Справа                №753/16823/16-ц

Провадження        №2/359/13/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого                                        Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання        Баток Н.Г.,

за участю представника позивача                 ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача                 ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:

за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на частку в квартирі та на земельні ділянки, а також визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна;

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явлених позовів.

а. первісний позов.

1.1. У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з первісним позовом та обґрунтовував його тим, що 21 січня 2014 року він уклав зі ОСОБА_6 договір позики, за яким позивач передав грошові кошти в розмірі 90000 доларів США, а ОСОБА_6 зобов`язалась повернути таку ж суму грошових коштів до 21 вересня 2014 року та сплатити проценти за користування позикою в розмірі 10%, що складають 9000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220886001:030: 0618 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в с. Проців Бориспільського району. Відповідачі належали до спадкоємців першої черги за законом. Вони у встановленому порядку прийняли спадщину та набули право власності на спадкові земельні ділянки. ОСОБА_3 неодноразово пред`являв до відповідачів вимоги про повернення боргу за договором позики. Однак вони відмовились від добровільного виконання цього грошового зобов`язання. Тому ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 борг за договором позики в розмірі 99000 доларів США, що був еквівалентним грошовим коштам в розмірі 2645280 гривень 00 копійок, а також в рахунок погашення вказаного боргу звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220886001:030:0618 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Проців Бориспільського району, шляхом визнання за позивачем права власності на ці об`єкти нерухомого майна.

1.2. В подальшому представник позивача ОСОБА_7 подав заяву про зміну предмета позову (а.с.69-74 т.1), в якій він посилається на те, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , ввійшло право власності не тільки на земельні ділянки, а також на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 . Тому представник позивача ОСОБА_7 просить суд в рахунок погашення боргу за договором позики в розмірі 99000 доларів США, що еквівалентний грошовим коштам в розмірі 2219273 гривень 10 копійок, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220886001:030:0618 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Проців Бориспільського району, та 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на вказане нерухоме майно.

б. зустрічний позов.

1.3. ОСОБА_5 пред`явила зустрічний позов (а.с.108-112 т.1) та обґрунтовує його тим, що ОСОБА_6 не укладала з позивачем договір позики та не отримувала від нього грошові кошти, тим більше в розмірі 90000 доларів США. В п.5 договору позики строк повернення грошових коштів був визначений до 21 вересня 2014 року. Однак ОСОБА_3 не пред`являв позов про стягнення із ОСОБА_6 боргу за договором позики за час її життя, а звернувся до суду лише після її смерті. Позивач є близьким другом ОСОБА_4 . Ці обставини свідчать про те, що пред`явлений позов спрямований виключно на штучне усунення ОСОБА_5 від спадкування після смерті її матері. Тому ОСОБА_5 просить суд визнати недійсним договір позики, укладений 21 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2016 року (а.с.30 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К.

2.2. Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2016 року (а.с.35 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

2.3. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 9 листопада 2016 року (а.с.51 т.1) цивільна справа була передана на розгляд Бориспільського міськрайонного суду.

2.4. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2016 року (а.с.55 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.5. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року (а.с.67-68 т.1) позов в частині вимоги про стягнення з відповідачів боргу за договором позики був залишений без розгляду. Розгляд цивільної справи був продовжений в частині вимоги про звернення стягнення на земельні ділянки шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на ці об`єкти нерухомого майна.

2.6. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року (а.с.114-115 т.1) зустрічний позов, пред`явлений ОСОБА_5 , був об`єднаний в одне провадження з первісним позовом, пред`явленим ОСОБА_3 .

2.7. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 11 квітня 2017 року (а.с.199-201 т.1) було призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у цивільній справі було зупинено на час її проведення.

2.8. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 14 вересня 2017 року (а.с.224-225 т.1) було поновлено провадження у цивільній справі.

2.9. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2020 року (а.с.210-213 т.2) було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, провадження у цивільні справі було зупинено на час її проведення.

