Справа 22ц-449/08                                                           Суддя першої інстанції Чернюк М.С.

Категорія 23                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                 Буренкової К.О.,

суддів:                                                                 Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" (далі - ТОВ "Струмок") про визнання договору недійсним,

встановила:

У липні 2007 р. ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ТОВ "Струмок" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що такого правочину він 01 березня 2005 р. з відповідачем не укладав.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив оска­ржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди хоча і не було підписано орендодавцем, але укладено з його відома та на виконання його волі, що на думку місцевого суду, не суперечить закону.

Між тим, з таким висновком районного суду погодитися не можна, оскільки він, всупе­реч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до нього без належної оцінки наявних у справі до­казів, що мають значення для справи та, як наслідок, неправильно застосував норми матеріа­льного права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору оренди від 01 березня 2005 р. позивач передав у користування відповідачу земельну ділянку площею 6,6 га на 15 років з річною орендною платою 1210 грн.

Позивач спірний договір не підписував і проти цього факту представник відповідача не заперечував. Відомостей про те, що позивач уповноважив іншу особу на його підписання, як це передбачено ч. 4 ст. 207 ЦК України, оспорений договір не містить.

Відповідно до ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодер­жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач довів наявність, перед­бачених п.3 ч. 1 ст. 203 ЦК України, підстав для визнання недійсним спірного договору оре­нди. Проте місцевий суд на такі обставини справи та зазначені вимоги цивільного права на­лежної уваги не зверну, в зв'язку з чим ухвалив помилкове рішення про відмову в задоволен­ні позову.

З огляду на такі обставини справи та вимоги цивільного законодавства, рішення суду першої інстанції в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рі­шення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК наслідком ухвалення такого рішення є присудження позивачу за рахунок відповідача понесених судових витрат у суді першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 315-316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2007 р. скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 березня 2005 р. між ОСОБА_1 і ТОВ "Струмок".

Стягнути з ТОВ "Струмок" на користь ОСОБА_1 286 грн. 50 коп. су­дових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців.