Справа №11-277/10 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня 27 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого – Безверхого О.М.
суддів – Пархоменко О.М., Сахнюка В.Г.
з участю прокурора - Ворфоломєєвої Н.П.
засудженого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року яким, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, з позбавленням права займати будь-які посади пов’язані з виконанням функцій представника влади чи виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах будь-якої форми власності строком на 2 роки.
ОСОБА_2 позбавлений спеціального звання «старшина міліції».
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.
27 серпня 2009 року о 16 годині 50 хвилин інспектор патрульної служби групи патрульної служби лінійного пункту міліції на ст. Смородино лінійного відділу на ст. Суми УМВСУ на Південній залізниці старшина міліції ОСОБА_2, перебуваючи при виконанні своїх службових обов’язків з охорони громадського порядку на ст. Суми Південної залізниці, перевищуючи свої службові повноваження, безпідставно затримав на пероні вокзалу Суми, а потім завів до кімнати міліції, розташованої в приміщенні залізничного вокзалу ст. Суми, ОСОБА_5, який намагався сісти на поїзд № 606 сполученням «Суми-Луганськ».
В кімнаті міліції ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_5 кулаком в груди внаслідок чого останній присів, після чого ОСОБА_2 вдарив його двома долонями по вухах з обох сторін одночасно та наніс ногою два удари по ногах, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2 став незаконно вимагати у ОСОБА_5 20 грн. і отримав від потерпілого вказану суму.
У поданих апеляціях:
- захисник ОСОБА_4 просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити, призначивши засудженому більш м’яке покарання, не пов’язане з позбавленням волі, врахувавши при цьому те, що покази свідків по справі суперечливі, висновки судово-медичної експертизи не відповідають дійсності, ОСОБА_2 визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, працює, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, не становить соціальної небезпеки і тому не потребує ізоляції від суспільства.
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. Свої вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання судом не враховане клопотання потерпілого не застосовувати до нього суворе покарання та відсутність у нього претензій, думку прокурора, який просив застосувати до нього більш м’яке покарання, він працював, має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, наявність тілесних ушкоджень у потерпілого підтверджується тільки його словами, при допиті експерт пояснив, що неможливо встановити час, коли з’явилися п’ятна на ногах, спині та поясниці потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали подані апеляції та просили пом’якшити призначене засудженому покарання, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягає.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого, що супроводжувалося насильством, відповідає фактичним обставинам справи та, не зважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_2, підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку, зокрема, показами самого ОСОБА_2, який пояснив суду, що 27 серпня 2009 року він ніс службу по охороні громадського порядку на вокзалі ст. Суми разом з інспектором Куцеренко О.О. і близько 16 години 50 хвилин, при відправленні пасажирського потягу № 606 «Суми-Луганськ» вони зупинили невідомого громадянина, який біг за потягом. Відвівши його в кімнату міліції, що знаходиться на першому поверсі в приміщенні вокзалу Суми, встановили особу затриманого – ОСОБА_5, та провели профілактичну бесіду, він у ОСОБА_5 20 грн. не вимагав, не бив, лише штовхав, коли останній намагався вийти з кімнати, від чого потерпілий вдарився об лавку. Разом з ОСОБА_5 хотіла зайти якась жінка, але її попросили почекати на вулиці. В кімнаті міліції ОСОБА_5 знаходився приблизно 25 хвилин, ніякі документи про його перебування не складали. Потім до кімнати міліції прийшла подруга ОСОБА_5 ОСОБА_3, яка написала розписку, що ніяких претензій до працівників міліції не має і вони вийшли на перон.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що 27 серпня 2009 року приблизно о 16 годині 40 хвилин приїхав на вокзал ст. Суми, щоб потягом «Суми-Луганськ» поїхати в м. Горлівку. На пероні його зупинили 2 міліціонери, один з яких – ОСОБА_2 та доставили до кімнати міліції на ст. Суми, де ОСОБА_6 вдарив його в груди, від чого він зігнувся, а підсудний вдарив його долонями по вухах з обох сторін одночасно та двічі ногою по колінах, вимагав 20 грн. на пляшку горілки. Потім ОСОБА_2 покликав його співмешканку ОСОБА_7, яка написала розписку, що ніяких претензій до працівників міліції з приводу затриманні ОСОБА_5 не має і його відпустили. Йому стало зле і 29 серпня 2009 року він звернувся за медичною допомогою до травмпункту І Сумської МКЛ, де діагностували забій грудної клітки, забої та садна на ногах, пошкодження органів слуху.