2.10. Постановою Київського апеляційного суду від 3 листопада 2020 року (а.с.33-39 т.3) було залишено без змін ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2020 року.

2.11. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 29 квітня 2021 року (69-70 т.3) проведення повторної судової почеркознавчої експертизи було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

2.12. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 8 листопада 2021 року (а.с.83-84 т.3) провадження у цивільній справі було поновлено.

2.13. Окремими ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 19 липня 2022 року, 5 вересня 2022 року та 3 жовтня 2022 року (а.с.152-153, 167-169, 176-178 т.3) було неодноразово зобов`язано директора Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_8 забезпечити явку експертів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судові засідання для роз`яснення висновку експерта №10-2018/ц, а також для надання ними відповідей на питання суду та учасників справи.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явлених позовів.

3.1. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує первісний позов та посилається на те, що достовірність висновку експертів за результатом проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року спростовується консультаційним висновком від 21 лютого 2018 року, а також висновком експерта №10-2018/ц, зі змісту якого вбачається, що можливість ОСОБА_6 власноручно написати будь-який текст, в тому числі ставити підпис, залежало від функціонального стану її верхніх кінцівок. При огляді, що проводився неврологом 5 січня, 10 січня та 14 січня 2014 року, ОСОБА_6 був встановлений такий діагноз: повторне гостре порушення мозкового кровообігу в басейні лівої середньо-мозкової артерії з правобічним легким геміпарезом на тлі дисциркулятор-ної атеросклеротичної та гіпертонічної енцефалопатії ІІІ ступеня. Залишкові явища перенесених гострих порушень мозкового кровообігу (1991 та 2005 роки) в басейні правої середнє-мозкової артерії з легким лівобічним геміпарезом. Вказана патологія унемож-ливлювала здійснення ОСОБА_6 здійснення тонких рухів пальців, тобто ставити підписи без порушення почерку. Крім того, зі змісту висновку експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року вбачається, що надати відповідь на питання, чи був виконаний підпис від імені ОСОБА_6 в договорі позики від 21 січня 2014 року самою ОСОБА_6 або іншою особою, не надається можливим у зв`язку з малим об`ємом графічної інформації в досліджуваному підписі. Тому представник позивача ОСОБА_1 просить суд задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

3.2. ОСОБА_4 визнає первісний позов та не заперечує проти його задоволення. Він також просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

3.3. Представник відповідача ОСОБА_2 не визнає первісний позов та наполягає на недійсності договору позики, укладеного 21 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 в оспорюваному договорі позики був виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням її підпису. Представник відповідача ОСОБА_2 критично оцінює консультативний висновок від 21 лютого 2018 року за результатом рецензування висновку експертів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року, а також висновок експерта №10-2018/ц, який не узгоджується з показаннями допитаних свідків та доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи. Висновок експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року не містить відомостей, що мають значення для правильного вирішення спору, адже судові експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не змогли надати відповідь на питання, чи був виконаний підпис від імені ОСОБА_6 в договорі позики від 21 січня 2014 року самою ОСОБА_6 або іншою особою. Ця обставина свідчить про те, що висновок експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року не спростовує достовірність висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року. Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні первісного позову, а також наполягає на задоволенні зустрічного позову.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

4.1. ОСОБА_6 була власницею земельної ділянки площею 1,3478 га з кадастровим номером 7120382000:02:001:0828 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в с. Воронівка Городищенського району Черкаської області, земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220886001:030:0618 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в с. Проців Бориспіль-ського району, а також 1/4 частки в квартирі АДРЕСА_2 . Ці обставини підтверджуються копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №194372 від 16 березня 2009 року (а.с.162 т.2), копіями державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №851482 від 19 травня 2010 року (а.с.12, 169, 174, 179 т.1), копіями державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КВ №098588 від 5 жовтня 1998 року (а.с.13, 167, 173, 178 т.1) та копією свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 1993 року (а.с.157 т.1).

