Справа № 22 Ц - 622/2008 p.         Головуючий 1-ї інстанції: Пісоцький О.М.

Категорія-23                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

26 березня 2008 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:                    Галущенка О.І.

суддів:                             Шолох З.Л., Колосовського С.Ю.

при секретарі - Негрун І. О.

за участю:                      ОСОБА_1

розглянувши у   відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області    від 21. 01. 2008 р., у справі за

позовом

ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Вісла» ( далі- Підприємство) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановила:

14.09.2007 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підприємства про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В подальшому він змінив позовні вимоги та вимагав розірвання договору оренди земельної ділянки і стягнення заборгованості з орендної плати.

Позивач зазначав, що у 2005 р. він уклав з Підприємством договір оренди земельної частки строком на 10 років.

Зазначений договір був зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок 29.05.2006 р.

Договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі».

Крім того, орендар не виконує умови договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування землею, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 115,64 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про розірвання договору.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21.01.2008 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для розірвання угоди, ставить питання про скасування рішення і просить постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та необгрунтованність висновків суду.

Перевіряючи законність і обгрунтованність рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами п. 38 Договору, договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та ч.2 ст. 651 ЦК України, договір оренди землі може бути розірвано у разі істотного порушення його умов.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при його укладенні.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2005 р. позивач уклав з Підприємством договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Зазначений договір був підписаний сторонами та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок 29.05.2006 р. Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», де також знаходиться кадастровий план цієї земельної ділянки. (а.с-5-6)

Актами (а.с-7) були закріплені межі земельної ділянки межовими знаками та відбулася передача земельної ділянки орендодавцем орендарю.

З доданого до матеріалів справи державного акту видно, що він містить план та опис зовнішніх меж земельної ділянки.

З цих фактичних даних та змісту договору видно, що сторони досягли усіх суттєвих умов угоди, вона призвела до реальних правових наслідків, які полягають у тому, що орендар з часу укладення угоди набув права користування орендованою земельною ділянкою, а орендодавець отримує обумовлену договором орендну плату, розмір якої, не нижче рівня, встановленого Указом Президента України від 13.09.2002 р.

Таким чином, немає підстав вважати, що під час вчинення угоди не було додержано будь-якої з умов, передбачених ст.. 203 ЦК України або що умови договору не виконуються орендарем.

Посилання на недоплату орендної плати за 2007 р. у розмірі 115 грн.64 коп., також не може бути підставою для розірвання угоди, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається, що недоплата зазначеної суми пов'язана з виконанням підприємством обов'язків податкового агента відповідно до вимог п.9.1.2, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-IV, щодо нарахування та сплати до бюджету податку з доходу орендодавця у вигляді орендної плати і не може розцінюватись як порушення договору.

Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і прийшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для розірвання угоди.

З врахуванням цього висновку, який відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, судом ухвалене обгрунтоване і законне рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта про наявність підстав для розірвання договору не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наявним у справі доказам, які свідчать про дотримання орендарем усіх суттєвих умов договору.

Що стосується посилань на занижену нормативну оцінку землі, то зазначене питання не було предметом позовних вимог, а тому не могло бути і предметом апеляційного оскарження.

В той же час, позивач не позбавлений права на вирішення спору щодо переоцінки нормативної вартості землі або зміни умов договору стосовно розміру орендної плати шляхом звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області    від 21.01. 2008 р. залишити - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законої сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.