Дані пояснення у судовому засіданні були підтвердженні показами свідка ОСОБА_8, яка пояснила суду, що 27 серпня 2009 року близько 17 години на пероні залізничного вокзалу ст. Суми зустріла раніше знайомого ОСОБА_5, який мав намір поїхати до м. Горлівка. При цьому він був затриманий двома працівниками міліції та доставлений до кімнати міліції. Вона пішла до чергової кімнати, щоб дізнатися, чому затримали ОСОБА_5. Із приміщення вийшов один міліціонер, залишився ОСОБА_2 який раптова вдарив ОСОБА_5 в область грудної клітки «під дих», від чого останній присів, а потім ударив долонями по вухах з обох сторін. Вона в цей час стала між ОСОБА_5 та міліціонером, намагаючись його захистити, і стала казати навіщо він його б’є, після чого міліціонер схопив її за руку та виштовхав з кімнати. В подальшому вона побачила ОСОБА_5 разом із жінкою на ім’я ОСОБА_7 біля ресторану «Експрес» поряд з вокзалом, у нього була порушена орієнтація. В той же день ОСОБА_5 поскаржився їй, що у нього болить нога, частково втратив слух на одне вухо. Оскільки він скаржився на самопочуття, то 29 серпня 2009 року вона разом з ОСОБА_5 поїхала до травмпункту, пам’ятає, що йому поставили діагноз забій грудної клітки, садно на ногах, з травмою вуха направили до обласної лікарні. На запитання лікаря - хто його побив - ОСОБА_5 відповів, що побили працівники міліції на залізничному вокзалі. Вона бачила ОСОБА_5 27, 28 і 29 серпня 2009 року, інших тілесних ушкоджень у нього не було.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що прибувши на вокзал 27 серпня 2009 року після 17 години, дізналася про затримання ОСОБА_5, на вимогу працівників міліції написала розписку, що забирає ОСОБА_5 та не має до них претензій, останній скаржився, що його побили працівники міліції.
Із пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що 27 серпня 2009 року він разом із старшим наряду старшиною міліції ОСОБА_2 чергував на вокзалі ст. Суми, де близько 16 години 50 хвилин, при відправленні пасажирського потягу № 606 «Суми-Луганськ» вони затримали громадянина, який намагався сісти в поїзд без квитка, та доставили до кімнату міліції, встановили особу затриманого – ОСОБА_5 В період знаходження ОСОБА_5 в кімнаті міліції він виходив по своїх справах, був присутній тільки коли прийшла жінка на ім’я ОСОБА_7, у якої вони взяли розписку, що вона та ОСОБА_5 претензій до працівників міліції не мають.
З журналу обліку осіб, які звернулися за медичною допомогою до Сумської ЦМЛ № 1 вбачається, що 29 серпня 2009 року за медичною допомогою звернувся ОСОБА_5, пояснивши при цьому, що 27 серпня 2009 року о 17 годині 05 хвилин його побили працівники міліції на залізничному вокзалі м. Суми. (а.с. 14)
З протоколу огляду камер відео спостереження вбачається, що 27 серпня 2009 року о 16 годині 50 хвилин два працівники міліції заводили до кімнати громадянина, за яким зайшла жінка. Потім один працівник міліції і жінка вийшли, а в 17 годин 23 хвилини з кімнати міліції вийшов раніше затриманий громадянин та присів на ноги. (а.с. 242)
Згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження виявлені при обстеженні ОСОБА_5 відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 36)
Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 365 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується доводів апеляцій про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням ст. 65 КК України.
Як убачається із вироку при обранні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, та враховуючи наявність декількох обставин, які пом’якшують покарання (в тому числі і тих, на які є посилання в апеляціях), та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд винайшов за можливе при призначенні покарання, застосувати положення ст. 69 КК України, призначивши основне покарання за тяжкий злочин, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 365 ч. 2 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, тоді як санкція частини 2 статті 365 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років.
Підстав для подальшого пом’якшення призначеного покарання засудженому не вбачається.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
СУДДІ:
ОСОБА_10 ОСОБА_1 ОСОБА_11