?

УХВАЛА

30 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/170/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Ісаєва К.О. (адвокат)

відповідача - Зубрич Д.О. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Побуттех"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побуттех" (далі - ТОВ "Побуттех", позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "ОГС "Харківміськгаз", відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду актів про порушення АТ "ОГС "Харківміськгаз", яке оформлене протоколом від 29.12.2021 №1753/3.

Підставою позовних вимог визначено те, що комісією з розгляду акта про порушення не було доведено факт несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) та не доведено викривлення даних обліку природного газу, як обов`язкового наслідку такого порушення. Акт експертизи ЗВТ та пломб від 21.01.2021 №1ПЕ є неналежним доказом несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, оскільки під час дослідження не було перевірено: цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ; наявність сторонніх предметів всередині ЗВТ; відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ. Відсутність такого дослідження є порушенням пункту 5 глави 10 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

З огляду на наведене вище у сукупності, позивач вважає спірне рішення, оформлене протоколом від 29.12.2021 №1753/3, протиправним та просить суд визнати його недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2022 (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин дотримання відповідачем вимог Кодексу ГРС щодо складання акта про порушення, процедури зняття та направлення на експертизу лічильника газу, проведення експертизи, а також здійснення розрахунку необлікованого природнього газу.

Суд виходив з того, що експертними дослідженнями доведено пошкодження, знімання, повторне навішування та переопломбування пломби на лічильнику газу позивача і такі порушення дають реальну можливість впливати на покази приладу обліку.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (колегія суддів: Медуниця О.Є., Істоміна О.А., Стойка О.В.), апеляційну скаргу ТОВ "Побуттех" задоволено; рішення господарського суду Харківської області 16.08.2022 у справі 922/170/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Побуттех" задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань розгляду актів про порушення АТ "ОГС "Харківміськгаз", яке оформлене протоколом від 29.12.2021 №1753/3; стягнуто з АТ "ОГС "Харківміськгаз" на користь ТОВ "Побуттех" витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2 481,00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про здійснення позивачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових порушення як протиправне втручання в його роботу з боку позивача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням даних обліку. Натомість, наявними у матеріалах справи висновками експертиз та наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності не підтверджується факт втручання в роботу лічильника газу №GMS G16-40 063539. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, що внаслідок зафіксованого в акті перевірки від 14.01.2021 порушення, показники лічильника відображали неправдиві показники.

За висновком суду апеляційної інстанції, в силу положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

АТ "ОГС "Харківміськгаз" (далі - скаржник), не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 зі справи №922/170/22, а рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2022 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення пункту 4 глави 1 розділу І та пунктів 1-2, 4 глави 6 розділу X Кодексу ГРС, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; крім того, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 79, 86 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваних рішень судами не надано належної правової оцінки письмовим доказам по справі у їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Від ТОВ "Побуттех" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній, з посиланням на нерелевантність та неподібність справ, які зазначає скаржник в касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, який наявний в матеріалах справи.

Касаційна скарга АТ "ОГС "Харківміськгаз" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

Так, АТ "ОГС "Харківміськгаз" у своїй касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду в постановах від 02.07.2019 у справі № 904/2741/18, від 18.05.2021 у справі № 902/417/20, від 11.08.2021 у справі № 927/89/18, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та від 18.11.2021 у справі № 903/160/21.

У постанові від 02.07.2019 у справі №904/2741/18 зазначено про те, що експертною комісією встановлено, що лічильник газу типу Візар G6 заводський номер 0178583 непридатний до подальшої експлуатації. Вказане підтверджується і довідкою Державного підприємства "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 07.03.2018 № Т-ДН-8103/18 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Неможливість подальшої експлуатації зумовлена наявністю всередині лічильника стороннього предмету, зміною конструкції самого лічильника та, в цьому випадку, несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу здійснено шляхом прихованих заходів, а не шляхом впливу дії спрямованого постійного магнітного поля та не потребує підтвердження того, що пластина всередині лічильника є магнітом, на що помилково наголошували господарські суди.

У справі № 902/417/20 судами встановлено, що неможливість подальшої експлуатації зумовлена наявністю всередині лічильника стороннього предмету, зміною конструкції самого лічильника та, в цьому випадку, несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу здійснено шляхом прихованих заходів.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №927/89/18 зазначено, що відповідно до висновку від 09.09.2020 №12967/18-31 судової технічно-трасологічної експертизи лічильника G-1600 Лг-К-200-1/30-0,63-1-Ех, заводський №13355, 2013 року випуску встановлено факт пошкодження та втручання в роботу вищезазначеного лічильника. В роботу лічильника газу типу G-1600 Лг-К-200-1/30-0,63-1-Ех, зав. №13355, 2013 року випуску мало місце зовнішнє несанкціоноване втручання, за допомогою якого можливо було здійснювати несанкціонований відбір природного газу під час експлуатації лічильника. Верховний Суд у справі №927/89/18 погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, з огляду на підтвердження матеріалами справи обставин викривлення даних обліку природного газу і несанкціонованого втручання в роботу лічильника.

Предметом розгляду у справі №904/2357/20 було стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588, 33 грн за договорами фінансового лізингу. Правовідносини у зазначеній справі не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №903/160/21 зазначено, що експертизою підтверджено наявність в середині лічильника газу «Октава» G-6, заводський №449772, стороннього об`єкту, який володіє магнітними властивостями і знаходиться на золотнику подвійного камерного вимірювального блоку, наявність якого не передбачена заводською конструкцією лічильника. Також, експертизою встановлено, що у зв`язку з наявністю стороннього об`єкту всередині корпуса лічильника газу «Октава» G-6, заводський № 449772, зазначене може впливати на роботу лічильника газу тільки при умові наявності додаткового зовнішнього впливу на лічильник магнітного поля (постійного магніту достатньої потужності, прикладеного до задньої стінки лічильника), що вступає у взаємодію з даним стороннім об`єктом і призводить, в залежності від потужності зовнішнього магніту, до часткового або повного блокування руху золотника вимірювального механізму. Названі порушення доводять несанкціоноване втручання в роботу лічильника, факт викривлення даних обліку природного газу.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про здійснення позивачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових зазначеного порушення як протиправне втручання в його роботу з боку позивача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням даних обліку. Наявними в матеріалах справи висновками експертиз не підтверджується факт втручання в роботу лічильника газу GMS G16-40 063539.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що експертами у висновках від 18.08.2021 №1557 та від 22.11.2021 №2805 встановлено, що на металевій пломбі, якою був опломбований правий стяжний гвинт оглядового вікна і корпусу відлікового пристрою лічильника газу GMS G16-40 зав. 063539, є сліди сторонньої механічної дії. Однак, матеріали справи не містять доказів, що внаслідок цього порушення показники лічильника відображали неправдиві показники, що є обов`язковим елементом при доказуванні факту вчинення споживачем порушення, передбаченого пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС.

Верховний Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №916/112/20.

Водночас переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги та посилання на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки вони є висновками щодо оцінки обставин порушень, встановлених у цих справах, які не є аналогічними обставинам порушень, встановлених у даній справі, що розглядається. Посилаючись на ці висновки, скаржник намагається довести, що суд апеляційної інстанції не правильно встановив обставини у цій справі на підставі здійсненої ним оцінки доказів у їх сукупності, та спонукає Верховний Суд щодо їх переоцінки, при тому, що з підстав порушення судом норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 287, частина третя статті 310 ГПК України) судове рішення не оскаржено.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/170/22.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, враховуючи відзиви на касаційну скаргу, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Харківміськгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 922/170/22.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 922/170/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко