Справа №  2-336/09

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого – судді Кузіної Ж.В.

При секретарі Федорченко О.В.

За участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  по аліментам та за зустрічною позовною заявою  ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення  заборгованості по аліментам посилаючись на те, що згідно рішення Київського районного суду м. Полтави відповідач зобов»язана сплачувати аліменти на його користь  на утримання синів у розмірі ј частини всіх видів її заробітку. Виконавчий лист  був звернутий на виконання, але з 2002 року відповідач аліменти не сплачувала, заборгованість складає  7 092 грн. 23 коп. 10.06.2008 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв»язку з повноліттям дитини.

04.12.2008 року відповідач звернулась до суду з зустрічною позовною заявою  про звільнення від сплати заборгованості , оскільки з 2002 року по липень 2008 року проживала разом з позивачем та дітьми у АДРЕСА_1, мала з позивачем спільний бюджет, за спільні кошти утримували дітей, на рівні з позивачем забезпечували їх харчуванням, одягом, вела домашнє господарство.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та додаткового пояснив, що незважаючи на розірвання шлюбу, з грудня 2002 року вони з відповідачем проживали однією сім»єю АДРЕСА_2, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Відповідач не достатньо в добровільному порядку  витрачала кошти на утримання дітей. За період з 2002 року по 2008 рік склалась заборгованість по аліментам у розмірі 7 092 грн. 23 коп., яку просив стягнути з відповідача на його користь. За вказаний період зі скаргами  на невиконання рішення суду  не звертався, оскільки відповідач  проживала разом з ним та дітьми. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити  у його задоволенні .

Відповідач ОСОБА_3 позов заявлений до неї не визнала , уточнила свої позовні вимоги , а саме просила звільнити її від сплати заборгованості по аліментам, оскільки в період з 2002 року по липень 2008 року вона проживала разом з відповідачем та дітьми однією сім»єю, мали спільний бюджет, разом харчувались, придбавали  необхідні речі для дітей. Просила у задоволенні позовних вимог  позивача  відмовити, свій позов задовольнити.

Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні  вимоги ОСОБА_4  мають бути задоволені.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського райсуду м. Полтави від 03.12.2002 року  з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі ј частини на утримання дітей  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Виконавчий лист звернутий до виконання.

10.06.2008 року державним виконавцем  винесено постанову про закінчення виконавчого провадження  з примусового виконання  виконавчого листа  № 2-5113 від 03.12.2002 року  виданого Київським райсудом м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей  ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини  всіх видів заробітку. Заборгованість складає 7 092 грн. 23 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів  суд може повністю або частково звільнити його від сплати  заборгованості за аліментами, якщо вона виникла  у зв»язку  з його тяжкою  хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

У судовому засіданні не заперечувалось сторонами, що в період з 2002 року по 2008 рік сторони проживали однією сім»єю за адресою АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, мали єдиний бюджет. Вказані обставини підтвердити і їх діти , допитані в судовому засіданні як свідки  ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які пояснили, що у період з 2002 по 2008рр. їх батьки, сторони по справі та вони  мешкали разом, вели спільний бюджет.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 статті 60, ч.1 ст. 131 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом, Сторони зобов»язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача щодо несплати відповідачем аліментів, оскільки  вказані обставини суперечать зібраним по справі доказам в їх сукупності, крім того позивач у судовому засіданні підтвердив, що  за період з 2002 по 2008 рік зі скаргами на дії ВДВС з приводу невиконання рішення про стягнення аліментів не звертався, вказане питання  не вирішував, оскільки відповідач ОСОБА_2 проживала разом з ним та вела спільний бюджет. Всі сварки та непорозуміння в сім»ї виникали з приводу  сімейного бізнесу.

Керуючись ст. 197 СК України, ст.ст. 10,11,60, 88,131,209, 212, 213-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2  задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам в сумі 7 092 грн. 23 коп.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з  дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                           підпис                                               ОСОБА_7

Копія вірна:
Суддя                                     Ж.В.Кузіна

ОСОБА_8Абрамова