ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2009 року. м. Ужгород.
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1,
в с т а н о в и в :
Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2007 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, тимчасово не працює,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно постанови, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 13 лютого 2007 року о 01-й годині 40 хвилин по вул. Головній у с. Іза Хустського району керував автомобілем марки «ВАЗ - 2103» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху й вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У скарзі ОСОБА_1 вказує про те, що адміністративна справа розглянута в його відсутності, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Свою вину в скоєнні проступку визнає повністю й розкаюється. Окрім цього, вказує про те, що судом при накладенні на нього стягнення не були враховані вимоги ст. 33 КУпАП. В порушення вимог ст. 285 цього кодексу йому не вручена копія постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності й про накладене на нього стягнення довідався тільки 28 січня 2009 року. З огляду на вищевказане, вважає, що строк на оскарження постанови ним пропущено з поважних причин, просить його поновити, постанову судді скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, надані апеляційному суду докази, вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає до зміни з таких підстав.
Доводи скарги про скасування постанови місцевого суду в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки розгляд адміністративної справи за відсутності ОСОБА_1 та даних про його повідомлення про час та місце розгляду справи не вплинув на законність та обґрунтованість постанови судді в частині, що стосується доведеності вини правопорушника в скоєнні проступку та оскільки у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП вказані порушення не тягнуть скасування судового рішення й направлення справи на новий судовий розгляд.
Доводи скарги про поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку на оскарження постанови місцевого суду підлягають до задоволення, з урахуванням відсутності в справі даних про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також даних про те, що судом йому була вручена копія постанови. Зазначені обставини перешкодили йому своєчасно подати скаргу на постанову, тому причини пропуску строку на її внесення визнаються поважними й такий поновлюється.
================================
Обставини, за яких ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, в постанові місцевого суду зазначені правильно, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає здобутим судом першої інстанції й дослідженим апеляційним судом доказам. Окрім цього,з наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, в скоєному щиро розкаюється, що посвідчення водія дозволяє йому керувати транспортним засобом й одержувати внаслідок цього доходи та утримувати сім'ю.
Доводи скарги про те, що правопорушнику ОСОБА_1призначено занадто суворе стягнення також підлягають до задоволення.
Так, у відповідності до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності в редакції Закону України від 07 лютого 1997 року, а не підставі чинної норми Закону, якою посилена відповідальність за скоєння проступку. Однак з врахуванням положень ст. 294 цього кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про скоєння проступку.
Окрім цього, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік судом першої інстанції не взято до уваги те, що позбавлення спеціального права відповідно до ст. 30 КУпАП застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Санкція ч. 1 ст. 130 цього кодексу в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року передбачала застосування стягнення не тільки у виді позбавлення права керування транспортними засобом, а й накладення штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, у справі відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 допустив грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом ( правом керування транспортним засобом ), а в постанові не наведені мотиви, що явились підставою для позбавлення його права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції також не враховані вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, зокрема характер та обставини, за яких вчинено проступок, дані про його особу та обставини, що пом'якшують його відповідальність.
Так, при вирішенні питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_1стягнення апеляційний суд враховує вимоги ст. ст. 30, 33-35 КУпАП, в тому числі характер вчиненого проступку, дані про особу порушника - до адміністративної відповідальності притягується вперше, має на утриманні батьків, які не працюють, обставини, що пом'якшують його відповідальність : щире розкаяння у вчиненому, а також те, що в зв'язку з вчиненим правопорушенням не настали які-небудь наслідки ( керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння ), що водійське посвідчення є документом, який дозволяє йому керувати транспортним засобом й одержувати внаслідок цього доходи та утримувати сім'ю й вважає, що накладене на нього стягнення є занадто суворим, суперечить загальним засадам призначення стягнень, а тому постанова суду підлягає до зміни.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и в:
скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити : пом'якшити призначене йому стягнення до штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - триста сорок гривень у доход держави.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Закарпатської області І.В. Стан