Справа № 2-24/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

27 березня 2009 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого    Кіндяк І.С.

при секретарі   Ладур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, треті особи відділ Держкомзем Полтавського району, відділ містобудування та архітектури Полтавського району про визнання частково недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, скасування державного акту на право власності на землю та усунення перешкод в користуванні майном , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання частково недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, скасування державного акту на право власності на землю та усунення перешкод в користуванні майном, в обгрунтування своїх вимог зазначила, що 5.12.2000 року відповідачка ОСОБА_2 продала їй квартиру № 2 по вул. Жовтневій в с. Абазівка Полтавського району. В 2001 році позивачці стало відомо, що сесія сільської ради рішенням від 27.01.1994 року передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку , площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,17 га та для гаражного будівництва 0,01 га. Після продажу квартири відповідачка  користується земельною ділянкою, перешкоджає їй у праві власності майном, а саме прибудинковою територією, вважає, що земельна ділянка булі будинку надана відповідачки незаконно  і просила визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району про надання відповідачки земельної ділянки та зобов»язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні майном.

В судовому засіданні позивачка, її представник та адвокат позовну заяву підтримали в повному обсязі надавши пояснення аналогічні тексту позовної заявіви.

Відповідачка надала суду заяву розглядати справу без її учаті, так як вона є інвалідом першої групи і не може рухатися, з позовними вимогами не згодна. Представник відповідачки та її адвокат заперечили проти позовних вимог просили відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача  ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району вирішення даного питання поклався на розсуд суду.

Представники третіх осіб відділу Держкомзем Полтавського району та відділу містобудування та архітектури Полтавського району в судове засідання не з»явилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи буз їх участі.

Суд заслухавши пояснення позивача, адвокатів, представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 5.12.2000 року ОСОБА_2 продала а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1.

Згідно державного акту на право власності на землю виданого 02.09.1994 року, згідно рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району  27.01.1994 року,  відповідачці ОСОБА_2  передано у приватну власність земельну ділянку  площею 0,43 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно довідки  ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району житловий будинок по вул. Жовтнева, 15 в с. Абазівка,  розташований на земельній ділянці державного фонду, частина даної земельної ділянки знахожиться у власності ОСОБА_2

Рішенням Полтавського районного суду від 29.01.2002 року скаргу ОСОБА_2  на рішення сесії сільської ради про припинення її права власності на земельну ділянку , задоволено, а рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району від 16.10.2001 року, визнано незаконним. Рішення вступило в силу 08.03.2001 року є чинним на даний час.

Відповідно до вказаного рішення позивачка ОСОБА_1 звернулася до сільської ради  про надання їй земельної ділянки площею 0,03 га. після того як придбала квартиру у ОСОБА_2, тобто дане питання вже досліджувалося в судовому порядку, де встановлено, що позивачка не мала притензій до ОСОБА_2 по використанню земельної ділянки та не зверталася до суду з приводу усунення перешкод в користуванні купленою квартирою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, ніхто не може бути противоправно позбавлений права власності.

Згідно ч. 1  ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, ч. 2 передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

    Стаття 40 Земельного Кодексу України передбачає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої  влади  або органів  місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та   обслуговування   жилого  будинку,  господарських  будівель  і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 5.12.2000 року ОСОБА_2 продала а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1, без земельної ділянки і  будь яких претензій чи пропозицій зі сторони позивачки щодо земельної ділянки , її продажу, надання в аренду не надходило.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, відповідачка огородила вказану земельну ділянку парканом із-за якого вона та інші члени її сім»ї не мають змоги вільно пройти до входу, проїхати каляскою, занести речі, тощо.

Представник відповідача пояснив, що дійсно  дана земельна ділянка огорожена парканом який відповідачка згідна привести  відповідно до законодавства.

Відповідно висновку судово-технічної експертизи, огорожа, яка встановлена навколо квартири № 2 в будинку по вул. Жовтневій, 15 в с. Абазівка Полтавського району не відповідає вимогам ДБН 360-92** в частині відстані від огорожі до будинку.

Суд вважає, що позов в частині визнання частково недійсним рішення шістнадцятої сесії двадцять першого скликання від 27.01.1994 року, а саме державного акту на право власності на землю виданого 02.09.1994 року, в самтині передачі відповідачці ОСОБА_2  земельної ділянки площею 0,03 га. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні майном підлягають частковому задоволенню, так як паркан не відповідає державно-будівельним вимогам його необхідно реренести на відповідну відстань. Вимога про зобов»язання відповідача знести паркан задоволенню не підлягає, так як земельна ділянка є приватною власністю  яку вдасник має правл використовувати на власний розсуд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 - 14, 18, 88, 209, 212-215, 218, 292  ЦПК України, ст.ст. 40, 116, 140 Земельного Кодексу України, ст.ст. 321, 373, 386, ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користування майном ОСОБА_1 шляхом встановлення паркану, який огороджує земельну ділянуку, відповідно до ДБН 360-92** в частині відстані від огорожі до будинку, а саме квартири АДРЕСА_1.

В позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, скасування державного акту на право власності на землю, відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2   на користь   ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 4,25 грн. та на інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 3,75 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:

Справа № 2-24/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

27 березня 2009 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого    Кіндяк І.С.

при секретарі   Ладур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, треті особи Держкомзем Полтавського району, відділ містобудування та архітектури Полтавського району про визнання частково недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, скасування державного акту на право власності на землю та усунення перешкод в користуванні майном , -

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою в обґрунтовані доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 10 - 14, 18, 88, 209, 212-215, 218, 292  ЦПК України, ст.ст. 40, 116, 140 Земельного Кодексу України, ст.ст. 321, 373, 386, ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користування майном ОСОБА_1 шляхом встановлення паркану, який огороджує земельну ділянуку, відповідно до ДБН 360-92** в частині відстані від огорожі до будинку, а саме квартири АДРЕСА_1.

В позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району, скасування державного акту на право власності на землю, відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2   на користь   ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 4,25 грн. та на інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 3,75 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: