u

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 р.,

Справа № 2-а-5250/09/2170                                                   Кат. 2.11.1

 

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

          при секретарі: Мітрушенко І.І.,

за участю прокурора Павленко І.В.,

представників позивача:  Апостол А.В., Слободенюк Г.А., Дрозд І.Л.,

представників першого відповідача Величко М.М., Стацюк В.О.,

представника другого відповідача - Корягіної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ТОВ "Торговий дім "Долинское" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції  в Херсонськійобласті та Головного управління  Державного казначейства України у Херсонській області,

 

                    встановив:

               

    Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинское(позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області № 0000012310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоеу розмірі 348 294 гривень за декларацією жовтня 2008 року, стягнення  з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинскоебюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 348 294 грн., зобов'язання  Чаплинську міжрайонну державну податкову інспекцію надати управлінню Державного казначейства у Чаплинському районі Херсонської області Головного управління Державного казначейства України висновок про перерахування на рахунок позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 348 294 грн.

В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яку суд задовольнив. В заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати:

-   податкове  повідомлення - рішення Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області від 24 лютого 2009 року № 0000032310/0 про зменшення суми  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоеу розмірі 79 687 гривень;

- податкове повідомлення - рішення Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області від 23 березня 2009 року №  0000092310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоеу розмірі 29 894 гривень,

-   стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинскоебюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за листопад 2008 року у розмірі 79 687 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень, по декларації за грудень 2008 року у розмірі 29 894 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривень,

-   зобов'язати Чаплинську міжрайонну Державну податкову інспекцію надати управлінню Державного казначейства у Чаплинському районі Херсонської області Головного управління Державного казначейства України висновок про перерахування на рахунок позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за листопад 2008 року у розмірі 79 687  гривень, по декларації за грудень 2008 року у розмірі 29 894 гривень.

    В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає про те, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року задекларована сума від'ємного значення ПДВ - 348 294 гривень, яка розрахована відповідно до пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість" як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду у розмірі 8 556 грн. та сумою податкового кредиту у розмірі 356 850 грн. такого звітного податкового періоду. Позивач прийняв рішення про повернення такої суми (з від'ємним значенням) бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим, відповідно до пп. 7.7.4. п.7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, подав до Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що відображена у цій податковій декларації, а саме у розмірі 348 294 грн. Першим відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Долинскоез питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 348 294 грн. за жовтень 2008 року , за результатами перевірки складено акт № 01/230/32267625 від 19 січня 2009 року, на підставі якого 21 січня 2009 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012310/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 348 294 грн.

    Позивачем була заявлено до відшкодування суму ПДВ 79687 грн. в декларації за листопад 2008 року. На підставі акту перевірки від 19 лютого 2009 року № 03/230/32267625  Чаплинською МДДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 24 лютого щодо зменшення суми бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість у розмірі 79687 грн.     Згідно з декларацією за грудень 2008 року позивачем задекларовано   29894 грн. бюджетного відшкодування. На підставі акту перевірки від 19 березня 2009 року № 05/230/32267625 ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092310/0 від 23 березня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29894 грн.

    Позивач вважає, що  МДПІ при винесені податкових повідомлень - рішень не були враховані вимоги діючого законодавства України.  Посилання МДПІ в актах перевірок на порушення товариством п.п.7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьє помилковим, оскільки дана норма не регулює питання формування податкового кредиту. Згідно з  пп. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підтвердженням формування податкового кредиту за вересень-листопад 2008 року, що перевищує податкові зобов'язання за цей період, є податкові накладні, видані позивачу постачальниками (продавцями):  ТОВ Брацлав+; ДСП Головний селекційний центр України; ТОВ Євродизель; ТОВ Олеся; ПП Південний Ареал; ТОВ С.А.Н.; СГПП Случ; ПП Будівельна компанія Стандарт-Строй;  ТОВ Черкасиплемсервіс;  ФОП Стрежнєв Юрій Володимирович;  ТОВ Агропродукт, ЛТДта інших, до оформлення яких у податкової інспекції немає зауважень. Проведеною Чаплинською МДПІ перевіркою правильності визначення податкових зобов'язань за вересень - листопад 2008 року не встановлено використання неправильно оформлених податкових накладних.   ТОВ Торговий дім Долинскоевиконало усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач також стверджує, що  Чаплинською МДШ неправомірно були застосовані положення пп. 7.4.3. та пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, який передбачає порядок віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг), які використовуються частково  в оподатковуваних операціях, а частково ні. Також, на думку позивача, МДПІ не доведена теза про те, що перелічені в актах перевірок товари не призначаються для їх використання в господарській діяльності , а тому сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Позивач  в періоді, що перевірявся, не здійснював операцій, які б були звільненні від сплати ПДВ, а товари (роботи, послуги) придбавались ТОВ  з метою використання у господарській діяльності підприємства та податковий кредит був сформований  відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість.

Також позивач посилається на невірний висновок МДПІ в акті від 19 лютого 2009 року про завищення позивачем податкового кредиту  за жовтень 2008 року на суму 15000 грн. Відповідач не врахував ту обставину, що два трактори придбавались для використання у виробництві власної сільгосппродукції, суму податкового кредиту було  віднесено до спеціальної декларації, але в подальшому (в жовтні 2008 року) були продані, у зв'язку з чим позивач здійснив коригування податкового кредиту.

 Представники позивача в судових засіданнях наполягають на позовних вимогах.

 Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області проти позову заперечує, вважає, що   висновки актів позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за жовтень-грудень 2008 року   та винесені  за наслідками перевірок податкові повідомлення - рішення відповідають нормам чинного законодавства. Позивач є сільськогосподарським виробником, доходи якого від продажу сільськогосподарської продукції протягом 2007 р. становила 92,4 відсотків, протягом 2008 р. - 88.8 відсотків від всіх отриманих доходів. Законом України "Про податок на додану вартість" введено спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських виробників, які реалізують м'ясо та молоко.  Позивач   майже   весь   дохід   отримував   від   продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і, відповідно до вимог пп. 11.21, 11.29 статті  11  Закону про ПДВ, отримав право на використання спеціального режиму оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності. МДПІ вважає, що розподіл податкового кредиту між скороченою та загальною декларацією повинно здійснюватись за ознакою пов'язаності господарських операцій із сільськогосподарським та іншим виробництвом. Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, розведення великої рогатої худоби, надання послуг у рослинництві та тваринництві, витрати позивача на придбання товарів у різних постачальників пов'язані з господарською діяльністю сільськогосподарського товаровиробника, це: нетелі племінні, дизель-генератор, бетон М200. М300, будівельні роботи. Витрати, понесені позивачем на сплату податку на додану вартість при сплаті вартості цих ТМЦ, пов'язані з отриманням в майбутньому доходів від реалізації тваринницької та сільськогосподарської продукції   власною   виробництва,  тому, на думку відповідача, щодо цієї діяльності застосовується пільговий (спеціальний) режим сплати податку на додану вартість і операції придбання цих ТМЦ повинні відображатись у спеціальних деклараціях з ПДВ. Натомість позивачем всі сплачені суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту тільки до загальної декларації,  що є не вірним, остільки виходячи із даних скорочених податкових декларацій позивач самостійно реалізовує молоко, м'ясопродукти та інші сільськогосподарські продукти (послуги), тому у відповідності з п. 11.21. ст.11 Закону № 168/ 97-ВР сума ПДВ за цю реалізовану продукцію залишається в їх власному розпорядженні й спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. Відповідач також вказує на порушення норм пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ при включені до складу податкового кредиту податкової накладної на придбання продуктів харчування на суму 583 грн., чим завищений податковий кредит на 87 грн. 16 коп.

В доповненнях до заперечень відповідач посилається на те, що платник податків, застосовуючи спеціальний режим оподаткування при реалізації товарів власного виробництва, податок на додану вартість до бюджету не сплачує, спрямовуючи його на поліпшення основних фондів для отримання прибутків, одночасно отримує з Державного бюджету фінансову допомогу у вигляді дотацій на придбання матеріально-технічних ресурсів, що на думку МДПІ, є подвійним звільненням від оподаткування. ТОВ на протязі 2007 та першого півріччя 2008 років отримав від Держави фінансової підтримки на розвиток тваринництва та рослинництва на суму 4 399 548 грн. Відповідач посилається на  абз. 3 та 4 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 №805, яка передбачає, що у разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій. Таким чином, виключено норму, що дозволяла сільськогосподарським товаровиробникам відносити суми ПДВ по товарах (послугах), придбаних з метою використання їх у виробництві молока та м'яса в живій вазі, що поставлялися ними переробним підприємствам до складу податкового кредиту тієї декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом. Позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання товарів, послуг для використання в сільськогосподарському виробництві має відноситися до  спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідач вказує, що ТОВ ТД Долинскоев 2006 році було придбано трактори ДТ-75 та Т-150к (податкова накладна № 1768 від 29.12.06р.), ПДВ в сумі 30240,60 грн. був включений до податкового кредиту спеціальної декларації № 2. Вказані трактори в 2007-2008 роках використовувались у виробництві власної продукції. В подальшому ТОВ ТД Долинскоезмінив напрям використання основних фондів, проте Закон України Про податок на додану вартістьне передбачає коригування податкового кредиту при зміні напряму використання  основних фондів, коригування податкового кредиту декларації жовтня 2008 року в бік збільшення на 15000 грн. є неправомірним.

Відповідач звертає увагу суду на те, що  вимога товариства про  зобов'язання Відповідача  надати висновок та реєстри Головному управлінню Державного казначейства у Херсонській області із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню із бюджету, є безпідставною, оскільки вона не є способом захисту прав позивача. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості). Вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинскоебюджетну заборгованість з податку на додану вартість є передчасними. У відповідності до абзацу впп. 7.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, у разі з'ясування внаслідок проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Отже, при скасуванні судом податкових повідомлень-рішень МДПІ про зменшення бюджетного відшкодування, суми такого відшкодування будуть поновлені в обліку та  перераховані позивачу Держказначейством.

Представники першого відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Другий відповідач надав пояснення, в якому зазначає, що не здійснює  контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням до бюджету податку а додану вартість, а здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

У справу вступив прокурор за власною ініціативою для захисту інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд дійшов до наступного.

 ТОВ Торговий дім Долинськоеє сільськогосподарським підприємством та користується нормами  Закону України Про податок на додану вартість" щодо спеціального порядку сплати податку на додану вартість -п. 11.21 та 11.29 даного Закону. У своїй діяльності позивач використовує  такі податкові декларації: № 1  податкову декларацію з ПДВ (скорочену), в якій відображаються операції, пов'язані із застосуванням спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.21 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість, № 2 податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), в якій відображаються операції, здійснені із застосуванням спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону, № 3 податкову декларацію з ПДВ загальну, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Чаплинською МДПІ проводились позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень-грудень 2008 року, при проведенні яких досліджувались  декларації загальні, за якими здійснюється розрахунки з бюджетом.. Висновки актів перевірок  стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень МДПІ про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

МДПІ в актах перевірок не підтвердила правомірність бюджетного відшкодування, зазначивши про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку. Основне порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що товариством  неправомірно віднесено до податкового кредиту загальних декларацій суми податків, сплачених за придбані ТМЦ (племінні нетелі, дизель-генератор, бетон,  будівельні та пусконалагоджувальні роботи). Ці товари не використовуються в оподатковуваних операціях звітних періодів, а тому слід керуватись нормами пп. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону про ПДВ, який передбачає: у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду .  Свою тезу МДПІ обґрунтовує тим, що в перевіряємих періодах придбані позивачем нетелі племені приплоду не давали, дизель - генератор не був введений в експлуатацію, молочна ферма  в експлуатацію не введена, а для її реконструкції позивач придбавав  в звітних  періодах бетон та будівельні роботи, з цього слідує, що  позивач  ці придбані ТМЦ не використовував в оподатковуваних операціях.  Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, товариство не мало протягом вересня-листопада неоподатковуваних операцій, всі операції підлягали оподаткуванню за різними ставками  0 % або 20 %. Придбання племінних нетелів, дизель-генератора, бетону та отримання будівельних робіт здійснювалось позивачем для  функціонування товарно-молочної ферми, що розташована в с. Долинське Чаплинського району Херсонської області, яка займається  розведенням великої рогатої худоби (вирощування   молодняку ВРХ, нетелів, корів, в т.ч. племінної ), виробництвом молока та продажем м'яса. В процесі діяльності ферми проводяться роботи до покращення її стану, у зв'язку з чим було здійснено її реконструкцію, під час якої придбавались бетон, дизель-генератор та виконувались будівельні роботи. Крім того, для діяльності ферми постійно проводяться роботи щодо поповнення стада (придбаваються нетелі та ін. ВРХ). Тому доводи відповідача про те, що  придбані  нетелі, дизель-генератор та ін. будуть приносити позивачу доходи у майбутньому не можна, так як діяльність ферми є безперервною.

Суд вважає, що  Закон України "Про податок на додану вартість" містить вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 даного Закону), і операцій, звільнених від оподаткування (стаття 5 Закону). В акті перевірки факти проведення таких операцій позивачем не відображені, тому посилання відповідача на порушення даної норми Закону, є необґрунтованим.

Згідно  з пп. 7.4.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду...  Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.  7.5 ст. 7, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)...

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей для використання у господарській діяльності до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні. Документом, що посвідчував право па отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.  Таким чином позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.  Податкові накладні, задіяні позивачем для формування податкового кредиту,  є чинними на момент розгляду справи. Вказана відповідачем ознака (невикористання придбаних цінностей в даному звітному періоді) є додатковим обмеженням, встановленим ним щодо застосування вимог закону.

Відповідач при проведенні перевірок правильності визначення податкового кредиту за вересень-листопад 2008 року не вказує про неправильний перерозподіл податкового кредиту між загальною та спеціальною деклараціями. але в запереченнях до позовної заяви на це звертає увагу суду та зазначає, що є порушенням пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ  віднесення позивачем до податкового кредиту загальної декларації пільгових операцій, до яких відносить  придбання ветпрепаратів, будівельних робіт для реконструкції ферми, придбання обладнання для вирощування худоби, дизель-генератора, пусконалагоджувальні роботи, придбання нетелів. Так, на думку Чаплинської МДПІ, позивач не може віднести витрати  на сплату податку на додану вартість (сформувати податковий кредит) при сплаті вартості цих товарів до загальної декларації, так як це придбання пов'язано з отриманням  в майбутньому доходів від реалізації тваринницької та сільськогосподарської продукції власного  виробництва і тому сплачений податок за критерієм тваринництво" повинен бути віднесений до спеціальної (скороченої) податкової декларації з ПДВ. Однак,   це  твердження   Чаплинської  МДПІ   є   не   вірним , оскільки  жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого розподілу.

Відповідно до норм абзацу першого п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ До 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України".  Постановою КМУ. Постановою КМ України від 12.05.1999 № 805 затверджено  Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (який діяв у спірному періоді).  Пунктом 2 даного Порядку передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому суми податкового кредиту за звітний період включаються до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пункт 12 Порядку, на який посилається відповідач, не встановлює  порядку регулювання операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей та розмежування податкового кредиту в різні декларації по ПДВ. Дана норма дає пільгу щодо несплати до бюджету суми ПДВ   сільгосппідприємствам, сума податку залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Також п. 12 Порядку передбачає  віднесення  до спецдекларації сплачених сум податків у разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах м'яса та молока. Яким чином дана норма стосується позивача, податкова інспекція не пояснила.  

П.6.2.6 ст. 6 Закону Про податок на додану вартістьпередбачає, що податок за нульовою ставкою нараховується щодо операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання. Суд  не приймає до уваги посилання податкової інспекції на те, що позивач має подвійну пільгу: по-перше,  це право на відображення операцій із продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою (незалежно від форми розрахунку) за нульовою ставкою оподаткування; відображення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що включаються до валових витрат виробництва такої продукції (молока та м'яса живою вагою) і відповідно -до складу податкового кредиту щодо такої продукції в податковій декларації повної загальновстановленої форми (загальній, декларації № 3), тобто за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. По-друге,  сільгосптоваровиробник має можливість, з урахуванням дії норм абзацу першого п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ, отримати від переробного підприємства на свій спецрахунок суму дотації.  Застосування сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ нульової ставки цього податку за операціями реалізації переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі не залежить ні від розміру нарахування та виплат дотацій, ні від власне факту застосування переробними підприємствами норм абзацу першого п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ.

Крім того, в  актах перевірок вказано про порушення товариством  пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, в якому зазначено, що   ...бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг).  МДПІ зазначає, що товариством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 р. суму 1829,15грн. (постачальники ТОВ Євродизель,  ПП Південний Ареал), у листопаді 2008 року -  822 грн. 10 коп.( постачальник СПД ФО ОСОБА_1), в грудні 2008 року - 1237 грн.(ТОВ ТПК Ірта-Світ, ПВКП Сільгоспзапчастина) - для формування податкового кредиту задіяні  податкові накладні суми податку по яких не сплачені отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів. Такий висновок МДПІ суд вважає неправильним,  оскільки норма, на яку посилається відповідач ( пп. 7.7.2) взагалі не визначає порядок формування податкового кредиту. Чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від оплати цих товарів грошовими коштами або в іншій формі. Для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податку (покупцем) Законом України Про податок на додану вартість" не передбачено умови обов'язкової сплати вартості товарів.

 Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків викладено в пп. 7.7 ст. 7 Закону.   Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  Пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, на який посилається відповідач в актах перевірок, передбачає таке: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду . Доказів того, що до відшкодування з бюджету позивач до наступного звітного періоду включив суми ПДВ за операціями, які не були оплачені,  відповідач не надав. Позивач стверджує, що до відшкодування не включав суми ПДВ, не оплачені в грошовій чи іншій формах, але враховував сплату податку в інших попередніх періодах.

  Судом не приймаються до уваги посилання податкового органу на те, що згідно порядку заповнення рядку 3 "Розрахунку суми бюджетного відшкодування"  платник податку при заповненні даного рядка "розрахунку" може враховувати лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів у цьому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, Дане ствердження не відповідає повною мірою положенням пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді. Дійсно, в даному випадку при формуванні податкового кредиту  першою подією є поставка товару, а оплата товару припадає на інший податковий період, який не співпадає з періодом поставки. Висновок викладений в акті щодо неправомірності включення до податкового кредиту ПДВ у разі оплати товару не в одному й тому ж періоді із поставкою такого товару (коли поставка є першою подією) суперечить положенням Закону України "Про податок на додану вартість". Форма додатка 3 до декларації, у якому здійснюється розрахунок суми бюджетного відшкодування, передбачає  відшкодуванню стали підлягати суми ПДВ, сплачені не тільки в періоді, що безпосередньо передує звітному, але й у всіх попередніх періодах.

