Справа № 2-а-562/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
|
головуючого судді за участю секретаря |
Патрик Ю.Ю. Минаєвої Н.П. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районні Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районні Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни та згідно ст. 6 вказаного Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на рішення Конституційного суду № 6-рп\2007 від 09.07.2007 року, яким визнано неконституційними положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме п.п.3,12 ст.71 вказаного закону, яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач не виплатив їй вищевказане підвищення за 2006-2007 роки, вважає, що розмір невиплаченого щомісячного підвищення за 2006 - 2007 роки складає 2733 грн. 30 коп. Позивачка просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки вона дізналась про належні їй виплати після висвітлення у пресі інформації про рішення Конституційного суду № 6-рп\2007 від 09.07.2007 року, визнати бездіяльність незаконною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області нарахувати та виплатити їй недоплачене, як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.
До суду надійшла заява від відповідача Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі про слухання справи без їх присутності, разом із заявою до суду надійшли заперечення в якому відповідач не визнає позовні вимоги мотивуючи це тим, що в період часу 2006-2007 років був відсутній механізм для нарахування дітям війни підвищення до пенсії, а саме дотепер не визначено розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до положень даного закону, не може застосовуватись для обчислення підвищення пенсій особам, які мають статус «діти війни», крім того, виплата підвищення до пенсії дітям війни повинна проводитись за рахунок державного бюджету. В 2007 році до Пенсійного фонду надходили кошти для виплати підвищення до пенсії дітям війни, які є інвалідами, оскільки позивачка не відноситься до цієї категорії то їй такі виплати не проводились. Крім того відповідач вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду та просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволені позову.
Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка є пенсіонеркою за віком, їй встановлено статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені, та вона має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Даний закон набрав чинності з 01.01.2006 року, але за період 2006-2007 років позивачка не отримувала передбачене ст.6 вищевказаного закону підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489 -V, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджено в наступних розмірах: з 1 квітня - 406 грн.; з 1 жовтня - 411 грн.
Згідно ч. 3 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» в редакції від 15.03.2007 року № 749 - V встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 вказаної статті, збільшений на 1 відсоток.
Виходячи з цього мінімальний розмір пенсії за віком становить:
- з 1 квітня 2007 року - 410, 06 грн. (406 Ч 1.01);
- з 1 жовтня 2007 року - 415,11 грн. (411 Ч 1.01).
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою було обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлено інші його розміри.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, вищевказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть застосовуватися, так як вони суперечать ч. 3 ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Втрачають чинність вони з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
За викладених обставин суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» є неправомірною, а тому вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягають частковому задоволення, а саме за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Таким чином фактичний розмір підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни за 2007 рік повинен становити:
за липень 2007 року - 91,27 грн. (410,06 грн. ч 31 Ч 23 Ч 30%);
з 1 серпня по 30 вересня 2007 року - 246,04 грн. ( 410,06 грн. Ч 30% Ч 2 міс.);
з 1 жовтня по 31 грудня 2007 року - 373,60 грн. (415,11 грн. Ч 30% Ч 3 міс.), що становить 710,91 грн.
Вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідач в цей період часу виплачував дітям війни підвищення до пенсії у розмірах встановлених Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і діяв відповідно до передбачених чинними на той час законами України.
Що стосується вимог позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду то вони підлягають задоволенню, оскільки судом під час розгляду даної справи встановлено, що він пропущений з поважної причини.
Що ж стосується тверджень представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в зв'язку з тим, що законодавством України невизначено розмір мінімальної пенсії за віком, який можливо застосувати для обчислення підвищення до пенсії дітям війни, то суд не може взяти їх до уваги, оскільки на даний час єдиним нормативно-правовим актом яким встановлено розмір мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, згідно ч.7 ст.9 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Слід також зазначити, що відсутність коштів державного бюджету для виплати вказаного підвищення не являються поважною підставою для звільнення органів виконавчої влади від виконання своїх зобов'язань.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, 158-163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Єланецькому районі Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Єланецькому районі незаконною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене їй як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії в сумі 710 (сімсот десять) грн. 91 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 21.05.2009 року.
Суддя Патрик Ю.Ю.