Справа № 2-4191/11

Провадження № 2/410/2664/11

19.10.2011

Справа № 2-4191/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Макарова М.О.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковського Костянтина Олександровича, треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора, Підгородненська міська рада Дніпропетровського району Дніпропетровського району про визнання права власності в порядку спадкування та визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування та визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсними, посилаючись на те, що її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 1979 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у 1981 році у них народилася вона - ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_7 ). У період шлюбу її батьки спільно збудували будинок АДРЕСА_1 . Отримали документи на домоволодіння на ім`я батька - ОСОБА_2 , а у 1985 році вони переїхали в зазначений будинок проживати з сім`єю за цією адресою, де вона проживає і по теперішній час з батьком, чоловіком та донькою, а також чекає ще дитину.

Її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті її матері відкрилась спадщина будинок АДРЕСА_1 , де вона з батьком фактично прийняли спадщину, як спадкоємці першої черги. Вона користувалася всім майном, яке знаходиться в будинку, та в будівельних пристроях. З чоловіком з 2000 року підтримують будівлю, зробили переобладнання в будинку, пораються на подвір`ї, саджаємо город, на що батько ніколи не заперечував, бо вважав її такою ж спадкоємицею домоволодіння. Батько зловживав спиртними напоями та опинився у лікарні, як онкологічно хворий з 2009 року з діагнозом -рак легенів, він почав лікуватися невідомими американськими препаратами, які виписувала Четверта міська лікарня м. Дніпропетровська. Також їй неодноразово доводилось викликати йому швидку допомогу та слідкувати за його станом здоров`я. Після його повернення із лікарні, їй випадково стало відомо, що батько продав будинок та земельну ділянку, на які вона також має право, як спадкоємець першої черги. Вони з батьком жили дружно, ніяких спорів відносно спадщини у них не було. Будучи хворим на рак, приймаючи психотропні ліки, під впливом цих ліків, батько зробив це відчуження. До нотаріальної контори, нотаріус її не викликав, тому вона не має достовірних даних відносно купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, вона не має оригіналів документів на домоволодіння та земельну ділянку, які батько забрав ,та не знає, де вони знаходяться. На її неодноразові запитання до батька відносно продажу домоволодіння, була відповідь, що він нічого не продавав. До неї почали приходити люди, які потребували, щоб вона зі своєю сім`єю виселилася, оскільки це їх будинок, вони його купили у батька. На її прохання показати документи про їх права на домоволодіння, відмовлялися. Вважає, що ці люди ввели батька в оману, оскільки дуже швидко оформили документи на домоволодіння та земельну ділянку на себе та приховують, в якій нотаріальній конторі було вчинено цей правочин. На даний час вона вагітна і про це знає батько, якби він був при здоровому глузді, то він би її та свою онуку і дитину яка народиться, не залишив би на вулиці, без даху над головою. Крім того, батько своїм правочином порушує права, як її, так і свої, оскільки після такого правочину він фактично опиняється на вулиці без притулку, хворим. Він потребує постійного піклування, нагляду лікарів. Все це робила вона з чоловіком, купували йому ліки, возили його до онкологічної лікарні, слідкували зо його станом здоров`я.

Батько також став жертвою шахрайських махінацій відповідачки ОСОБА_3 , у зв`язку із своєю безпорадністю. При складенні правочину нотаріус користувався документами, які не були перевірені Комунальним підприємством Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації". В будинку було зроблено переобладнання, та про це повинне було знати БТІ. Працівнику БТІ необхідно було вийти на місцезнаходження будинку, та вказати на самовільну перестройку в будівлі, та її переобладнання. Тому позивачка, з урахуванням уточнень, просила поновити їй процесуальний строк для звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом; визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного 01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським К.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1145; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0843 га , що розташована по АДРЕСА_1 , укладеного 01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровськогьт міського нотаріального округу Білаковським К.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1150.

Відповідачка ОСОБА_3 пред`явила до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зустрічний позов, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 вересня 2010 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки за тією ж адресою. Договори було посвідчено нотаріально, виконані процедури з державної реєстрації договорів, всі документи було оформлено з дотриманням порядку встановленого законом. ОСОБА_2 за всіма правовстановлюючими документами був єдиним власником будинку та земельної ділянки. В будинку також зареєстрована дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , про що свідчила довідка, видана Підгородненським міським спеціалізованим комунальним підприємством від 30 серпня 2010 року. При укладанні договорів ОСОБА_2 зобов`язувався вжити всіх необхідних заходів щодо виписки всіх осіб, які зареєстровані у будинку, оскільки вони не мають права власності на майно, про що зазначено в договорі купівлі-продажу. На питання, куди він з дочкою збирається виселитися, продавець відповідав, що має де жити тимчасово, а на отримані гроші, він міг би купити другий будинок меншої вартості, оскільки має борги, які терміново повинен сплатити.

Проте, заселитися в свій будинок вона не змогла, оскільки попередній власник ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_1 із сім`єю відмовляються звільнити будинок, хоча не мають права власності на будинок. Таким чином, вона не оже ані користуватися своїм власним майном, ані розпорячжатися ним, оскільки там проживаюь сторонні особи, які перешкодають їй в цьому. У зв`язку із цим, просила ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням, яке належить їй на праві приватної власності, зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звільнити її власний будинок, усунувши таким чином перешкоду в користуванні та розпорядженні її будинком та земельною ділянкою.

Представники відповідачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засідання позов ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити в його задоволенні, підтримавши зустрічний позов ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав та просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що під час підписання договорів купівлі-продажу він перебував у стані алкогольного сп`яніння та думав, що підписує договір завдатку, крім того, він хворий на рак та на той час приймав ліки, від яких у нього була втрата пам`яті. Дочці він говорив, що продав будинок та земельну ділянку.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позов ОСОБА_1 та просив його задовольнити, заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_3 .

Представник служби у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1 та не заперечувала проти його задоволення, заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_3 .

Представники позивачки в судовому засіданні підтримали пред`явлений позов та просила його задовольнити, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову.

Підгородненська міська рада направила на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справи без їхнього представника.

Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковський К.О. направили до суду листи, в яких просили розглядати справу у їх відсутність.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 24 листопада 1979 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , видане 24 листопада 1979 року Підгородненською селищною радою Дніпропетровського району, за актовим записом № 275). Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_10 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 15 жовтня 1981 року Підгородненською міською радою Дніпропетровського району, за актовим записом № 331), яка 04 вересня 1999 року уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на ОСОБА_11 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 , видане 04 вересня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 62).

Під час перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_2 спільно зі своєю дружиною ОСОБА_5 у період з 1983 року по 1993 рік збудували будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом станом на 27 серпня 2010 року (а.с.48-50).

Згідно ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку, а згідно ч. 1 ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 18 червня 2011 року виконкомом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом №151).

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Тобто, з наведених норм матеріального права випливає те, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є її чоловік -відповідач ОСОБА_2 та донька -позивачка ОСОБА_1 , але як вбачається з листа завідуючої Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. за вих. № 1174/01-16 від 12 травня 2011 року, перевіркою здійсненою згідно алфавітних книг обліку спадкових справ та книг обліку і реєстрації спадкових справ з період з 2001 року по цей час встановлено відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.100).

Як встановлено в судовому засіданні, і позивачка ОСОБА_1 , і відповідач ОСОБА_2 на момент смерті були зареєстровані та проживали у спадковому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відмітками про місце реєстрації у їхніх паспортах та довідкою ПМСКП № 24 від 30 серпня 2010 року відповідно (а.с.8,45,101-102) та після її смерті продовжували у нього проживати, вести господарство та покращували житлові умови.

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Свідоцтво про право на спадщину за законом, ані чоловік померлої, ані донька не отримували.

01 вересня 2010 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 , відповідно до якого він передав їй у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1145), не зважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_5 він не отримував, крім того він був не єдиним спадкоємцем за законом після її смерті.

Також, 01 вересня 2010 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 , відповідно до якого він передав їй у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1150), яка належала йому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 574694, виданого 04 квітня 2007 року на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Підгородненської міської ради від 08 серпня 2006 року № 193-4/V (а.с.40), але знову ж таки позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_5 і має право на свою частку у будинку, який належав її матері на праві спільної сумісної власності, а згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Виходячи з того, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , то вони є співвласниками спадкового майна, а відповідно до ч.1-3 ст. 362 ЦК України (в редакції 2004 року) у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

В порушення наведених норм права, позивачка ОСОБА_1 взагалі не знала про те, що спадкове майно було продане, тобто прямо встановлюється порушення її права, наданого чинним законодавством.

Згідно ст. 319 ЦК України (в редакції 2004 року) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 не є єдиним власником спірного нерухомого майна

Відповідно до ст. 203 ЦК України (в редакції 2004 року) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, а згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України (в редакції 2004 року) 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, оскільки вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірного нерухомого майна, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки вона, як спадкоємець за законом після смерті матері має право лише на 1/4 частину вказаного нерухомого майна. Також суд находить достатньо підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку для звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки вона фактично вступила в управління спадковим майном і не думала, що необхідно оформляти документи, які підтверджують її право власності на спадкове майно, а тому і пропустила процесуальний строк.

Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне нерухоме майно з порушенням закону, а тому суд не вбачається порушення її права як власника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22,28 КпШС, 529,548,549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 15,16,203,215,319,328,362 ЦК України (в редакції 2004 року), ст.120 ЗК України, ст.ст.10,11,57,60,88,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковського Костянтина Олександровича, треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора, Підгороднянська міська рада Дніпропетровського району про визнання права власності в порядку спадкування та визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсними задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським Костянтином Івановичем та зареєстрованого в реєстрі за №1145.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0843 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221411000-02-031-0096, укладеного 01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським Костянтином Івановичем та зареєстрованого в реєстрі за №1150.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину домовлодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що складється з А-житлового будинку, загальною площею 93,1 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., господарських будівель та споруд: а- прибудова, А1-прибудова, а1-Тамбур, Б-вбиральня, В-сарай, Г-вхід в погріб, пг-погріб, ж-гараж, К-колонка, №2-хвіртки, №3-ворота, №4, 6 огорожа, І-замощенння, з.я.-яма зливна, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 281 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.О.Макаров