Справа №2-4716\2009 рік.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 травня 2009 року Московський районний суд м. Харкова
в складі : головуючого – Сиротникова Р.Є.
при секретарі - Хмельковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб – Московської районної в місті Харкові ради, сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права та вселення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона проживає у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира не приватизована. 05.09.1990 року вона прописала за вказаною адресою свого сина – ОСОБА_3 для надання їй допомоги в догляді за хворою матір’ю ОСОБА_4 Через декілька місяців після прописки у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 виїхав зі вказаної квартири і більше в ній не проживав до самої смерті. У 2004 – 2005 роках між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір з приводу вказаної квартири, результатом якого стали неодноразові звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до суду. Так 14.09.2005 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду міста Харкова із позовом про зміну договору найму житлового приміщення, в якому просила суд змінити договір найму та відкрити на її ім’я окремий особовий рахунок на кімнату площею 17,3 кв. м. Для унеможливлення задоволення позовних вимог ОСОБА_1, як зазначає позивач, ОСОБА_3 прописав у спірній квартирі свою дочку – онуку ОСОБА_1 - ОСОБА_2, 1990 року народження, яка на той час проживала за адресою: АДРЕСА_2, де і проживає на теперішній час. Фактичного вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру не було.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 у квартирі не проживала, квартирою не цікавилась, оплат за квартиру не проводила. У відповідності до ч.1 ст.71 позивач просить суд визнати ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою та скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд поновити її порушене право та вселити у квартиру АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона була прописана у спірній квартирі у 2005 році. У цій квартирі на той час також була прописана її бабуся ОСОБА_1, 1929 року народження, однак вона у квартирі не проживала, а фактично проживала постійно за адресою: м. Харків, вул. Польова, 2. Починаючи з 2008 року ОСОБА_1 почала поводити себе неадекватно, систематично порушувати права ОСОБА_2 на житло, лаятись на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами, провокувати її на скандали, перестала пускати до спірної квартири, в результаті чого вона, починаючи з 2009 року не може увійти до спірного житла, оскільки ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у цьому.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють на підставі довіреності, та прокурор Московського району м. Харкова, який здійснював представництво ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 45 ЦПК України, підтримали первісні позовні вимоги, вказавши, що ОСОБА_2 у спірній квартирі фактично не проживає і не проживала. Зазначену квартиру її мати здає тимчасовим мешканцям для проживання і фактично ОСОБА_2 квартирою ніколи не цікавилась. Сама ОСОБА_1 деякий час проживала у своєї невістки – ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3, однак через неможливість і надалі проживати у невістки ОСОБА_1 переселилася у свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1. При цьому в своїй квартирі вона виявила мешканців, які знімали цю квартиру у матері ОСОБА_2 та платили їй гроші за користування квартирою. ОСОБА_2 на той період у квартирі не було.
Після смерті сина позивача за первісним позовом ОСОБА_3 постало питання щодо необхідності приватизації спірної квартири. 16.12.2008 року ОСОБА_1 у зв’язку з цим написала листа в якому повідомляла ОСОБА_2 про заміну дверей у квартирі, просила її з’явитися до квартири для отримання ключів від неї, просила надати документи, необхідні для приватизації квартири, в тому числі згоду на приватизацію квартири. Вказаного листа відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 отримала 27.12.2008 року особисто. Відповіді на зазначеного листа ОСОБА_1 не отримала, ОСОБА_2 за ключами до неї не з’явилася, документів для приватизації квартири, в тому числі згоди на приватизацію не надала. Окрім цього неодноразово мали місце телефонні розмови з відповідачкою за первісним позовом та її матір’ю, в яких йшлося про необхідність приватизувати квартиру, однак згоди на приватизацію квартири ОСОБА_1 не отримала, жодних документів їй надано не було. Зважаючи на викладене у 2009 році ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою. У задоволенні зустрічного позову просили від мовити.
ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діють на підставі довіреності, в судовому засіданні проти первісного позову ОСОБА_1 заперечували, просили задовольнити зустрічний позов, поновити порушене право та вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1, оскільки вселитися добровільно вона не має змоги, зазначивши, що ОСОБА_2 проживає у спірному приміщенні, має там свої особисті речі. Останнім часом погіршилися її відносини з бабусею – позивачем за первісним позовом ОСОБА_1, у зв’язку з чим та перестала пускати її до квартири. Також, ОСОБА_2 пояснила, що вперше в житті побачила свою бабусю ОСОБА_1 на попередньому судовому засіданні, у спірній квартирі вона проживала епізодично в період з кінця 2005 року по середину 2008 року. Коли захворів батько вона переїхала до матері за адресою: АДРЕСА_2 де й проживала надалі після смерті батька.
Представники третіх осіб – виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради та сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, які діють на підставі довіреностей, в судове засідання не з’явилися, направили заяви, у яких просили справу розглянути без участі представників третіх осіб та винести рішення на розсуд суду на підставі наявних матеріалів.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи є неприватизованою. У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, 1929 року народження та ОСОБА_2, 1990 року народження, що підтверджується довідкою Дільниці №34 КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_1 постійно проживає у зазначеній квартирі.
На протязі тривалого часу ОСОБА_1 неодноразово мала конфліктні ситуації зі своїм сином ОСОБА_3 з приводу спірного житла, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 змінила двері у спірній квартирі, про що повідомила ОСОБА_2, запропонувавши їй отримати ключі від спірної квартири та надати документи і згоду на приватизацію для вирішення питання приватизації спірної квартири. ОСОБА_2 на зазначеного листа відповіді не надала, бажання отримати ключі від квартири не висловила, інтересу до приватизації спільної квартири не проявила.
Допитана в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року по 26.11.2008 року. З родиною ОСОБА_2, які здали їй квартиру за договором найму її познайомив ОСОБА_10, квартира якого розташована поруч. Квартиру вона знімала спочатку у ОСОБА_3, після його смерті оплату квартири здійснювала його дружині ОСОБА_11. Вказала, що для проживання у спірному житлі вони вимушені були укласти з ОСОБА_3 договір про здійснення медичного патронажа та надання послуг з медичного патронажа по спеціальності «Сестринська справа». Зазначений договір був удаваною угодою та укладався для того, щоб приховати договір найму квартири, який фактично виконувався сторонами. ОСОБА_3 у спірному житлі не проживав, медичних послуг йому не надавалося. Свідок показала, що ОСОБА_11 регулярно навідувалася до квартири для отримання грошей за проживання. При цьому в квартиру ніколи не заходила, гроші отримувала з порогу. За період часу проживання ОСОБА_9 у спірній квартирі ОСОБА_2 там не проживала. За весь час ОСОБА_9 бачила ОСОБА_12 двічі. Бажання проживати у квартирі ОСОБА_2 не висловлювала.
Допитаний в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_13 показав, що він проживає у будинку АДРЕСА_1. Його квартира розташована прямо під спірною квартирою АДРЕСА_1. Родину ОСОБА_2 він знає давно. У квартирі №234 постійно проживали різні особи, яким ОСОБА_3 здавав квартиру на підставі договору найму житла. Про проживання у квартирі саме квартирантів йому відомо, оскільки з квартирантами в нього неодноразово виникали різного роду конфліктні ситуації, як то: залиття, голосна музика та інше, з приводу яких він звертався спочатку до самих квартирантів, а потім вимушений був звертатися і до правоохоронних органів та ОСОБА_3, якого вважав власником квартири. Після його звернень до ОСОБА_3 квартиранти зазвичай змінювалися. Приблизно у кінці 2008 року ОСОБА_3 помер. Останнім часом ОСОБА_13 бачить, що у квартирі проживає похилого віку жінка, яку він упізнав у позивачці ОСОБА_1 Відповідача по справі ОСОБА_2 свідок ОСОБА_13 бачить вперше. ОСОБА_13 також пояснив, що останні приблизно 7 років ОСОБА_3 задавав квартиру в найм різним особам. Сам у ній фактично не проживав.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_10 показав, що він проживає у квартирі АДРЕСА_1 на протязі останніх 38 років. З ОСОБА_3 познайомився близько 20 років назад. ОСОБА_15, як показав свідок ОСОБА_10, здавав спірну квартиру в найом. Показав, що ОСОБА_15 останнім часом, коли захворів, приходив до квартири приблизно раз на тиждень. До цього на протязі близько 10 років заходив інколи. На протязі останніх 10 років здавав квартиру квартирантам. Постійно в ній не проживав. Свідок ОСОБА_10 показав, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживала, з’явилася лише весною 2009 року, однак позивач за первісним позовом ОСОБА_1 її у спірну квартиру не пустила.
Допитана в ході судового слідства свідоки ОСОБА_16, пояснила, що вона на протязі тривалого часу знайома з родиною ОСОБА_3 знаходиться з ними у дружніх відносинах. Пояснила, що ОСОБА_2 постійно проживала у спірній квартирі. Показала, що декілька разів була в гостях у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Коли саме вона відвідувала спірну квартиру пояснити не змогла. Показала, що у спірній квартирі останні кілька років ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали постійно. Пояснити, з чого вона зробила висновок, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали постійно у спірній квартирі не змогла.
Свідок ОСОБА_17, допитана в ході судового розгляду справи, показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на одному прольоті зі спірною квартирою. Вказала, що знайома з родиною ОСОБА_3 та підтримує з нею дружні стосунки. Вказала, що ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі постійно, пояснила, що часто бачилась з ОСОБА_3, він неодноразово допомагав їй по хазяйству. Вказала, що висновок про те, що ОСОБА_2 проживає постійно у квартирі АДРЕСА_1 вона зробила на підставі того, що ОСОБА_3 часто заходив до неї.
Як вбачається з акту обстеження від 28.11.2008 року, складеним комісією у складі начальника дільниці №34 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» місто Харків Мамедзаде А.Є., майстра дільниці ОСОБА_19 та сусідів, які проживають у квартирах 230 та 247 в будинку АДРЕСА_1, та завіреного печаткою дільниці №34 КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 хоча і зареєстрована, однак, ніколи не проживала.
Відповідно до договору, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 від 29.07.2008 року, ОСОБА_9 постійно проживала у спірному приміщенні. Зазначений факт, також, підтверджується актом від 26.11.2008 року, складеним мешканцями квартир АДРЕСА_4 ОСОБА_20 та ОСОБА_10 та наймачем квартири №234 зазначеного будинку ОСОБА_9 про її проживання у спірній квартирі з 22 липня 2008 року та її виїзд зі спірної квартири.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримала повідомленням про вручення поштового відправлення за 27.12.2008 року з описом вкладення до поштового відправлення від 16.12.2008 року копії листа з проханням надати документи та згоду на приватизацію квартири та повідомлення про можливість отримати ключі від квартири.
У зв’язку з чим, суд вважає факт не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі більше ніж півроку без поважних причин доведеним, оскільки остання почала проявляти інтерес до житла тільки після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним житлом.
Вказані факти підтверджуються заслуханими в судовому засіданні поясненнями позивача за первісним позовом ОСОБА_1, заслуханими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10 З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених зазначеними свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи не встановлено, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам. Натомість факти, повідомлені свідками ОСОБА_16, ОСОБА_21 суд не приймає до уваги, оскільки зазначені особи є знайомими родини ОСОБА_2
Надану відповідачем за первісним позовом постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.03.2009 року за фактом, нібито перешкоджання ОСОБА_2 у проживанні в спірній квартирі суд розцінює як таку, що не має відношення до спору, оскільки звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу перешкоджання у проживанні їй у квартирі мало місце вже після звернення останньої до суду та прийняття справи до провадження, після отримання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 повістки суду та не доводить факту проживання ОСОБА_2 у спірному житлі до виникнення спору, як не доводить і поважності причин її не проживання у спірній квартирі.
Аналогічні висновки суд робить і щодо наданих відповідачем по справі постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.03.2009 року, 15.04.2009 року, та 18.04.1009 року.
Суд критично оцінює довідку, видану ОСОБА_2 дільницею комунального підприємства «Жилкомсервіс», датовану 23.03.2009 роком, з якої вбачається, що ОСОБА_2 проживає і постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Суд прийшов до таких висновків, оскільки зазначена довідка, яка надана після прийняття судом справи до розгляду, суперечить акту, складеному працівниками дільниці «Жилкомсервіс» та сусідами спірної квартири 28.11.2008 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до суду та підписаної як працівниками дільниці «Жилкомсервіс» так і мешканцями будинку ОСОБА_20 і ОСОБА_22, підписи яких засвідчено начальником дільниці.
Окрім того, зазначена довідка суперечить наданим в ході судового розгляду справи поясненням як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 а також показанням свідків, допитаних в ході розгляду справи судом. Суд вважає, що зазначена довідка стосується лише факту реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі, який не оспорюється сторонами по справі.
Довідка від 28.10.2005 року комунального підприємства №171 Московського району міста Харкова про проживання та постійну реєстрацію ОСОБА_1 а також ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розцінюється судом як така, що не має значення для справи, оскільки не стосується періоду часу, спір щодо якого виник та розглядається у даній справі.
Відповіді Управління МВС України в Харківській області на ім’я ОСОБА_1, надані до суду ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки вони адресовані не тій особі, яка надала їх до суду і не зрозуміло, яким чином вони потрапили до ОСОБА_2
Квитанції про оплату ОСОБА_2 послуг телефонного зв’язку суд не вважає такими, що підтверджують факт проживання ОСОБА_2 у спірному житлі або поважність причин її не проживання. Більш того, вказані квитанції не є доказом і того, що виплати за ними здійснені саме ОСОБА_2
Таким чином, суд приходить до висновку, що з наданих позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 як доказ доводів, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення на позов ОСОБА_23, квитанції по оплаті послуг телефонного зв’язку неможливо зробити висновок ким саме оплачені зазначені послуги. Більш того, зазначені квитанції в будь-якому випадку не можуть бути доказом проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі.
Довідки з місця навчання ОСОБА_2, свідоцтво про смерть, та інші, надані позивачем за зустрічним позовом, суд оцінює як такі, що не мають відношення до суті справи, що розглядається, оскільки факти, які підтверджують дані докази сторонами по справі не оспорюються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 10,11,60, 88, 212,215 ЦПК України
В И Р І Ш И В :
Первісний позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про поновлення порушеного права та вселення – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня оголошення рішення.
Суддя Сиротников Р.Є.