Справа №1810/3174/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Подопригора

Номер провадження 11/788/239/13 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія - Одержання хабара

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Демченка М. О., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора – Савостьянової Л.В.

захисника - ОСОБА_2,

засудженого – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 22 березня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Лебедин, Сумської області, вул. Разіна, 28, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 368 КК України до штрафу в сумі 8500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням керівництва лікувально-профілактичними закладами району, організацією та забезпечення доцільності і економічного використання фінансів та матеріальних цінностей на строк два роки.

Стягнено з ОСОБА_3 судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 2452 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3, обіймаючи з 04 червня 2004 року посаду головного лікаря комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря ОСОБА_4, виконував в зв’язку з цим, відповідно до посадових обов’язків, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто являвся службовою особою, а також відповідно до п.п. а п.2 ч. 1 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” являвся посадовою особою юридичної особи публічного права і є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

У травні 2012 року ОСОБА_3 домовився з директором ТОВ “Водограй” ОСОБА_5 про укладання договору підряду на виконання ремонтних робіт системи опалення сільської лікарської амбулаторії с. Ворожба Лебединського району. Під час вказаної розмови у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на власне протиправне збагачення, а саме – на одержання від ОСОБА_5 хабара за укладення договору підряду на виконання вищевказаних ремонтних робіт системи опалення, тобто за реалізацію прав та законних інтересів ОСОБА_5 як директора ТОВ “Водограй”. Реалізуючи свій злочинний умисел, 22 серпня 2012 року в період часу з 10-10 по 10-15 год., під час особистої зустрічі, ОСОБА_3, перебуваючи у своєму службовому кабінеті по вул. Першогвардійській, 17 в м. Лебедин, домовився з ОСОБА_5 щодо передачі йому хабара в сумі 3500 грн. 14 вересня 2012 року в період часу з 11-25 до 11-30 год. ОСОБА_5 прибув до комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря ОСОБА_4 по вул. Першогвардійській, 17 в м. Лебедин, де передав ОСОБА_3 в якості хабара за укладання договору підряду на виконання вищевказаних ремонтних робіт гроші в сумі 3500 грн.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, а також постанову сотаннього від 21.03.2013 року про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності та звільнити його від останньої у зв’язку з дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України, закривши провадження по справі, мотивуючи свої вимоги тим, що він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному, надавав допомогу органам дізнання та досудового слідства для встановлення істини у справі, заподіяна злочином шкода була відшкодована, оскільки гроші в сумі 3500 грн. були в нього вилучені. Тобто суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання і постановив обвинувальний вирок.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в зміненій апеляції також просить скасувати вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції у своїх висновках, викладених у вироку та у постанові про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_3 допустив суттєві суперечності щодо наявності дійового каяття з боку засудженого.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляції, прокурора на підтримку зміненої апеляції про скасування вироку суду та часткову підтримку апеляції засудженого, виконавши вимоги ст. 318 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляція прокурора – частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 в скоєні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 368 КК України за обставин, наведених у вироку, ґрунтуються на зібраних та перевірених у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку доказах, в тому числі на показаннях засудженого, який повністю визнав свою вину, і в поданих по справі апеляціях під сумнів не ставляться.

В той же час згідно з вимогами ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула шкоду.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_3 у звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям, у своїй постанові від 21.03.2013 року послався, що факт щирого каяття підсудного у вчинені злочину не знайшов свого підтвердження. В той же час, постановляючи обвинувальний вирок відносно засудженого, в його мотивувальній частині при вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, суд першої інстанції, всупереч своїм же висновкам, викладеним у вищевказаній постанові, зазначив, що ОСОБА_3 в скоєному щиро розкаявся.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, після вчиненого ним злочину щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і фактично усунув заподіяну шкоду, що вказує на наявність в його діях дійового каяття.

Вимогами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» визначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачене у ст. 45 КК України, є обов’язковим і його треба здійснювати в порядку ст. 7-2 КПК України, незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку про вмотивованість посилань засудженого в поданій апеляції на необґрунтоване незастосування судом першої інстанції до нього вимог, передбачених ст. 45 КК України, оскільки такі висновки суду, за наявності в діях останнього дійового каяття, суперечать ч.2 ст. 7-2 КПК України (в редакції 1960 року), яка визначає, що за таких обставин суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Відповідно до ст. 376 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Виходячи із зазначеного, а також з того, що фактичні обставини справи, винуватість засудженого, кваліфікація злочину ніким не оспорені, колегія суддів вважає за необхідне, апеляцію засудженого задовольнити, вирок та постанову суду скасувати, а справу закрити, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 45 КК України, у зв’язку із дійовим каяттям.

З наведених же підстав апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки вирок суду підлягає безперечному скасуванню.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України та п.п. 11, 13, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 22 березня 2013 року відносно ОСОБА_3 та постанову Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2013 року, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям – скасувати.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 368 КК України на підставі ст. 45 КК України, у зв’язку із дійовим каяттям, закривши провадження по кримінальній справі.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7