МДПІ зазначає в актах перевірки про порушення товариством пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ при включенні до податкового кредиту у вересні 2008 року суму ПДВ на підставі податкової накладної  з придбання продуктів харчування суму 583,00 грн. в т.ч. ПДВ 97,16грн. від ПОСОБА_2. Підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ передбачає: "якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту".  Відповідач, як суб'єкт владних повноважень. повинен довести, що продукти харчування за наявності належним чином оформленої податкової накладної не були призначені для господарської діяльності підприємства.  Чому продукти харчування, які були в подальшому продані, як стверджує позивач, вважається податковим органом такими, що не використовуються в господарській діяльності, відповідач суду не довів з  посиланням на будь - які документи або фактичні обставини.  

 В декларації  з ПДВ за жовтень 2008 року (рядок 16) позивачем проведено корегування податкового кредиту на суму 15000 грн. на підставі  документів про продаж тракторів, які  були придбані в 2006 році та використовувались у виробництві сільгосппродукції. податок на додану вартість в сумі 30240 грн. 60 коп.  був віднесений до  податкового кредиту спеціальної декларації № 2 з врахуванням вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість". В подальшому позивач змінив напрямок використання цих основних фондів та продав їх. у зв'язку з чим переніс суму податкового кредиту сплачену при придбанні  тракторів в частині неамортизованої вартості з спецдекларації № 2 до декларації загальної. Державна податкова адміністрація наказом від 30.05.1997  № 166 затвердила  форму податкової декларації та Порядок її заповнення і подання, в п. 5.8 якого передбачено, що коригування податкового кредиту відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону. У рядку 16.3 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших. Таке коригування проводиться виходячи із залишкової вартості основних фондів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), розрахованої відповідно до вимог пункту 81.6 статті 81 Закону): а) у разі зміни напряму використання товарів (послуг), основних фондів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність з виготовлення готової продукції переробним підприємством… Позивач відобразив у  рядку 16.3 податкової декларації коригування  зі знаком "+" (до збільшення), подав розрахунок коригування суми ПДВ.    

Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету  (пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З урахуванням викладеного, зменшення суми бюджетного відшкодування здійснено податковим органом неправомірно, позивачем  вжито всіх необхідних і достатніх заходів для отримання бюджетного відшкодування. Відповідно до частини 2 статті 71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Доказів того, що дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, податкова інспекція суду також не надала.

Тому позовні вимоги в частин  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування суд вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Порядок бюджетного відшкодування встановлений Законом “Про податок на додану вартість” і не може змінюватись відомчими нормативними актами. Податковий орган  надає висновок органу Держказначейства України, а не платнику податків, тому в цій частині позовні вимоги позивача за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним Законом Про податок на додану вартість, провадження у справі закривається..

Частиною 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.  94, п.1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 158 -163, 167 КАС України, суд

 

постановив:

 

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області:

- № 0000012310/0 від 21 січня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоеу розмірі 348 294 гривень,

 - № 0000032310/0 від 24 лютого 2009 року про зменшення суми  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоена 79 687 гривень;

-  № 0000092310/0 від 23 березня 2009 року  про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Долинскоеу розмірі 29 894 гривень.  

2. Стягнути з Державного бюджету  через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинское бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 348 294 грн., бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за листопад 2008 року у розмірі 79 687 гривень, по декларації за грудень 2008 року у розмірі 29 894  гривень.

3. Закрити провадження у частині позову про зобов'язання  Чаплинську міжрайонну державну податкову інспекцію надати управлінню Державного казначейства у Чаплинському районі Херсонської області Головного управління Державного казначейства України висновок про перерахування на рахунок позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 348 294 грн.,  по декларації за листопад 2008 року у розмірі 79 687  гривень, по декларації за грудень 2008 року у розмірі 29 894 гривень.

4. Відшкодувати  товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Долинское(Херсонська область. Чаплинський район, с. Долинське, вул. миру, 4, код  32267625) з державного бюджету 1700 грн.

5. Виконавчий лист про  виконання  постанови видати  позивачу за його заявою після набрання постановою законної сили. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя                                                                                                                      Хом'якова В.В.

 

Повний текст постанови підписано 21.05.09