Справа №22 Ц- 511/2008                Головуючий 1-й інстанції: Димитров B.I.

Категорія - 5                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

 

2008 p., квітня  місяця, 02 дня  Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:        Галущенка О.І.

суддів:                                    Колосовського С.Ю., Шолох З.Л.

при секретарі:     Аніщенко Д.В.

за участю:

відповідача -                         ОСОБА_1

представника

позивача -                             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 16.10.2007 р., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про   усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди та за

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку,

 

встановила:

 

26.04.2004 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що йому на праві приватної власності належить 79/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1

Зокрема, 15/100 він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5, а 64/100 йому подарувала мати ОСОБА_3 за договором дарування від 11.03.2003 р.

Відповідач є власником 21/100 часток цього ж будинку і чинить перешкоди з його користування, зайнявши неправомірно частину житлових та нежитлових приміщень будинку і земельної ділянки, незважаючи на визначений рішенням Ленінського районного суду від23.05.1995 р. порядок користування цим будинком та прилеглою земельною ділянкою.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив зобов'язати відповідача звільнити приміщення літ: Б,Ж.Е,З,Д. та земельну ділянку №1 площею 795 кв.м.

07.12.2004 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку, вважаючи, що угода, за якою позивачу було подаровано матір'ю 64/100 частини спірного будинку вчинена внаслідок обману, а тому вона має бути визнана недійсною.

Крім того, відповідач вимагав усунути перешкоди з користування земельною ділянкою площею 147 кв. м. оскільки вона належить йому, а не позивачу чи будь - кому іншому, вимагаючи знесення фундаменту від гаражу.

Посилаючись на ці обставини, він вимагав також відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2007 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог сторін.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення в частині вирішення його позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та зібраним доказам.

В апеляційній скарзі відповідача також ставиться питання про скасування рішення як незаконного і ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог та задоволення його вимог про визнання угоди дарування недійсним.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з   таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог щодо усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, суд виходив з обопільної недоведеності цих вимог сторін.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та наявним доказам.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами та їх матір'ю існував довготривалий спір щодо порядку користування, володіння і розпорядження житловим будинком та прилеглою земельною ділянкою.

Позивач є власником 79/100 частин житлового будинку № 95 по вул. Херсонське шосе м. Миколаєва, а відповідач володіє 21/100 частин цього ж будинку.

Рішенням Ленінського районного суду від 23.05.1995 р. був проведений реальний поділ будинку та встановлений порядок користування прилеглою земельною ділянкою.

На той час ОСОБА_2 володів 15/100 частин спірного будинку, ОСОБА_1 - 21/100 частин цього ж будинку, а їх матір - ОСОБА_3 була власницею 64/100 частин цього ж домоволодіння.

Зазначеним рішенням кожній із сторін були передані у власність відповідні житлові та допоміжні приміщення і споруди.

Цим же рішенням ОСОБА_3 виділена у користування земельна ділянка № 1 площею 795 кв.м. де під будівлями знаходиться 96 кв. м., під ділянкою індивідуального користування 664 кв. м., під ділянкою загального користування 35 кв.м.

У користування ОСОБА_1 передана земельна ділянка № 2 площею 198 кв.м. у тому числі, під будівлями 16 кв.м, під ділянкою індивідуального користування 147 кв.м. під ділянкою загального користування 35 кв. м.

У користування ОСОБА_2 передана земельна ділянка № 3 площею 273 кв. м. у тому числі, під будівлями 24 кв. м, під ділянкою індивідуального користування 249 кв. м. під ділянкою загального користування 35 кв. м.

Крім того, ОСОБА_2 зобов'язано перенести на свою земельну ділянку гараж та звільнити територію, яка належить іншим співвласникам.

Із змісту акту судового виконавця від 11.07.1995 р. та пояснень відповідача і інших матеріалів справи зазначене рішення було виконане.

З а договором дарування від 11.03.2003 р. ОСОБА_3 подарувала належні їй на праві власності житлові та допоміжні приміщення і споруди своєму сину ОСОБА_2.

Відповідно до положень ст..120 ЗК України, до нього перейшло також і право користування земельною ділянкою № 1 площею 795 кв.м., що за цим рішенням раніше було виділена ОСОБА_3

В той же час, ОСОБА_1 безпідставно зайняв цю земельну ділянку та приміщення літ: Б,Ж.Е,З,Д., які йому не належать.

В свою чергу, ОСОБА_2 також безпідставно користується земельною ділянкою площею 147 кв.м., яка за рішенням суду виділена у індивідуальне користування ОСОБА_1

Суд не звернув уваги на зазначені обставини, не дав належної оцінки наявним доказам, а тому його висновки в частині вирішення питання про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою не можуть вважатися законними і такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Встановлене є підставою для скасування рішення в цій частині позовних вимог сторін та ухвалення нового відповідно до приписів п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Ухвалюючи нове рішення, суд виходить з таких установлених обставин, вимог закону та фактів.

Відповідно до рішенням Ленінського районного суду від 23.05.1995 р. та договору дарування від 11.03.2003 р. ОСОБА_2 є власником 79/100 частин житлового будинку № 95 по вул. Херсонське шосе м. Миколаєва., які виділені реально.

ОСОБА_1, якому за цим же рішенням належить 21/100 частина будинку, безпідставно зайняв приміщення літ: Б,Ж.Е,3,Д., які йому не належать.

Крім того, він безпідставно зайняв земельну ділянку №1, яка на законних підставах перейшла у користування ОСОБА_2

В свою чергу, ОСОБА_2 безпідставно чинить перешкоди ОСОБА_1, у користуванні його земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст. 391, 377 ЦК України, кожен з співвласників будинку має право вимагати один від одного усунення перешкод у здійсненні кожним права користування та розпорядження будинком і земельною ділянкою.

Оскільки кожний із співвласників чинить перешкоди один одному у користуванні належною частиною будинку та земельною ділянкою, то їх слід усунути шляхом покладення обов'язку на кожного із співвласників не чинити перешкод та звільнити безпідставно зайняті приміщення.

Що стосується гаражу, то ОСОБА_2 його переніс на свою частину земельної ділянки, залишивши на території ОСОБА_1 лише залишки фундаменту.

При цьому останній не довів, яким чином зазначені залишки, які можуть бути використані, як допоміжний будівельний матеріал, перешкоджають йому у користуванні земельною ділянкою.

З врахуванням цих обставин у цій частині вимог слід відмовити.

Що стосується вимог про визнання договору дарування недійсним, то в цій частині вимог   суд обгрунтовано відмовив у їх задоволенні, виходячи з

відсутності доказів того, що угода була укладена без вільного волевиявлення дарительки внаслідок обману чи з порушенням закону.

Обґрунтовано відмовлено сторонам і у задоволенні вимог щодо відшкодування шкоди, так як, жодна із сторін не довела належними та достовірними доказами наявність такої шкоди та підстави її відшкодування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

 

вирішила:

 

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2007 р. в частині відмови в усуненні перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення, позначені на плані літ: «Б», «Ж», «Е», «З», «Д». та не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою позначеною на плані № 1 площею 795 кв. м.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, позначеною на плані №2 площею 198 кв. м.

В іншій частині вимог рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2007 р. - залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.