4.2. В матеріалах цивільної справи містяться копії договору позики від 21 січня 2014 року (а.с.11, 149 т.1), зі змісту якого вбачається ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 90000 доларів США, а ОСОБА_6 зобов`язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів до 21 вересня 2014 року, а також сплатити йому проценти за користування позикою в розмірі 10%, що складають 9000 доларів США.

4.3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 9 вересня 2015 року (а.с.126 т.1). Зі змісту інформаційної довідки зі спадкового реєстру №41952476 від 29 жовтня 2015 року (а.с.130 т.1) вбачається, що за час свого життя ОСОБА_6 не склала заповіт. Тому після її смерті спадкування здійснювалось за законом. До спадкоємців першої черги за законом належали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 квітня 1976 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 29 жовтня 1993 року (а.с.132 зворот т.1), а також копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 1 серпня 1974 року (а.с.141 т.1). Зі змісту довідок КК «Центр комунального сервісу» сервісного центру Дарницького району №375 від 28 жовтня 2015 року та №818 від 29 жовтня 2015 року (а.с.127, 128 т.1) вбачається, що на час відкриття спадщини ОСОБА_4 проживав разом зі ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, 29 жовтня 2015 року ОСОБА_5 , а 2 лютого 2016 року ОСОБА_4 подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. заяви про прийняття спадщини (а.с.125, 138 т.1). Ці обставини свідчать про те, що відповідачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

4.4. 22 лютого 2016 року ОСОБА_3 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. вимогу (а.с.150-151 т.1), в якій позивач вимагав від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернення боргу за договором позики від 21 січня 2014 року в загальному розмірі 99000 доларів США.

4.5. Спірні правовідносини регулюються главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» підрозділу 1 «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право», а також главою 84 «Загальні положення про спадкування» та главою 87 «Здійснення права на спадкування» книги шостої «Спадкове право» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. норми матеріального права.

5.1. Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

5.2. Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

5.3. Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України в редакції, чинній на день відкриття спадщини, кредиторові спадкодавця належало протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

5.4. Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

5.5. Відповідно до ч.2 ст.1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

5.6. Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позико-давець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

5.7. Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

5.8. Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

5.9. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (ст.ст.205-210, 640 ЦК України). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

б. норми процесуального права.

5.10. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.11. Згідно з ч.2 ст.76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.12. Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.13. Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.14. Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

5.15. Згідно з ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

5.16. Відповідно до ч.1, ч.5 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

5.17. Згідно з ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішені спору.

а. щодо недійсності договору позики.

6.1. Зі змісту висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року (а.с.217-223 т.1) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 в договорі позики від 21 січня 2014 року складається з літер «Г», «С», вертикального вісімко-подібного елемента та додаткового окремого штриха. При порівнянні вказаного підпису із зразками підпису ОСОБА_6 були встановлені розбіжності загальних почеркових ознак: координації рухів (у зразках – ознаки порушення відсутні), темпу (у зразках – швидший), характеру натиску (у зразках – диференційований), напрямку лінії основи підпису (у зразках – піднімається), розміщення відносно бланкового рядка (у зразках – перетинає); а також розбіжності окремих почеркових ознак: форми рухів при виконанні додаткового окремого штриха (у досліджуваному підписі – прямолінійна, у зразках – дугова), нижньої частини першого елемента літери «Г» (у досліджуваному підписі – наближена до кутастої, у зразках – дугова); напрямку рухів при виконанні заключної частини розчерку (у досліджуваному підписі – горизонтальний зліва направо, у зразках – справа наліво або вгору наліво); відносної протяжності рухів по горизонталі при виконанні верхньої (петльової) частини першого елемента літери «Г» (у досліджуваному підписі менша, ніж у зразках); розміщення точки початку рухів при виконанні додаткового окремого штриха відносно середньої лінії вертикального вісімкоподібного елемента (у досліджуваному підписі вище, ніж у зразках). Наведені розбіжні ознаки є суттєвими, стійкими та виходять за межі варіаційності підписного почерку ОСОБА_6 . Враховуючи наявність, ступінь прояву, характер та локалізацію діагностичних ознак, виявлених у досліджуваному підписі і відсутніх у зразках, є достатньо підстав стверджувати, що підпис від імені ОСОБА_6 у договорі позики від 21 січня 2014 року був виконаний не ОСОБА_6 , а зовсім іншою особою з наслідуванням її підпису.

6.2. В матеріалах цивільної справи міститься консультаційний висновок від 21 серпня 2018 року за результатами рецензування висновку експертів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2018 року (а.с.59-68, 84-92 т.2). У зв`язку з тим, що перевірка обставин, викладених у вказаному документі потребує спеціальних знань в почеркознавчій галузі та в галузі проведення судових експертиз, консультаційний висновок від 21 серпня 2018 року за результатами рецензування висновку експертів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2018 року за своєю правовою природою є висновком експерта в розумінні ч.2 ст.102 ЦПК України. Однак в змісті цього документа відсутня інформація про те, що експерт ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» ОСОБА_14 , яка проводила рецензування, була обізнана про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тому консультаційний висновок від 21 серпня 2018 року за результатами рецензування висновку експертів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2018 року не відповідає імперативним вимогам, передбаченим ч.5 ст.106 ЦПК України, та не є допустимим доказом в розумінні ч.1 ст.78 ЦПК України.

6.3. Зі змісту висновку експерта №10-2018/ц (а.с.105-111 т.2) вбачається, що можливість ОСОБА_6 власноручно написати будь-який текст, в тому числі й ставити підпис, залежала від функціонального стану верхніх кінцівок (кистей та пальців рук). 5 січня, 10 січня та 14 січня 2014 року лікарем-неврологом був проведений огляд ОСОБА_6 та встановлений такий діагноз: повторне гостре порушення мозкового кровообігу в басейні лівої середнє-мозкової артерії з правобічним легким геміпарезом на тлі дисцикуляторної атеросклеротичної та гіпертонічної енцифалопатії ІІІ ступеня; залишкові явища перенесених гострих порушень мозкового кровообігу в 1991 та 2005 роках в басейні правої середнє-мозкової артерії з лівобічним геміпарезом. Вказана патологія унеможливлювала здійснення ОСОБА_6 тонких рухів пальцями та виконання підпису без порушення почерку. Водночас, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що вона була перукарем ОСОБА_6 та систематично надавала їй відповідні послуги, навіть за місяць до смерті. Свідок ОСОБА_15 стверджувала, що після попереднього інсульту ОСОБА_6 повністю відносилась: вона рухалась, як звичайна людина, завжди була охайною, у неї не було жодного наслідку інсульту, зокрема ознак тремору в руках. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що вона була сусідкою ОСОБА_6 та спілкувалась з нею майже кожен день. Свідок ОСОБА_16 також стверджувала те, що після інсультів ОСОБА_6 повністю відновилась: почувала себе нормально, впізнавала оточуючих навіть без окулярів. У неї був відсутній тремор в руках. Вона жила повноцінним життям здорової людини. Зі змісту дослідної частини висновку експерта №10-2018/ц (а.с.106-110 т.2) вбачається, що експерти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які проводили судово-медичну (комісійну) експертизу, не надавали оцінку показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Ця обставина викликає сумнів щодо повноти та достовірності вказаного висновку експерта. Крім того, предметом доказування в цій цивільній справі є з`ясування того, чи підписувала ОСОБА_6 договір позики від 21 січня 2014 року, а не стан її здоров`я під час укладення оспорюваного договору чи спроможність підписати його без порушення почерку. Зокрема, допитані у судовому експерти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили суд про те, що вони не є експертами в почеркознавчій галузі та не давали відповідь на питання, чи був виконаний підпис від імені ОСОБА_6 в договорі позики від 21 січня 2014 року самою ОСОБА_6 або іншою особою з наслідуванням її підпису. Тому складений ними висновок експерта №10-2018/ц не містить відомостей, що безпосередньо стосуються предмета доказування, та не є належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України. Натомість, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 , яка виконувала судово-почеркознавчу експертизу, показала, що стан здоров`я ОСОБА_6 взагалі не має значення для проведення почеркознавчого дослідження, адже між підписом, що міститься в договорі позики від 21 січня 2014 року, та зразками підпису ОСОБА_6 було виявлено 5 розбіжностей в загальних ознаках та щонайменше 5 відмінностей в характерних ознаках.

