Справа  №   2а-312\2009р.

                                                        ПОСТАНОВА

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              17 березня   2009  року      Суддя   Носівського  районного  суду  Чернігівської  області  Кучерявець  О.М.  ,  розглянувши  в  порядку  письмового  провадження  справу  за   адміністративним позовом   ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  Фонду  України  в  Носівському  районі  Чернігівської  області  про  нарахування  недоплаченої  соціальної  допомоги  ,  

                                                      ВСТАНОВИВ :

              В  адміністративному  позові  до  суду   позивачка  просила  суд  зобов»язати  відповідача  нарахувати  щомісячну  соціальну  допомогу  у  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком    та  забезпечити  її  виплату  за  2006-2007  роки  ,  вказавши, що  вона  , як  особа  ,  що  має  статус  дитини   війни  ,  має право  на  отримання  соціальної  допомоги  ,  але відповідач  не  здійснював  нарахування  передбаченої  Законом  України  «  Про  соціальний  захист  дітей  війни  « допомоги  , тому  позивачка  просить  суд  зобов»язати  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Носівському  районі  нарахувати  і  виплатити  щомісячну  соціальну  допомогу  ,  що  не  виплачена  у  2006 – 2007  роках.            

              Позивачка  та представник  відповідача  просили   в своїх  заявах  про  розгляд  справи   у  їх  відсутності  ,  тому    відповідно  до  ч. 3 ст.  122  КАС  України  , розгляд  справи  проводиться   в  порядку  письмового  провадження  .

              Дослідивши  письмові   докази  , що  маються   у  справі   ,   суд  приходить  до  наступного   ,  а саме  ,  що   ОСОБА_1 відповідно до  Закону   України  від  18 .11. 2004  року   за  №   2195   «  Про  соціальний  захист  дітей  війни  «  є  особою  ,  яка   має  статус  дитини  війни.  Це  підтверджується  копією  посвідчення  ,  виданого  на  ім»я  позивачки  за  №  590977 ( а.с.6).

              Відповідно до ст.6  Закону  України «  Про  соціальний  захист  дітей  війни»  (станом  на  01.01.2006 -31.12.2007 роки)   дітям  війни  пенсії  або  щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна  допомога  ,  що  виплачується  замість пенсії  , підвищуються  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  .  З  01 січня  2008   року  дана  норма  передбачала  виплату   дітям війни  до  пенсії  або щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної  соціальної  допомоги  ,  що  виплачується  замість  пенсії  ,  підвищення  у  розмірі  надбавки  ,  встановленої  для  учасників  війни .

               Дія  ст. 6   Закону   України  «  Про  соціальний  захист   дітей  війни» зупинялася  Законом  України  « Про  державний  бюджет на  2006  рік «  та  Законом  України  « Про  державний  бюджет  на  2007  рік «

               Конституційний  Суд  України  у  рішенні  від  09 липня  2007  року  сформував  правову  позицію  , згідно  якої  Закон « Про  державний  бюджет  України « ,  як  правовий  акт  ,  чітко  зумовлений  поняттям  бюджет  ,  як  плану  формування та  використання  фінансових  ресурсів  , має  особливий  предмет  регулювання  ,  відмінний  від  інших  законів  України –він стосується  виключно встановлення  доходів  та  видатків держави  на  загальносуспільні  потреби  ,  зокрема  і  видатків  на  соціальний  захист  і  соціальне  забезпечення  ,  тому   цим  законом  не  можуть  вноситися  зміни  ,  зупинятися  дія  чинних  законів  України  ,  а  також  встановлюватися  інше  ( додаткове) правове  регулювання  відносин  ,  що  є  предметом   інших   законів  України . Цим  рішенням  Конституційний  Суд  України  визнав  пункт  12  статті  71  Закону  України   «Про  державний  бюджет   України  на  2007  рік «  , Яким  зупинено  дію  статті  6  Закону  України  «  Про  соціальний  захист  дітей  війни  « таким  ,  що  не  відповідає  Конституції.

                  Відповідно  до  положень  Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  від  01  листопада  1996  року  №  9 «  Про  застосування  Конституції  України  при   здійсненні  правосуддя»  ,  суди  при  розгляді  конкретних  справ  мають  оцінювати  зміст  будь  - якого  закону  чи  іншого  нормативно – правового  акту  з  точки  зору  його  відповідності  Конституції .  Судові  рішення мають  ґрунтуватись   на  Конституції ,  а  також  на  чинному  законодавстві  , яке  не  суперечить  їй.

              З огляду  на  вказане  ,  при  вирішенні  даного  спору  необхідно  застосувати положення  Закону  України  « Про  соціальний  захист  дітей  війни « ,  а  не  положення  Законів   України  «  Про  державний  бюджет  України на  2006  рік»  та  « Про  державний  бюджет  України  на   2007  рік  «.

