 року № 22/05-07№126/с та не заперечується сторонами у справі. Неповнолітній ОСОБА_3 наглядається в МДКЛ 3 24 з моменту народження , згідно довідки № 309 від 04.07.07 МДКЛ № 24.
Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в судовому засіданні підтвердили факт не проживання відповідача в спірній квартирі з 1995 року, а його малолітнього сина з часу народження, а також той факт, що відповідач, ще будучи підлітком, пішов проживати до батька, після розірвання шлюбу між батьками, за всі ці роки матір не відвідував, не допомагав, про існування онука позивач дізналася, отримавши квитанцію на оплату комунальних послуг.
Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, пояснили, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу між батьками пішов проживати до батька, оскільки у нього з матір’ю не склалися стосунки і вони не могли разом проживати, потім ОСОБА_2 пішов в армію, а повернувшись одружився і став проживати у дружини.
Суд критично оцінює ствердження ОСОБА_2 і надані ним на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог докази, стосовно отримання медичних послуг за місцем реєстрації, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Крім того, оплату заборгованості за комунальні послуги відповідач за первісним позовом здійснив лише у 2008 році, тобто після звернення ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом до суду, як і звернувся до райвідділу міліції з заявою про перешкоджання проживання за місцем реєстрації.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи не встановлено, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам. Натомість, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 тільки підтвердили факт тривалого не проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації без поважних причин.
Аналізуючи викладені докази по справі в сукупності, суд вважає встановленим, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з 1995 року, з заявами про усунення перешкод в користуванні житловою площею звернувся тільки під час розгляду справи в суді, що не спростовувалось та не оспорювалось відповідачем в судовому засіданні, поважність причин відсутності у спірній квартирі протягом тривалого часу відповідачем доведена не була, у зв’язку з чим суд вважає первісний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про порушення права та вселення в житлове приміщення суд вважає за необхідне відмовити, оскільки ОСОБА_2 не надав суду докази того, що ОСОБА_1 перешкоджала йому в проживанні в спірній квартирі, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 71,72,107 ЖК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Первісну позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі № 58 у будинку № 6 “А” по вул. Світлій в м. Харкові.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про порушення права та вселення в житлове приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення
Суддя Сиротников Р.Є.