Справа № 22 Ц - 432/ 2008 р.            Головуючий 1-ї інстанції: Коваль B.I.

Категорія -                                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

УХВАЛА

26 березня 2008 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                        Галущенка О.І.

суддів:                                   Колосовського С.Ю., Шолох З.Л.

при секретарі:                      Негрун І. О.

за участі:

представника

позивача -                           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2007 p., постановлену за

позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності на   майно, виключення його   з   акту опису ( звільнення від арешту),

встановила:

В листопаді 2004 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності на майно, виключення його з акту опису ( звільнення від арешту).

Позивач зазначав, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2004 p., в порядку забезпечення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про повернення кредитних коштів, накладено арешт на належне йому майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1

За цією адресою знаходиться швейний цех, що належить пп. ОСОБА_1

Приміщення цеху орендоване останнім у НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області.

Державний виконавець неправомірно включив до акту опису від 29.10.2004 р. належні позивачу оверлоки та промислові швейні машини на загальну вартість 130.000 грн. і безпідставно передав їх на зберігання ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Посилаючись на ці обставини позивач просив про визнання за ним права власності на це майно та виключення його з акту опису.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2007 р. постановлено про закриття провадження у цій справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на її невідповідність вимогам процесуального закону.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1 ГПК України, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право на звернення до господарського суду згідно з підвідомчістю господарських справ, встановленою ст. 12 ГПК України..

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2004 p., в порядку забезпечення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про повернення кредитних коштів, накладено арешт на належне йому промислове устаткування швейного цеху, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1

З наданих останнім документів вбачається, що частину майна, яке включено до акту опису, ОСОБА_3 який є приватним підприємцем з 2000 p., придбав у Торговому домі швейних машин 14.03.2003 р.

В позовній заяві ОСОБА_1, який також є підприємцем з 2000 p., оспорює право власності ОСОБА_3 на зазначене майно, надавши фактичні дані про його право власності на описане промислове устаткування.

Таким чином, має місце спір між підприємцями та юридичною особою, якою є ЗАТ КБ «ПриватБанк», стосовно права власності на промислове устаткування, що є засобом виробництва у підприємницькій діяльності, який у відповідності до положень ч. 1 ст. 1, п.1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, має розглядатися господарським, а не загальним судом.

Встановивши зазначені обставини, суд обґрунтовано, виходячи з вимог п.1 ч.1 ст.. 205 ЦПК України, закрив провадження у цій справі, роз'яснивши позивачу до юрисдикції якого віднесено розгляд таких справ.

Помилкове застосування судом терміну «підсудність» у резолютивній частині ухвали замість «юрисдикція»( підвідомчість), не дає підстав вважати її незаконною, оскільки судом правильно зазначено про те, що розгляд цієї справи має здійснювати господарський, а не загальний суд.

Доводи апеляційної скарги про помилковість закриття провадження у справі, з посиланням на положення ст.. 385 ЦПК України та ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не можуть бути взяті до уваги, оскільки юрисдикція суду, який має розглядати зазначений спір, визначається не зазначеними нормами, а ст..ст.1, 12 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2007 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України.