              А  тому    суд  приходить  до   наступного  ,  що  при  нарахуванні  належної   позивачу  пенсії  або  щомісячного   довічного  грошового  утримання   чи  державної  соціальної допомоги  ,  що  виплачується  замість  пенсії ,  необхідно  врахувати  вимоги  ст.6  Закону  України  «  Про  соціальний  захист  дітей  війни».  

             Відповідно  до  ч.2  ст. 99  КАС  України  ,  для   звернення   до  адміністративного суду  за  захистом  прав  ,  свобод  та   інтересів  особи  встановлюється   річний  строк.

             ОСОБА_1 16.02.2009 року  подала  адміністративний позов  про визнання  незаконними  дій Управління  Пенсійного фонду  України в  Носівському  районі  ,  що  мали  місце  у  2006-2007 роках , тобто  з  порушенням  строку  звернення  до  адміністративного  суду .

             У  поданій   позовній  заяві  позивачка   просить  суд  поновити  пропущений  нею  строк ,  обґрунтовуючи  цю  вимогу  тим  ,  що  вона  дізналася  про  порушення  своїх  прав  лише  після  висвітлення  у  пресі  Конституційного  Суду   України  № 6 – рп \ 2007  від  09  липня  2007  року  .

              Відповідно  до  ст. 102  КАС  України ,  пропущений  з  поважних  причин  процесуальний  строк  , встановлений  законом  ,  може  бути  поновлений.  

              Вирішуючи  питання  про  поновлення  пропущеного  строку  суд  виходить  з  того  ,  що  відповідно  до ч.2  ст. 99  КАС  України  ,  строк  для  звернення  до  адміністративного   суду  обчислюється  з  дня ,  коли  особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися    про  порушення   своїх  прав ,  свобод  чи  інтересів.

               В  запереченні  на  позовну  заяву  відповідач вказує на  те ,  що   позов  не  підлягає задоволенню  тому , що  вимоги  позивачки  суперечать  нормам  чинного  законодавства  з наступних підстав  ,  а  саме  ,  що  відповідно  до  п.2  ст. 99  КАС  передбачено  звернення   до  адміністративного   суду   за  захистом  прав  ,  свобод  і інтересів   особи  протягом  встановленого   річного   строку  ,  а  тому  посилання   позивача   на  відновлення  пропущеного  строку   для  звернення  до  суду   за  захистом порушених  прав   за  період  з 01.01.2006 року по  31.12.2007  року   мають  бути  спростовані .

               Рішення  Конституційного  Суду  України  ,  яким  визначено  ,  що  Законом «Про  державний  бюджет  України  «  не  можуть  вноситися  зміни  ,  зупинятися  дія  чинних законів  України ,  а  також встановлюватися  інше  (  додаткове  )  правове  регулювання  відносин  ,  що  є  предметом   інших  законів   України  ,  прийняте  09 липня  2007  року. Дане  рішення  Конституційного  Суду   України  було  опубліковано  в  Офіційному  віснику  України  № 52  від  27 липня  2007  року.  Протягом  липня  - серпня  2007 року  це  Рішення  Конституційного  Суду  України  неодноразово   опубліковувалося  також  в інших  періодичних  виданнях  ,  що є  загальнодоступними   для  населення  України. Жодних  доказів  ,  що  підтверджували  б неможливість  позивача  ознайомитися  з  вказаним   Рішенням  Конституційного  Суду  України немає.

                 Отже ,  позивачка   повинна  була  дізнатися   про  порушення  свого  права  в  липні – серпні  2007  року ,  але  ,  не  зважаючи  на  це  подала  адміністративний  позов  лише  16.02.2009  року ,  чим  пропустила  процесуальний строк  для  звернення до  суду .

                  А  тому  суд  приходить  до  висновку ,  що  заява ОСОБА_1  про  поновлення  пропущеного  процесуального  строку  є  такою  ,  що  задоволенню  не  підлягає.

                 Враховуючи те ,  що  відповідач  в  запереченні  проти позову  позивачки  наполягає на  пропущенні  строку  для  звернення  до  суду ,  то  відповідно до ч.1 ст.100 КАС України  ,  в  задоволенні  адміністративного  позову  слід  відмовити.                  

                 Беручи  до  уваги  вище  викладене  та  керуючись  ст.  99 , ст.  100, 158-163     КАС  України  ,

                                                      ПОСТАНОВИВ:

                       Відмовити  ОСОБА_1  в  задоволенні  адміністративного  позову  до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Носівському  районі  про  нарахування  недоплаченої соціальної допомоги  протягом 2006 – 2007  років  у  зв»язку  з пропущенням  строку  звернення  до  суду .

                       Заява  про  апеляційне   оскарження   постанови   може  бути  подана  до  Київського   адміністративного   суду   через   Носівський     районний   суд   Чернігівської   області   протягом   десяти  днів   з  дня   отримання  сторонами  копії   постанови .  Апеляційна  скарга   на  постанову   суду   першої  інстанції  подається   протягом  двадцяти  днів   після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження  .

                  СУДДЯ                                                                        О.М.КУЧЕРЯВЕЦЬ