Справа № 344/15953/22

Провадження № 33/4808/217/23

Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Гриновецький Б.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю ОСОБА_1 та його захисника Бойчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бойчук Н.В. на постанову Івано-Франківського міського суду від 21.02.2023 року щодо ОСОБА_1 ,

                в с т а н о в и в :

Цією постановою                         ОСОБА_1 ,

        ІНФОРМАЦІЯ_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено штраф 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

ОСОБА_1  визнаний винуватим у тому, що він 10.12.2022 року о 10 год 40 хв в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, 32, керував автомобілем «BMW X5» НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога, в медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.9“а” ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 ч.1 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Бойчук Н.В. оспорює законність й обґрунтованість постанови суду, вважає, що вона є незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповним встановленням обставин, необхідних для вирішення справи, недоведеності встановлених обставин, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, на відеозаписах не зафіксовано факт проходження огляду на стан сп`яніння, поведінка водія була адекватною та відповідала обстановці. Ставить під сумнів протокол, як доказаз винуватості, який був складений щодо ОСОБА_1 , оскільки він не відповідає вимогам ст.254 ч.2 КУпАП та порядок огляду на стан сп`яніння, а тому вважає, що матеріалами справи не доведено, що він вчинив адміністративне правопорушення. На думку захисту медичний огляд водія проведено з порушеннями та висновок щодо результатів медичного огляду є недостовірним, оскільки не були проведені відповідні обов`язкові лабораторні дослідження, які б вказували на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а в акті медичного огляду не зазначено жодних діагностичних (клінічних) ознак характерних для такого стану та діагнозу. Стверджує, що ОСОБА_1 тривалий час має клінічний діагноз «Синдром вегетативної дисфункції», що виражається у вестибулярному порушенні, напруженні, тривозі, неспокою, зниженні концентрації, блідість або почервоніння шкіри при фізичній роботі чи стресах. В жовтні 2022 році ОСОБА_1 отримав травму голови і руки і до теперішнього часу він працює над підновленістю рухливості руки. Вважає, що методи огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння можуть бути хибними, оскільки тест WONDFO за допомогою якого були отримані результати огляду не відрізняє наркотичні речовини від деяких лікарських препаратів та може дати позитивний результат через вживання харчових добавок. Лікарем ОСОБА_2 не було вказано назви, типу чи виду наркотичної речовини, що спричинила стан сп`яніння ОСОБА_1 . Просить постанову судді скасувати, провадження у справі щодо нього закрити у зв`язку з відсутностю події та складу адміністративного правопорушення.

З`ясувавши обставини справи, проаналізувавши апеляційні доводи та пояснення учасників апеляційного процесу про підтримання апеляції, апеляційний суд прийшов до переконання про задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.

Постанова щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення.

В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред`явленого йому правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом.

Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Постанова суду не може залишатися в силі через її необґрунтованість й невмотивованість. Обгрунтовуючи доведеність вини водія, суд обмежився переліком окремих документів, але не розкрив їх доказового змісту, не вказав, що саме вони підтверджують чи спростовують, чим залишив сумнів у доведеності вини ОСОБА_1 , яку він оспорює.

Апеляційний суд не може спростувати доводи апелянта, які підтверджується відеозаписом події (а.с.7) про те, що ОСОБА_1 перед початком проведення і при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння, не було належно роз`яснено і забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу того ж правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу.

Обгрунтованими є доводи захисника про те, що при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 в медзакладі не проводився лабораторний аналіз біозразків водія, що підтверджено повідомленням головного лікаря медустанови, що було обов`язковим відповідно до положень спеціальної Інструкції про поряддок проведення огяду водіїв на стан наркотичного сп`яніння. Такий сумнів відповідно до ст. 62 Конституції України апеляційний суд трактує на користь водія.

Відхилення клопотання про допит лікаря у цій справі є порушенням права ОСОБА_1 на захист.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.

За таких обставин апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення апеляційних доводів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду – скасуванню, як невмотивована й необґрунтована.

За вищенаведених порушень постанова підлягає скасуванню, а справа підлягала б направленню на новий судовий розгляд. Але згідно ст. 294 КУпАП для повернення справи на новий розгляд в апеляційного суду немає повноважень.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 підлягав би виправданню за недоведеністю його вини, однак чинний КУпАП не передбачає такої підстави.

Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови і закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Бойчук Н.В. задовольнити, постанову Івано-Франківського міського суду від 21.02.2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                Б.М. Гриновецький