6.4. В матеріалах цивільної справи міститься також висновок експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року (а.с.74-80 т.3), зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з малим об`ємом графічної інформації, що міститься у підписі ОСОБА_6 , експертам не вдалось надати відповідь на питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_6 в договорі позики від 21 січня 2014 року самою ОСОБА_6 чи іншою особою з наслідуванням її підпису. Ця обставина свідчить про те, що висновок експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року не містить інформацію, що стосується предмета доказування, та не є належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.

6.5. Таким чином, ні консультаційний висновок від 21 серпня 2018 року за результатами рецензування висновку експертів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2018 року, ні висновок експерта №10-2018/ц, ні висновок експертів за результатами проведення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №3344-21 від 24 вересня 2021 року не спростовують допустимість та достовірність висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №8014/17-32/8015/17-33 від 17 серпня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 у договорі позики від 21 січня 2014 року був виконаний не ОСОБА_6 , а зовсім іншою особою з наслідуванням її підпису. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 не подали жодного доказу, зокрема розписку, складену ОСОБА_6 , на підтвердження того, що позивач передав ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 90000 доларів США. Ці обставини свідчать про те, що договір позики від 21 січня 2014 року не є укладеним в розумінні абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України.

6.6. З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсним договору позики від 21 січня 2014 року відсутні. Тому у задоволенні зустрічного позову, пред`явленого ОСОБА_5 , належить відмовити.

б. щодо звернення стягнення на спадкове майно.

6.7. Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому порядку прийняли спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Позивач також вчасно, тобто з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.1281 ЦК України, подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. вимогу до відповідачів про повернення боргу за договором позики (а.с.150-151 т.1). Однак у зв`язку з тим, що вказаний договір не був укладеним, борг по поверненню позики в розмірі 99000 доларів США не ввійшов до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

6.8. Крім того, як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №552/4892/19 (провадження №61-16824св20), згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одностороннього платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Проте, вказаними нормами матеріального права не передбачений такий спосіб звернення стягнення, як визнання права власності на майно. Зокрема, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29 вересня 2016 року, передбачено процедуру здійснення продажу майна через електронні торги з аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт: власником майна стає учасник, який під час проведення торгів запропонував за нього найвищу ціну. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 обрав неналежний спосіб захисту права, адже він не має права вимагати визнання за ним права власності на спадкові земельні ділянки та на 1/4 частку в квартирі. Вжиття цього заходу не ґрунтується на ч.2 ст.1282 ЦК України.

6.9. З огляду на це суд дійшов переконання щодо відсутності підстав для звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220886001: 030:0618 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Проців Бориспільського району, та 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 , а також для визнання за ОСОБА_3 права власності на вказане нерухоме майна. Тому у задоволенні первісного позову належить відмовити також.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.2. Встановлено, що ОСОБА_3 сплатив судовий збір в розмірі 7250 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №261810002 від 31 серпня 2016 року (а.с.5 т.1). У задоволенні пред`явленого ним позову відмовлено.

7.3. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу вказаних судових витрат відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на частку в квартирі та на земельні ділянки, а також визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики відмовити.

Повний текст рішення суду складений 20 березня 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду                                                         Є.О. Борець