Справа № 22-ц-1881/2009 р. Головуючий 1 інстанції - Бутенко В.М.
Категорія - стягнення боргу Доповідач - Зазулинська Т.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого- ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів - ХОРОШЕВСЬКОГО О.М., ЯЦИНИ В.Б.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою.
Зазначала, що у травні 2007 року її знайомий ОСОБА_1 звернувся до неї з проханням позичити йому гроші в сумі 17243 грн.
Угода позики відбулася у присутності двох свідків і була оформлена письмово у вигляді розписки відповідача, в якій він підтвердив одержання грошових коштів та зобов»язався повернути їх до 16 червня 2007 року.
У зазначений строк відповідач свого зобов»язання не виконав і на її неодноразові звернення відмовляється повертати борг.
На підставі наведеного і посилаючись на ст. ст. 509,526,527,530,599, 610,611,612, 623, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України позивач просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 17423 грн. боргу та судові витрати по справі.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що зазначених в розписці грошових коштів від позивачки не отримував, а розписку про їх отримання з зобов»язанням про повернення написав під тиском ОСОБА_2, яка була директором ТОВ « Антарес» і запевняла його що саме таким чином оформляються його зобов»язання як торгового посередника за продукцію, яку отримували від фірми знайдені ним замовники.
Оскільки продукцію замовникам фірма поставляла фальсифіковану та неякісну клієнти відмовлялися її оплачувати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку він намагався погасити для чого продав дві машини; узяв банківський кредит та брав гроші в борг і неодноразово переписував розписки.
Вважав, що позивачка навмисно ввела його в оману, крім того замовчує факт робочих стосунків між ними , тому договір позики у вигляді розписки, на підставі якої позивачка просить стягнути з нього грошові кошти, вчинений проти його справжньої волі, внаслідок зловмисної домовленості та застосування до нього фізичного тиску з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не може вважатися дійсним.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто на її користь з ОСОБА_1 17423 грн. боргу; 87,12 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1( в особі свого представника за довіреністю) просить скасувати вказане рішення та передати справу на новий розгляд до того ж суду іншому судді, посилаючись на незаконність прийнятого рішення, його передчасність та порушення судом норм процесуального права при розгляду справи, які полягають у неповному встановленні обставин, які мають безпосереднє значення для справи; неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у залученні до участі в справі третьої
особи та відмови у прийнятті доказів; неправильного дослідження та оцінці доказів.
Позивач ( в особі свого представника за довіреністю) на апеляційну скаргу подала
заперечення, в яких просить про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін,
посилаючись на безпідставність доводів апелянта.
Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали
справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що підстави для
задоволення скарги відсутні, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з його
доведеності і безпідставності заперечень відповідача.
Судова колегія погоджується з цим висновком, оскільки він ґрунтується
на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.1046 , ч.2 ст.1047, ст. 1049 ЦК України за договором позики одна
сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові
кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж
кількість речей того роду та такої ж якості. На підтвердження укладання договору позики
та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який
підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної
кількості речей.
Позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у
такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що
встановлені договором .
Статтею 60 ЦПК України визначений обов»язок сторін доводити ті обставини, на
які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень і зазначено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судовим розглядом встановлено, що 29 травня 2007 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 взяв в
борг у ОСОБА_2 17423 грн., які зобов»язався повернути їй до 16.06.2007 року.
Вказаний договір сторонами був оформлений письмово у вигляді розписки
відповідача, в якій зазначені сума грошових коштів взятих ним у борг у ОСОБА_2
та строк, в який він зобов»язався повернути позику.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми неповернутої
позики, ОСОБА_2 надала суду оригінал його розписки.
Не визнаючи позов, ОСОБА_1 не заперечував факту написання ним вказаної
розписки. Стверджуючи, що не одержував від позивачки грошових коштів, а розписку
написав під погрозами та внаслідок вимагання її написання з боку ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, як торговий посередник у якості зобов»язання за продукцію, яку
отримували від фірми знайдені ним замовники, належних та допустимих доказів
на підтвердження вказаних обставин суду не надав.
У зазначеному випадку відповідач мав право вимагати від ОСОБА_2
письмового підтвердження виконання ним зобов»язань або доводити їх виконання
передбаченими законом способами і заявити вимоги про повернення боргової розписки.
Але матеріали справи не містять відомостей про такі його дії до звернення
ОСОБА_2 до суду.
Його заяви до правоохоронних органів з приводу погроз та вимагання
написання розписки, які були подані ним вже під час знаходження цивільної справи в
провадженні суду, належним чином перевірені. В порушенні кримінальної справи
відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено за відсутністю в їх діях
складу злочину, про що винесені відповідні постанови.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права внаслідок
відмови в залученні до участі в справі в якості третьої особи ТОВ „ Антарес” є
безпідставним, оскільки відсутні підстави вважати, що вирішення спору між сторонами
стосується прав та інтересів вказаного товариства.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттевими, не грунтуються на законі і не
впливають на висновки суду про те, що між сторонами був укладений договір позики,
умови якого в частині повернення позики у встановлений договором строк не були
виконані позичальником, тобто відповідачем.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням
норм матеріального і процесуального права, що , відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, є
підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст..ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст..ст.308,313,314,315,319 ЦПК України
судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2009
року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до
Верховного Суду України.
З повним текстом ухвали учасники процесу можуть ознайомитись через п'ять днів.
Головуючий - підпис
Судді - підпис
- Копія вірна. Суддя -